Ухвала суду № 37279274, 19.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4651/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/265/14 Категорія: 20 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3, до якої приєдналася відповідач ОСОБА_4, на рішення Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.11.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні даною квартирою та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача з кожної по 172 грн. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, до якої приєдналась відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили та просили її відхилити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 11 серпня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.03.2010 року розірваний (а.с.9). За час перебування у шлюбі на ім'я відповідачки ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.01.2003 року (а.с.35-36).

14.11.2012 року відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 (а.с.26-27).

ОСОБА_1 обгрунтовує свої вимоги тим, що квартира за адресою АДРЕСА_1 в м. Луцьку, яку придбала відповідачка ОСОБА_3 на своє ім'я, є спільною сумісною власністю подружжя, була відчужена без його згоди відповідачкою ОСОБА_3 відповідачці ОСОБА_4, таким чином він не має доступу до квартири і не може нею користуватися.

Відповідно до частини 2 статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Пунктом 3 частини 1 статті 57 цього Кодексу встановлено, що особистою власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 цього Кодексу встановлено, що особистою власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, наведеною нормою права встановлюється презумпція належності майна, придбаного під час шлюбу, подружжю на праві спільної сумісної власності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісної власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і оскільки позивач своєї згоди, як співвласник квартири, на її відчуження не давав, тому суд відповідно до положень ст. ст. 215, 369 ЦК України визнав недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири від 14.11.2012 року та зобов'язав відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод позивачу в користуванні спільним майном.

Такі висновки суду є правильними і такими, що ґрунтуються на досліджених доказах та нормах матеріального права.

Так рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.10.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 07.12.2010 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана під час шлюбу між сторонами та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи відповідачки про те, що спірна квартира придбавалася за особисті кошти відповідачки ОСОБА_3, які вона мала після продажу її особистої квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2002 року перед придбанням спірної квартири відповідачка ОСОБА_3 продала у місті Сарни Рівненської області свою власну квартиру за 16 960 грн. (а. с. 31-32). Проте дана обставина не є беззаперечним доказом того, що саме за виручені від продажу квартири кошти була придбана спірна квартира, у якій проживала сім»я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до розірвання шлюбу.

Покликання відповідачки на покази свідків є безпідставними, оскільки дані покази не ґрунтуються на фактичних даних, які дають підстави вважати, що спірна квартира була придбана виключно за кошти від продажу квартири, яка належала відповідачці ОСОБА_3

Таким чином встановлено, що відповідач ОСОБА_3 без згоди позивача ОСОБА_1 відчужила квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, і чинить йому перешкоди у користуванні нею, а тому суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду, рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права та підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: