Ухвала суду № 37281483, 13.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 876/7006/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача Вершиніна А.Г., Єжова О.Ю., відповідача Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у адміністративній справі №2а-10776/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - господарський центр «Піраміда» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - господарський центр «Піраміда» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0004212320/19082 від 10.12.2012 року, №0004222320/19084 від 10.12.2012 року, №0004232320/19085 від 10.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача не відповідають фактичному стану справ, оскільки всі внутрішні документи підприємства (відомості нарахування заробітної плати та інші), а також первинні документи по взаємовідносинах з ТзОВ «Укрспецпромресурс», ТзОВ «УПК-Аудит ЛТД», Адвокатським об'єднанням «Юрконс» повністю відповідають вимогам до первинних документів. Належно оформлені внутрішні документи підприємства а також первинні документи по взаємовідносинах з вказаними у акті контрагентами є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів, робіт, послуг.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року №0004212320/19082, від 10.12.2012 року №0004222320/19084, від 10.12.2012 року №0004232320/19085. Стягнуто з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - господарський центр «Піраміда» 2146,00 гривень сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається на висновки акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, неправильне застосування судом норм Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на правонаступника Державну податкову інспекцію в Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник якого в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну каргу підтримав з підстав зазначених у справі, просив скаргу задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначили, що судом правильно встановлено обставини справи, рішення суду є законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Працівниками ДПС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.11.2012р. № 183/22-40/13821804.

Перевіркою встановлено порушення: 1) статті 149, п.149.1, ст.138 п. 138.2, п.138.8 п. 138.10 п.п.138.10.2, ст.134 п.134.1 п.п.134.1.1, ст.44 п.44.3 п.п.14.1.257, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 466 781,00 грн. в т.ч. по періодах: 1 кв. 2011р. - 57 853,00 грн.; 2 кв. 2011р. - 72 657,00 грн.; 3 кв. 2011р. - 108 469,00 грн.; 4 кв. 2011р. - 77 493,00 грн.; 2 кв. 2012р. - 150 309,00 грн.; 2) статті 194 п.194.1, ст.198 п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.4 п.198.6, ст.. 200 п.200.1, ст..201 п.201.1 п.201.4 п.201.6 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 47 510,00 грн. в т.ч. по періодах: квітень 2011р. - 2805,00 грн.; червень 2011р. - 1529,00 грн.; липень 2011р. - 3 793,00 грн.; серпень 2011р. - 164,00 грн.; листопад 2011р. - 1 474,00 грн.; грудень 2011р. - 745,00 грн.; січень 2012р. - 380,00 грн.; лютий 2012р. - 814,00 грн.; березень 2012 - 35 806,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) в сумі 101 401 грн. в т.ч. по періодах: січень 2012р. - 51,00 грн.; лютий 2012р. - 269,00 грн.; березень 2012 - 100 509,00 грн. квітень 2012р. - 350,00 грн.; травень 2012р.- 99,00 грн.; червень 2012р.- 123,00 грн.; 3) статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями) в частині несвоєчасного надходження імпорту від ООО «Силовые машины» (Росія) по контракту від 05.07.11 05030856/080806-0877; 4) статті 168 п.168.4 п.п.168.4.7 п.п.168.1.5 Податкового Кодексу України за перевіряємий період не сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 175149,37грн., та несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 323837,00 грн.; 5) статті 176 п.176.2 п. «б» Податкового Кодексу України не відображення в I кв. 2011 р. по ІІ кв.2012 року сум доходів, нарахованих (виплачених) на користь суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб; 6) статті 129 п.129.1 пп.129.1.1 Податкового Кодексу України ненарахування пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення: форми «Р» від 10.12.2012 року №0004212320/19082, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 550849,75 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 466781 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84068,78 грн.; форми «Р» від 10.12.2012 року №0004222320/19084, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58305 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 47510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10795 грн.; форми «В4» від 10.12.2012 року №0004232320/19085, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 101401 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскарженні рішення відповідачем винесенні з порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вважає, що позивачем занижено податок на прибуток та допущені порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2, п. 138.8, п. 138.10 пп. 138.10.2 ст. 138, п. 134.1 пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: зайво включено до складу витрат вартість запасних частин з безоплатної передачі товару невстановленій юридичній особі у 2кв. 2012р. на суму 715755,62 грн.; зайво включено до складу фінансових витрат суму 417729,00 грн. як відсотки за користування позикою та суми наданих аудиторських та консультаційних послуг, відповідно, 15000 грн. та 101400,00 грн.; зайво включено до складу адміністративних витрат заробітну плату з відповідними нарахуваннями працівників, які здійснюють операції із проведенням ремонтно-монтажних робіт на атомних станціях на суму 821715,65 грн.

Твердження податкового органу щодо зайвого включення позивачем до витрат вартість запасних частин з безоплатної передачі товару невстановленій юридичній особі у 2кв. 2012р. на суму 715755,62 грн. ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів стан платника ТзОВ «Укрспецпромресурс» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У ТзОВ «Укрспецпромресурс», як стверджується в акті перевірки, відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної та ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємством-постачальниками та підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг). ТзОВ «Укрспецпромресурс» відобразило господарські операції щодо придбання товарів та подальшого продажу покупцям, які фактично відбулись, крім того, дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток - не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності даного підприємства. ТзОВ «Укрспецпромресурс», як стверджується в акті перевірки, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а господарські операції, які відображені ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» в досліджувальних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи апелянта такими, що суперечать обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між пози вачем та ТзОВ «Укрспецпромресурс» укладено договір поставки. Відповідно до п. 1.1 договору поставки №110620 від 20.06.2011, укладеного між ТЗОВ «ВГЦ «Піраміда» - Постачальник та ТзОВ «Укрспецпромресурс» - Покупець, «постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до турбогенераторів виробництва ВАТ «Силові машини» Росія, для ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС» та ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити Продукцію». Згідно п. 5.2 поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP на склад Запорізького, Рівненського, Южно-Українського та Хмельницького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом».

На виконання даного договору позивачем був укладений контракт від 05.07.2011 № 05030856/103909-0877 з ВАТ «Силові машини» (Росія), щодо імпорту запасних частин для обладнання атомних станцій та Договір транспортної експедиції № 20120224-БГСПБ від 24.02.2012 року з ТзОВ «Бедфорд Груп СПб» щодо організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування перевезень запасних частин придбаних в ВАТ «Силові машини». В рамках виконання вказаного контракту ВАТ «Силові машини» (Росія) поставило ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» запасні частини до турбогенераторів на загальну суму 2416996 російських рублів, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, в т. ч. ВМД № 209160000/2012/03869 від 28.03.2012 року та ВМД № 209160000/2012/03873 від 28.03.2012 року. (Т1 арк. 124-125). Оплата поставленого товару була здійснена повністю, що підтверджується первинними документами та вказано у самому акті перевірки. Транспортування товарів до позивача підтверджується CMR 0405253, CMR 0405251, актом (звітом) наданих послуг № 133-134 від 29.03.2012 року, платіжним дорученням № 2 від 09.04.2012 року. В подальшому одержані від ВАТ «Силові машини» запасні частини на виконання договору поставки від 20.06.2011 №110620 були поставлені позивачем ТзОВ «Укрспецпромресурс», що підтверджується в т. ч. договором-заявкою № 105 про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 30.03.2012 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГА-105 від 02.04.2012 року, ТТН від 30.03.2012 року, накладною на перевезення № 30/03/02 від 30.03.2012 року, договором оренди автомобіля від 31.07.2009 року, технічним паспортом на орендований а/м, ТТН від 03.04.2012 року, накладною на перевезення № 03/04/01 від 03.04.2012 року, ТТН від 03.04.2012 року, накладною на перевезення № 03/04/02 від 03.04.2012 року, платіжним дорученням від 05.04.2012 року № 139.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Укрспецпромресурс» здійснена попередня оплата отриманої продукції в сумі 1081165,58 грн. По факту попередньої оплати позивачем були виписані податкові накладні № 3 від 22.07.2011 року, № 4 від 26.07.2011 року та №4 від 14.03.2012 року. Суми податку на додану вартість були включені до складу податкових зобов'язань ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» відповідно у липні 2011 року та березні 2012 року, що підтверджується поданими податковими деклараціями по податку на додану вартість за липень 2011 року та березень 2012 року.

По факту поставки було здійснене коригування виписаних податкових накладних у зв'язку з уточненням (зміною) номенклатури поставки. Вищевказані документи були включені до єдиного державного реєстру податкових накладних, а суми податку на додану вартість були включені до складу податкових зобов'язань ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» у березні 2012 року, що підтверджується поданою податковою декларацією по податку на додану вартість за березень 2012 року.

