Ухвала суду № 37277236, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6209/11/2170

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "ШОМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - ДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "ШОМ" (надалі - відповідач-1, ПП "ШОМ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (надалі - відповідач-2, ТОВ "Енергоімпекс"), у якому просить - стягнути з ТОВ "Енергоімпекс" на користь ПП "ШОМ" грошові кошти за господарськими зобов'язаннями у розмірі 398 940,51 грн.; - стягнути з ПП "ШОМ" на користь держави грошові кошти за правочином у розмірі 398 940,51 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки з ЄДР приватне підприємство "ШОМ", зареєстровано юридичною особою, виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 01.08.2005 року.

Позивачем у період з 24.10.2011 р. по 04.11.2011 року проведено планову виїзну перевірку ПП « ШОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, про що складено акт перевірки від 11.11.2011 р. № 1241/230-31740114 ( надалі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту встановлені порушення статей 203, 215, 228, 626, ,629, 662, 655, 656, 658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України), відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- BP від 03.04.1997 р. по правочинах, здійснених ТОВ „ЕНЕРГОІМПЕКС" з ПП "ШОМ" у грудні 2010 року.

За актом перевірки ДПІ зменшено валові витрати ПП «ШОМ» на 569 744,17 грн. у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з придбавання зрідженого газу у ТОВ «Енергоімпекс», вказана обставина стала підставою для зменшення податкового кредиту позивача на 113948,84 грн.

Вказані висновки ДПІ обґрунтовані актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р № 594/22-1/31209468 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Енергоімпекс» через відсутність його за місцем реєстрації, за даними перевірки ТОВ «Енергоімпекс» податкові зобов'язання з поставки газу позивачеві знайшли відображення у декларації з ПДВ за грудень 2010 року, проте за даними податкового органу у постачальника ТОВ «Енергоімпекс» не було матеріальних ресурсів достатніх для здійснення господарських операцій з поставок товарів позивачеві,чисельність працюючих осіб за даними звітності склала 11 осіб. За актом перевірки ТОВ «Енергоімпекс» податковий орган, зважаючи на різноманітний та широкий асортимент товарів, ставить під сумнів товарність операцій ТОВ «Енергоімпекс» та визнає нікчемними угоди з продажу та придбання товарів ТОВ «Енергоімпекс» у грудні 2010 року у тому числі із продажу товару позивачеві.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ДПІ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Нормами зазначеної статті передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта, при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним, відповідність правочину соціальним вимогам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 208 ГК встановлено юридичні наслідки господарcького зобов'язання (правочину), вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, стягнення в доход держави за рішенням суду всього одержаного за зобов'язанням його сторонами, що діяли з відповідним наміром, або одержаного і належного їм в разі виконання зобов'язання однією із сторін, а у разі наявності наміру лише у однієї із сторін все одержане від неї іншою стороною або належне їй на відшкодування виконаного.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 ЦК України, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною умовою наявність умислу на укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу у юридичної особи означає, що підприємство усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність складеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнуло або свідомо допускало настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи визначається лише як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що вчинила дії, спрямовані на укладення угоди від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом заявлено позовні вимоги про стягнення всього одержаного ПП «ШОМ» та ТОВ "ЕНЕРГОІМПЕКС" за здійсненими господарськими зобов'язаннями у зв'язку з наявністю наміру в обох сторін у зв'язку з тим, що відповідачі укладаючи спірні договори, переслідували мету одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема ухилення від сплати доходів за рахунок завищення валових витрат та відшкодування податку на додану вартість з бюджету за рахунок завищення податкового кредиту, при відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Матеріально-правовими підставами для такого позову податкова інспекція, серед інших, визначила ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статті 207, 208 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Також колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року у справі № 2а-477/12/2170, яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, якими судові інстанції задовольнили позовні вимоги ПП « Шом » до ДПІ у м. Нова Каховка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі висновку ДПІ щодо нікчемності правочину, укладеного ПП "Шом" з контрагентом - постачальником ТОВ "Енергоімпекс", викладеного в акті планової виїзної перевірки ПП «Шом » від 11.11.2011 р. № 1241/230-31740114.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказаним судовим рішенням підтверджено дотримання норм ст.. 203 ЦК України та фактичного виконання зазначених договорів сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "ШОМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення коштів,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05 лютого 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.