Рішення № 37275891, 13.02.2014, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4918/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді Хільчука І.І.,

секретаря Олексюк Г.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/3 частку у спільному майні, вселення в квартиру та визнання права власності на 1/3 частку спільної сумісної квартири, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2013 року позивач звернувся з даним позовом до суду, підтримуючи який в судовому засіданні пояснив, що його батьки перебували у зареєстрованому шлюбі з 1979 року, від якого він народився. Не дивлячись на розлучення, батьки продовжували перебувати у фактичних шлюбних взаємовідносинах по 2009 рік і вели спільне господарство в процесі якого ними, як однією сім'єю було побудовано будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Оскільки вони не мали свого житла, до часу будівництва житлового будинку, то їм із житлового фонду м. Коломия була виділена двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1. На підставі ордеру, куди включено батьків і його як сина, вони поселилися в дане житло та зареєструвалися згідно вимог житлового законодавства України.

Згодом спірне житло було приватизовано та 1 грудня 1993 року бюро по приватизації в м. Коломиї їм видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 і відповідно з ст.345 ЦК України вони набули право власності. Даною власністю кожен із них володів, і надалі наділений правом володіти в рівних частках. Свідоцтво про право власності на спірне житло згідно з розпорядженням від 01.12.1993 року було зареєстровано під № 2359. Батьки приватизовану квартиру, зареєструвано за №4632 в Коломийському бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, кожен із них володіє 1/3 часткою спільної сумісної спірної квартири, однак використовувати спірне житло він з матір'ю не спроможні по незалежних від них обставин.

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2013 року, що набрало законної сили, між батьком та матір'ю вирішено житловий спір, яким поділено їх спільний житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2. Реально визнано право власності по 1/2 частині будинковолодіння як за ОСОБА_3 так за ОСОБА_2 Кожна половина житлового будинку має окремий вхід та виділено в самостійні квартири. Не дивлячись на це відповідач, хоч за його позовом по рішенню суду вселився в своє житло по АДРЕСА_2, однак впродовж тривалого часу разом із співжителькою грубо порушив вимоги ст. 319 ЦК України, та повністю зайняв двокімнатну, приватизовану ними трьома, житлову квартиру АДРЕСА_1, в якій проживає з указаною особою без його і матері згоди. Цим самим чинить йому перешкоди користуватися своєю власністю та проживати з дружиною в спірній квартирі, хоч відповідач має інше житло для проживання АДРЕСА_2.

У нього та дружини іншого власного житла немає на відміну від відповідача. Ці обставини заставляють його тимчасово перебувати то в матері, то в родичів дружини, а спірна двокімнатна квартира не може бути реально поділена. Також 1/3 частка не може бути виділена в натурі, так як кімнати є прохідними, в результаті чого будь-який реальний розподіл є неможливим.

Вони з батьком перебувають у неприязних взаємовідносинах, він взагалі не сприймає його як сина, ненавидить його, влаштовує із ним та матір'ю сварки, дебоші і бійки, тому, спільне з ним користування спірною квартирою є неможливим. Вважає, що 1/3 частина, що володіє відповідач у двокімнатній квартирі, яка не підлягає реальному поділу є незначною. Мати дозволяє йому використовувати для проживання свою 1/3 частку квартири. Їхня з матір'ю частка у спірному житлі складає 2/3 долі, що значно є більшою за належну частку відповідача. Останній має інше самостійне житло у житловому будинку по АДРЕСА_2, що розташоване на незначній відстані від житла по АДРЕСА_1.

Припинення права власності відповідачем на 1/3 частину оспорюваної на праві спільної сумісної власності двокімнатної житлової квартири, аж ніяк не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. А відповідно не наступить жодних порушень вимог ст.365 ЦК України.

У зв'язку із відсутністю добровільного вирішення спору між ним та відповідачем просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що згідно свідоцтва про право спільної сумісної власності за № 2359 належала ОСОБА_3, та припинити право власності відповідача на дану частку квартири, вселити його у квартиру АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судові витрати та за проведення експертизи по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але подав до суду заперечення на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та пояснює, що на праві спільної часткової власності йому, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 1.12.1993 року, набутого в порядку приватизації державного житлового фонду. У вказану квартиру він вселився ще в 1978 році, оскільки здійснював догляд за перестарілою особою, як член її сім'ї на протязі 5 років. У вказаній квартирі на даний час проживає тільки він, оскільки ОСОБА_2 поселилась в житловий будинок АДРЕСА_2, а позивач ОСОБА_4 з 2006 року в квартирі не проживає взагалі.

