Рішення № 37281122, 20.02.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2014

Справа № 901/117/14

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим

до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим

про стягнення 19506,88 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим основного боргу у сумі 19305,00 грн. за надані послуги, 3% річних від простроченої суми – 37,85 грн., пені за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі 164,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір №КП08-1428, за умовами якого позивач зобов’язувався здійснювати в інтересах відповідача послуги системи безпеки, перелік та адреси яких зазначені у дислокації-розрахунку, що є невід’ємною частиною вищезазначеного договору.

Як на підставу звернення до суду позивач посилається на те, що відповідач сплату здійснював не належним чином, у зв’язку із чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 19506,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

27.01.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки, витягу, довідки з ЄДРПО України та положення на Управління Державної служби охорони при ГУМВС в Автономній Республіці Крим, наказу №93 від 03.06.2011, пошуку відомостей в ЄДР від 17.01.2014, витягу з номенклатури справ на 2014 рік, довідки №316/12, акту звірки розрахунків з січня 2013 року по 17 січня 2014 року та власного письмового підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Водночас, 27.01.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд долучив документ до матеріалів справи, задовольнивши його.

20.02.2014 представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача жодного разу у судове засідання не з’явився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 13.01.2014 була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві: вул. Київська, 152, м. Сімферополь, 95006.

Місцезнаходження відповідача по зазначеній у позові адресі підтвердилось витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказана ухвал була отримана уповноваженим представником відповідача (а.с. 29).

Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (виконавець) та Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим (замовник) було укладено договір № КП 08-1428 про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за системами тривожної сигналізації, що встановлені на об’єктах з реагуванням груп затримання при надходженні сигналу «ТРИВОГА» (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору, послуги систем безпеки, перелік та адреси, яких зазначені у Дислокації-розрахунку, є невід’ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що вказана дислокація підписана обома сторонами без заперечень (а.с. 16-17).

Розділом 3 Договору визначена вартість послуг, а саме: 58509,00 грн. та зазначено, що ціна однієї години спостереження визначається на підставі Протоколу узгодження ціни.

Згідно з Протоколом (а.с. 18), вартість за одну годину спостереження складає 0,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується Актам прийому-здачі виконаних робіт/послуг, а саме: від 26.09.2013 на суму 4779,00 грн., від 29.10.2013 на суму 4833,00 грн. та від 26.11.2013 на суму 4779,00 грн..

Зазначені акти підписані уповноваженим представником відповідача, а відтак був погоджений об’єм та вартість отриманих послуг.

Крім цього, вартість наданих послуг також узгоджена сторонами у двосторонньому Акті звірки розрахунків (а.с. 23).

У зв’язку з несплатою відповідачем коштів за отримані ним послуги, позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.12.2013 (а.с. 20-21)

Відповіддю на претензію відповідач запропонував позивачеві вирішити питання щодо стягнення боргу у судовому порядку (а.с. 22).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач не представив суду доказів з оплати заборгованості у сумі 19305,00грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України при наявності заперечень кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу цих заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У зв’язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за у розмірі 19305,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у розділі 3 Договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється щомісячно шляхом перерахування відповідної суми.

Позивач розрахував 3% річних за період з 01.10.2013 по 01.12.2013 включно (а.с. 7) та заявив до стягнення суму у розмірі 37,85 грн.

Суд зазначає, що при розрахунку, позивач помилково двічі включив в розрахунковий період 01.12.2013, а отже здійснив подвійне нарахування відсотків.

У зв’язку із чим суд провівши власний розрахунок 3% річних, за яким сума становитиме – 37,06 грн., задовольняє позовні вимоги у зазначеній сумі.

Крім того, позивач просив стягнути 164,03 грн. пені.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 6.2.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач розрахував пеню за період з 01.10.2013 по 01.12.2013 включно (а.с. 8) та заявив до стягнення суму у розмірі 164,03 грн.

Суд зазначає, що при розрахунку, позивач також помилково двічі включив в розрахунковий період 01.12.2013, а отже здійснив подвійне нарахування пені.

Через це за власним розрахунком, зменшує суму пені до 160,60 грн.

Судовий збір відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України (19502,66 х 1720,50 / 19506,88 = 1720,13 грн.).

Приймаючи до уваги те, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір у сумі 1827,00 грн., коли мав сплатити 1720,50 грн. (оскільки позов вважається поданим 26.12.2013 згідно з поштовим штампом на конверті), то судовий збір у сумі 106,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 20.02.2014 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.

Повне рішення складено 24.02.2014.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим борг у сумі 19305,00 грн., 3% річних у сумі 37,06 грн., пеню у розмірі 160,60 грн. та 1720,13 грн. судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Державній службі охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, код ЄДРПО України 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь, код банку 824026) зайве сплачений судовий збір у сумі 106,50 грн., перерахований на підставі платіжного доручення № 4798 від 23.12.2013.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І. Куртлушаєв