Рішення № 37280063, 19.02.2014, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1654/13-ц

Провадження № 2/211/57/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2014 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді : Ткаченко С.В

при секретарі : Улісько О.М.

за участю позивача ( відповідача) ОСОБА_1, ОСОБА_2

їх представника ОСОБА_3

за участі ( відповідача ) позивача ОСОБА_4

його представника ОСОБА_5

у відсутність представників третьої особи КП « ЖЕО № 45» , Довгинцівської районної у місті ради, Довгинцівського районного відділу у м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Довгинцівський районний відділ у м. Кривому Розі Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація № 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 треті особи: Довгинцівський районний відділ у м. Кривому Розі Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація № 45» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування ним, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ( відповідачі ) ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, вказавши, що він є позивачу ОСОБА_1 колишнім чоловіком, шлюб між ними розірваний 28.08.2012 року, а позивачу ОСОБА_2 ОСОБА_4 є батьком.

ОСОБА_4 із липня 2012 року припинив мешкати у квартирі АДРЕСА_1, однак залишився бути зареєстрованим у вказаній квартирі, квартиронаймачем якої є позивач ОСОБА_1

Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, його фактичне місце проживання не відомо. Комунальні та інші платежі на утримання квартири відповідач не здійснює. Просять визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування ним. В обґрунтування позову зазначив, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста та надана його колишній дружині на підставі обмінного ордеру . У листопаді 1986 року він був зареєстрований ОСОБА_1 у спірній квартирі як член сім»ї і проживав там. Шлюб між ними розірвано 28 08 2012 року . 22 07 2012 року, прийшовши до дому, не зміг потрапити в квартиру, ОСОБА_1 раніше не помітно забрала зі зв»язки ключ від дверей квартири, а його речі стояли біля дверей квартири у під»їзді будинку. На його вмовляння впустити до квартири вона не реагувала, тому він вимушений був поїхати мешкати до сестри. На даний час він зареєстрований у спірній квартирі, іншого житла не має, змушений винаймати житло. Наміру у добровільному порядку покинути житло у нього не було. Житлове приміщення складається із 3-х ізольованих кімнат. Просить ухвалити рішення яким усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення його у квартиру АДРЕСА_1. Зобов»язати ОСОБА_1 надати йому дублікат ключів від вхідних дверей квартири . Встановити порядок користування житловим приміщенням, а саме вищезазначеною квартирою шляхом виділення у користування позивачу ОСОБА_4 ізольовану кімнату № 2 площею 19 м.кв. , відповідачам - інші дві кімнати. У спільному користуванні залишити : кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор , вбудовану шафу. Внести зміни до договору найму житлового приміщення та відкрити особовий рахунок на його ім.»я на ізольовану кімнату № 2. Відкрити окремий особовий рахунок на його ім.»я на ізольовану кімнату № 2 . Судові витрати покласти на відповідача.

Позивачі ( відповідачі за зустрічним позовом ) ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3, кожний окремо, в судовому засіданні свій позов підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили визнати відповідача ОСОБА_4, таким що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Зустрічний позов не визнали з підстав визначених у їх позовній заяві - перешкод у проживанні відповідача вони не чинили, він добровільно покинув житлове приміщення, забрав свої особисті речі, і наміру вселятися не мав до моменту звернення їх з позовом до суду.

Відповідач ( позивач за зустрічним позовом ) ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5, кожний окремо, в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали з підстав, визначених у зустрічній позовній заяві , з первісним позовом не погодилися зважаючи на те, що позивачі ОСОБА_4 вимусили покинути житло, забравши ключ від вхідних дверей квартири та виставивши його речі . Додав на запитання представника ОСОБА_1 що з дня, коли його речі були виставлені за двері квартири він не намагався вселитися у спірну квартиру.

Представник третьої особи Довгинцівського районного відділу у м. Кривому Розі Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлені. Надали заяву про розгляд справи у їх відсутність з винесенням рішення згідно норм чинного законодавства.

Представник третьої особи КП «ЖЕО № 45» у судове засідання не з'явився, надали відгук у якому просять розглянути справу у їх відсутність, не заперечують проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, натомість вважають , що первісний позов про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням не є достатньо обгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представник Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради Перевозник І.С. в судовому засіданні 28 11 2013 року пояснила, що для вирішення питання про визнання втратившим право користування житлом, вселення, визначення порядку користування житлом необхідний первинний документ - ордер на житлове приміщення. Однак такий ордер на всю квартиру відсутній, тому при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд , вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову у задоволенні як первісного так і зустрічного позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до обмінного ордеру на житлове приміщення № 09851 від 09.10.1986 року є наймачем житлової площі в АДРЕСА_1 , що складається з однієї кімнати, площею 18,3 кв.м. (л.с. 8). Після реєстрації шлюбу з відповідачем змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» (л.с.10- копія свідоцтва про укладення шлюбу ). 28.08.2012 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 розірваний (л.с.9 - копія свідоцтва про розірваня шлюбу).

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (л.с.6 - довідка). ОСОБА_4 зареєстрований у спірній квартирі з 19 05 1987 року ( л.с. 23 - копія паспорту ).

Відповідно до акту ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі не мешкає з 22 липня 2012 року (л.с. 7 - акт ).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру , вищезазначена квартира складається з 3-х кімнат розміром 13 кв.м., 19 кв.м., 18,30 кв.м., кухні , ванної кімнати, вбиральні, вбудованої шафи, коридору ( л.с. 26 ) . Судом також в судовому засіданні зі слів сторін по справі та технічного паспорту на квартиру встановлено, що в квартирі проведено самовільне перепланування. Твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що кімнати ізольовані не відповідають плану квартири ( л.с. 26 ) відповідно до якого кімнати № 3 і № 4 є прохідними. Однак як пояснили в судовому засіданні дверний отвір був закладений і на іншій стороні самочинно встановлені двері у кімнату № 4.

Відповідно до наданої виконкомом Довгинцівської районної у місті ради інформації від 10 12 2013 року будь - яких рішень щодо надання ОСОБА_1 двох кімнат житловою площею 13 та 19 кв.м. по АДРЕСА_1 за період з 1986 року по теперішній час виконкомом не приймалося. На той період часу Криворізьке відділення Придніпровської залізниці мало свій відомчий житловий фонд та повноваження самостійно розподіляти житлом ( л.с. 75 ) , а відповідно до листа ДП " Придніпровська залізниця" від 28 01 2014 року надати інформації щодо прийняття рішення стосовно виділення спірної житлової площі на ім"я ОСОБА_1 не є можливим, так як термін зберігання даних документів сплив.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. У п. 4. зазначено, що в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на житлове приміщення суд зазначає наступне .

Відповідно до позовної заяви та пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування всією вищезазначеною квартиру, яка складається з трьох житлових кімнат. Як зазначила позивач ОСОБА_1 і підтвердили це в судовому засіданні всі інші учасники, що за обмінним ордером нею була отримана лише одна житлова кімната у квартирі, так як квартира була відомчою та комунальною. ОСОБА_4 був вселений теж лише в одну кімнату. А згодом вони зайняли всі інші кімнати, однак доказів законності зайняття цих кімнат не надали. Посилаючись на те, що у ОСОБА_4 в паспорті зазначена прописка саме у квартирі АДРЕСА_1 , а не у окремій його кімнаті, вважає, що визнавати його втратившим право необхідно на всю квартиру , а не на ту її частину, яка зазначена у ордері. Однак ОСОБА_4 не є наймачами всієї квартири, а лише її частини, а тому суд вважає, що всі ОСОБА_4 не можуть бути належними позивачами по даний справі в частині тих житлових кімнат, які їм не надавалися у користування відповідно до ордеру. І просити визнати втративвшим право на кристування всією квартирою також не мають підстав. Зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, право уточнити позов має позивач, і чим вони не скористалися, обгрунтовували позов тим, що користуються на законних підставах всією квартирою і тому просили визнати ОСОБА_4 втатившим право на користування всією квартирою, суд вважає, що у позові необхідно відмовити у повному об»ємі.

