Постанова № 37277394, 17.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року № 810/459/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом корпорації «Укртрансбуд» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Корпорація «Укртрансбуд» (надалі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.10.2013 № 0005412200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «авансові платежі з податку на прибуток» у розмірі 106091,00 грн. (за основним платежем 84873,00 грн. та за штрафними санкціями - 21218,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки позивачем у порядок та спосіб, встановлений законодавством, було розраховано суми авансових внесків з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом 2013 року, шляхом їх відображення у декларації з податку на прибуток за 2012 рік. Як то зазначено позивачем, відповідачем безпідставно збільшено суму авансових внесків по податку на прибуток з урахуванням висновків позапланової виїзної перевірки, проведеної 06.03.2013, тобто вже після подання відповідної декларації з податку на прибуток за 2012 рік. На думку позивача, нормами податкового законодавства передбачено визначення сум щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і не встановлено механізму коригування такої суми протягом року. Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем під час розрахунку та сплати авансових внесків з податку на прибуток не взято до уваги висновки акту перевірки, яким встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік та не подано уточнюючого розрахунку. Як на підставу правомірності таких висновків відповідач посилається на Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затверджену наказом Міндоходів України від 22.11.2013 № 698. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2014 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.02.2014 не з'явився. Водночас матеріали справи містять письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, 30.09.2013 посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2012 рік.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.09.2013 № 102/22-00/31071140 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем суми авансових внесків з податку на прибуток за період з січня по серпень 2013 року у розмірі 86469,00 грн.

Як зазначено відповідачем, позивачем безпідставно не враховано при розрахунку авансових внесків суму податку на прибуток у розмірі 129703,00 грн., донараховану за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0005412200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «авансові платежі з податку на прибуток» у розмірі 106091,00 грн. (за основним платежем 84873,00 грн. та за штрафними санкціями - 21218,00 грн.).

В той же час, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено таке.

Як то вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивачем визначено розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у 2013 році у розмірі 54803,00 грн. (рядок 34 декларації).

Відповідно до квитанцій податкового органу № 2, що виготовляються під час прийняття податкової звітності в електронній формі, декларацію з додатками подано позивачем 08.02.2013 за реєстраційним номером 9087054250, «документ прийнято на районному рівні».

У подальшому, Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.03.2013 № 108-22//31071140.

У ході даної перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 129703,00 грн., в тому числі по періодам: за ІІ квартал 2011 року - на суму 2393,00 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 18619,00 грн.; за ІІ квартал 2012 року - на суму 36562,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 року - на суму 43921,00 грн.; за ІV квартал 2012 року - на суму 28208,00 грн.

У ході судового розгляду справи встановлено, що саме неврахування позивачем донарахованої контролюючим органом суми податку на прибуток за результатами перевірки, проведеної 06.03.2013 при розрахунку та сплаті авансових внесків на 2013 рік і стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, відповідачем не оспорюється факт своєчасності сплати авансових внесків, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік та поданої відповідачеві 08.02.2013.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як то встановлено судом, спірні відносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення норм законодавства щодо порядку сплати авансових платежів з податку на прибуток, при цьому фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.

Відтак, спірним питанням даної справи є саме застосування статті 57 Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування (сплати) щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

З огляду на зазначене суд звертає увагу на таке.

Порядок нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток визначений у статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відтак, Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податку на прибуток відобразити у складі річної податкової декларації суму щомісячних авансових внесків у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Як то вбачається з матеріалів справи, відповідно до поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, розмір щомісячного авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягає сплаті у 2013 році, складає 54803,00 грн. (рядок 34 декларації). Доказів того, що позивачем неправомірно визначено щомісячну суму авансового внеску, під час подання вказаної декларації - 08.02.2013, відповідачем суду не надано.

Між тим, на думку відповідача, при розрахунку та сплаті авансових внесків за 2013 рік позивач зобов'язаний був врахувати донараховану контролюючим органом суму податку на прибуток за результатами перевірки, проведеної 06.03.2013, шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Дані твердження судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом , відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, лише у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків.

Вказана норма права передбачає спеціальний порядок та строки сплати авансових внесків з податку на прибуток до бюджету.

При цьому, законодавством передбачено визначення сум щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і не передбачено механізму коригування такої суми протягом року.

Аналогічні висновки наведені і у листі Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 р. N 11793/6/99-99-10-04-02-1015/4452.

Відтак, задекларована позивачем сума щомісячного авансового внеску на 2013 рік, що в силу закону є узгодженою, не може бути самостійно зміненою податковим органом з підстав донарахування у подальшому суми податку на прибуток за попередній рік.

Між тим суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків (викладені в акті перевірки) свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Водночас, звітними періодами для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств є перший квартал, півріччя, три квартали, рік, показники у цих деклараціях враховуються наростаючим підсумком та остаточно визначаються у річній податковій декларації за 2013 рік відповідно.

Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить, що чинне законодавство не наділяє податковий орган повноваженнями самостійно збільшувати розмір авансового внеску з податку на прибуток шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення, оскільки, у даному випадку, факт заниження податку на прибуток з урахуванням сплачених авансових внесків, може бути встановлено лише після подання річної декларації за 2013 рік.

Щодо тверджень відповідача про обов'язок позивачем подати уточнену річну декларацію за 2012 рік, як то передбачено приписами пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, із зазначенням задекларованих зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням донарахованого контролюючим органом суми податку на прибуток та відкоригованої суми авансових внесків, суд зазначає таке.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відтак, даною нормою права передбачено обов'язок підприємства подати уточнюючі розрахунки виключно за самостійно виявленими помилками.

Суд зауважує, що відповідач помилково вважає донараховану за результатами перевірки позивача суму податку на прибуток, з підстав порушення норм податкового законодавства, - самостійною помилкою, виявленою позивачем.

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що після подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2012 рік, саме відповідачем було донараховано податок на прибуток у розмірі 129703,00 грн., в тому числі по періодам: за ІІ квартал 2011 року - на суму 2393,00 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 18619,00 грн.; за ІІ квартал 2012 року - на суму 36562,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 року - на суму 43921,00 грн.; за ІV квартал 2012 року - на суму 28208,00 грн.

У відповідності до вимог статей 54,55 Податкового кодексу України, у разі встановлення у ході перевірки платника податку, зокрема, заниження податку, контролюючий орган зобов'язаний винести відповідне податкове повідомлення-рішення.

У свою чергу, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).

Відтак, у даному випадку, податковий обов'язок платника податків вважається виконаним за умови своєчасної сплати суми зобов'язань, донарахованої контролюючим органом, при цьому жодних вимог щодо врахування таких сум у показниках раніше поданих податкових декларацій у спосіб, визначений пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, зокрема, як самостійно виявлені помилки, вищенаведені норми законодавства не містять.

Окрім того, суд звертає увагу, що формою декларації, затвердженої Наказом МФУ від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», чинною на момент подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2012 рік, не передбачено виправлення помилок, виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки платника податку, що також свідчить про відсутність факту порушень позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при розрахунку авансового внеску у податковій декларації за 2012 рік, отже, позивач розрахував авансові внески відповідно до вимог Податкового кодексу України, у повній відповідності з формою декларації.

Водночас, дослідивши зміст акту камеральної перевірки позивача судом встановлено, що відповідачем при розрахунку бази нарахування авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2013 році, помилково включено і суму встановленого заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, що не відповідає вимогам пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, згідно якого базою для розрахунку авансових внесків є суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Суд також не приймає посилання відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затверджену наказом Міндоходів України від 22.11.2013 № 698, оскільки остання не зареєстрована в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Суд при вирішенні справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватись принципом законності, який означає, що рішення суду має ґрунтуватись лише на вимогах Конституції, законів України, міжнародних договорах та нормативно-правових актах.

Системно проаналізувавши норми податкового законодавства у сукупності із встановленими обставинами справи суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачеві розмір авансового внеску з податку на прибуток, який останнім самостійно визначено у складі податкової декларації за звітний 2012 рік. Суд зазначає, що розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток буде обчислюватись позивачем при поданні податкової декларації за 2013 рік, і тільки у той час позивач як платник податку має здійснити розрахунок податкових зобов'язань з урахуванням сплачених ним авансових внесків протягом року.

Суд звертає увагу, що одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України). При цьому у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України).

Аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення, оскільки позиція податкового органу щодо порушення позивачем порядку сплати авансових внесків по податку на прибуток ґрунтується виключно на висновках податкової консультації.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 0005412200, за яким корпорації «Укртрансбуд» нараховано грошове зобов'язання за платежем «авансові платежі з податку на прибуток» у розмірі 106091,00 грн. (за основним платежем 84873,00 грн. та за штрафними санкціями - 21218,00 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь корпорації «Укртрансбуд» (код ЄДРПОУ 31071140) сплачений судовий збір у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.