Таким чином, позивачем належними доказами доведено реальність здійснених господарських операцій, а натомість ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду відповідачем не подано суду доказів в підтвердження наведених в акті висновків.

Щодо висновків податкового органу про зайве включення позивачем до складу фінансових витрат суму 417729 грн. як відсотки за користування позикою та суми наданих аудиторських та консультаційних послуг, відповідно, 15000,00 грн. та 101400,00 грн., то позивачем представлено укладений з ЗАТ «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» договір позики № 1П-3 від 02.09.2009 року та відомості нарахування відсотків за позикою по угоді № 1П-3 від 02.09.2009 року за період квітень-грудень 2011 року, що підтверджує правомірність віднесення до складу витрат сум сплачених позивачем в якості процентів за користування позикою.

Крім цього, між позивачем та ТзОВ «УПК - Аудит ЛТД», був укладений договір № 12-1993 від 01.02.2011 року про надання аудиторських консультаційних послуг. По результатам виконання даного договору був підписаний акт № 5-1993 від 05.05.2011 року наданих аудиторських послуг, який засвідчив якісне та повне виконання умов договору.

Відповідно до договору від 10.09.2010р. укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юрконс», останнє брало на себе зобов'язання щодо надання правових послуг: консультацій з юридичних питань, пов'язаних зі здійсненням ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» господарської діяльності; складання процесуальних документів, звернень, заяв, скарг тощо в інтересах ТзОВ «ВГЦ «Піраміда»; представництва інтересів ЗАМОВНИКА в усіх державних органах, правоохоронних органах України, Генеральній прокуратурі України та її територіальних підрозділах, приватних і громадських установах; представництва інтересів ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» в судових органах України усіх юрисдикцій всіх інстанцій. По результатам виконання даного договору був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № YK-0000027 від 26.12.2011 року, який засвідчив якісне та повне виконання умов договору.

Фактичне надання послуг, крім іншого, підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема, постановами Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-5826/11/1370, №2а-10457/11/1370 та рішенням господарського суду Львівській області по справі №5015/4831/11 від 21.10.2011р. ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» виступало у вказаних справах позивачем, а його інтереси захищали представники АО «Юрконс». Згідно вказаних рішень були скасовані повідомлення-рішення податкового органу на загальну суму, відповідно, 14 286 605,00 грн. і 1 627 224,00 грн. та стягнуто в користь позивача 970 302,28 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг. ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» за період, що перевірявся, отримувало прибуток /дохід/, що підтверджується декларацією про прибуток за 2011 рік.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що твердження відповідача про зайве включення позивачем до складу адміністративних витрат заробітної плати з відповідними нарахуваннями працівників, які здійснюють операції із проведенням ремонтно-монтажних робіт на атомних станціях на суму 821715,65 грн. до уваги не беруться, оскільки відповідно до наданих суду документів, зокрема, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, штатного розкладу, наказів по особовому складу виробничого персоналу, наказів по особовому складу адміністративного персоналу, регістрів бухгалтерського обліку та ін. встановлено, що позивачем на рахунок 92, у відповідні періоди, відносилась заробітна плата та нарахування на неї саме адміністративного персоналу, а заробітна плата та нарахування на неї спеціалістів, зайнятих на ремонтах, відносилась позивачем на рахунок 23.

Матеріалами справи підтверджується факт документування вказаних операцій по відповідних регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими записами (проводками).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 11.2 ст. 11 вищезазначеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності в цій частині з 01 квітня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно із п. 138.10.2 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

У відповідності до п. 138.10.5. Податкового кодексу України, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підп. 135.4.1. п. 135 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1. та п. 137.4 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. Витрати, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Документи, на підставі яких позивач включив вказані суми до валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Подані позивачем первинні документи та документи бухгалтерського обліку містять інформацію щодо змісту господарських операцій, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених договором.

Що стосується доводів апелянта про те, що ТзОВ «ВГЦ «Піраміда» допустило порушення п. 194.1 ст. 194, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.4, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму в розмірі 12 595,38 грн., то такі також суперечать обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Позивачем включались до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого постачальникам готівковими коштами при розрахунках працівників від імені підприємства. Дані розрахунки оформлювались авансовими звітами, з прикладанням до них касових чеків. Разова сума оплат за отримані товари/послуги не перевищувала 200 грн. Наведені авансові звіти та касові чеки не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством. Крім того, зазначені суми податку знайшли своє відображення у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на підставі яких формувались податкові декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у адміністративній справі №2а-10776/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 18.02.2014 р.