Відповідно до правил ст. ст. 71, 72 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. А ОСОБА_4 є наймачами лише однієї кімнати у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Суду не представлено жодного належного доказу , що ОСОБА_4 на законних підставах користуються у спірній квартирі двома іншими кімнатами. Оскільки згідно ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який на час звернення до суду на дві спірних кімнати у квартирі виданий не був, і тому вони не мали права на спірне житло, а не існуюче право не підлягає захисту. Сам факт зазначення у паспорті реєстрації у квартирі не породжує права на користування всією квартирою, а саме тією частиною на яку не видано ордер.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням суд зазначає наступне .

Згідно ч.1 ст.163 Житлового Кодексу України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст.72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом не встановлено поважності причин не проживання відповідача у квартирі , а також не встановлено фактів чинення перешкод з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_4 спірною квартирою. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що після того як ОСОБА_4 виставила його речі з квартири він не намагався вселитися в квартиру ні сам, ні з допомогою сторонніх осіб, співробітників міліції.

Свідок ОСОБА_9 ( сестра ОСОБА_4 ) в судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_4 в 1987 році вселилися в одну кімнату спірної квартири за обміном . В інших кімнатах мешкали сторонні жінки ( квартира була комунальною та відомчою). Згодом цим жінкам дали інші квартири, а ОСОБА_4 почали мешкати у всій квартирі, однак документів на підставі яких вони зайняли дві інші кімнати у них не має. 22 07 2013 року ОСОБА_4 прийшов до неї та з його слів вона дізналася, що його дружина ОСОБА_1 виставила особисті речі за двері квартири , забрала ключі від вхідних дверей.

Однак даний свідок особисто не була присутня при подіях 22 07 2013 року, знає лише зі слів брата про те, що сталося, і не може знати що дійсно відбувалося.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що є матір"ю ОСОБА_1 З березня 2012 року вона проживає разом з ОСОБА_1 у спірній квартирі. Ніхто не перешкоджав ОСОБА_4 проживати у квартирі. Ключі у нього від вхідних дверей квартири були. Його особистих речей не має. З проханням вселитися до квартири ОСОБА_4 до неї не звертався, лише ОСОБА_1 один раз телефонувала з проханням платити за комунальні послуги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є дочкою ОСОБА_1 від першого шлюбу. ОСОБА_4 не мешкає у спірній квартирі приблизно рік. Його особистих речей не має. Зі слів матері знає, що у ОСОБА_4 є ключі від квартири і що він пішов з квартири, коли нікого не було вдома , живе з іншою жінкою. Та що він не намагався вселитися у квартиру.

Таким чином, ОСОБА_4 не надав суду жодного належного доказу в підтвердження , що йому перешкоджали у користуванні житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . , окрім його пояснень. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджують, що перешкод у проживанні ОСОБА_4 вони не чинили, ключі від вхідних дверей не забирали.

Крім того , як зазначено вище обмінний ордер виданий лише на 1 кімнату спірної квартири площею18,3 кв.м., з чого випливає, що ОСОБА_4 на законних підставах користуються лише вищезазначеною кімнатою. А ОСОБА_4 просить вселити його у кімнату, яка у відповідності до норм чинного законодавства у користування сім"ї ОСОБА_4 не видавалася. Крім того , як встановлено в судовому засіданні і зазначено вище кімнати у квартирі не є ізольованими відповідно до технічного паспорту , а в квартирі проведено самочинне перепланування.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні квартирою , вселення не підлягають задоволенню, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, так як є похідними від основної вимоги. Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає у повному об»ємі.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України 10,60,212, 215 ЦПК України , - суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовів :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Довгинцівський районний відділ у м. Кривому Розі Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація № 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

та

ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 треті особи: Довгинцівський районний відділ у м. Кривому Розі Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація № 45» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування ним -

відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ткаченко