Вказаною квартирою вони володіють в ідеальних долях та відповідно до ст.357 ЦК України мають рівні права щодо володіння та розпорядження цим майном. На даний час квартира АДРЕСА_1 є його постійним місцем проживання, оскільки з третьою особою ОСОБА_2 перебуває в неприязних стосунках. Посилання позивача, що між ним та ОСОБА_2 здійснено розподіл житлового будинку АДРЕСА_2, за наслідками якого він володіє частиною житлових приміщень в будинку голослівні. Йому виділено тільки нежитлові приміщення (частину сходової клітки першого поверху, мезонін, в якому розташовані коридор та літні кімнати) та які є непридатними для проживання за своїм цільовим призначенням.

Його частка в квартирі не є незначною в порівнянні з іншими співвласниками, а є рівною. Таким припиненням його права власності на майно, як вимагає позивач, йому завдається істотна шкода, іншого придатного для проживання житла він не має. З третьою особою ОСОБА_2 постійно конфліктує, реального розподілу будинку по АДРЕСА_2 не відбулось і не може здійснюватись без порушення будівельних норм та правил. Спільне користування житловим будинком і земельною ділянкою по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 унеможливлено.

Позиція ОСОБА_5, що він володіє більшою часткою в житлі ніж він не відповідає дійсності, оскільки це ідеальні частки співвласників у квартирі. Реального розподілу квартири не можливо зробити, а тому бажання позивача якось її відокремлено використовувати не відповідає законодавству та технічним можливостям квартири по її використанню. ОСОБА_1 за таких умов повинен самостійно дотримуватись правил співжиття, не порушувати спокій і безпечні умови проживання інших співвласників. В іншому випадку це є підставою до вимоги про виселення його з житла саме з цієї причини.

Відсутність житла ОСОБА_4 для проживання із дружиною його не цікавить. Проти вселення дружини позивача в житло він категорично заперечує за відсутності неналежних умов на проживання та таким чином ущільнення кількості проживаючих осіб в житлі. Крім того, дружина відповідача зареєстрована в АДРЕСА_3 на постійне місце проживання, тобто житлом забезпечена.

Вважає, що пропозиція ОСОБА_4 врегулювати спір шляхом зобов'язання його на користь позивача та користь третьої особи відчужити свою власність в будинковолодінні по АДРЕСА_2 за рахунок набуття права власності в спірній квартирі для нього неприйнятна, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_2 проти заявленого позову не заперечує та просить його задовольнити.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в тому числі і через засоби масової інформації, і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, то суд вважає їх неповажними і розглядає справу в заочному провадженні на підставі наявних у ній доказів.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в рівних частках.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1979 року, від якого у них народився син. Не дивлячись на розлучення, вони продовжували перебувати у фактичних шлюбних взаємовідносинах по 2009 рік і вели спільне господарство, в процесі якого ними, як однією сім'єю було побудовано будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали свого житла, до часу будівництва житлового будинку, то їм із житлового фонду м. Коломия була виділена двокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1, куди вони на підставі ордеру поселилися та зареєструвалися згідно вимог житлового законодавства України.

Згодом спірне житло було приватизовано та 1 грудня 1993 року бюро по приватизації в м. Коломиї їм видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 і відповідно з ст.345 ЦК України вони набули право власності. Даною власністю кожен із них володів, і надалі наділений правом володіти в рівних частках. Свідоцтво про право власності на спірне житло згідно з розпорядженням від 01.12.1993 року було зареєстровано під № 2359.

Таким чином, кожен із сторін володіє 1/3 часткою спільної сумісної спірної квартири, однак використовувати спірне житло позивач та третя особа не спроможні по незалежних від них обставин.

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2013 року, що набрало законної сили, між батьками позивача вирішено житловий спір, яким поділено їх спільний житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2. Реально визнано право власності по 1/2 частині будинковолодіння як за ОСОБА_3 так і за ОСОБА_2 Кожна половина житлового будинку має окремий вхід та виділена в самостійні квартири.

Не дивлячись на це відповідач, хоч вселився в своє житло по АДРЕСА_2, однак впродовж тривалого часу разом із співжителькою повністю зайняв двокімнатну, приватизовану сторонами житлову квартиру АДРЕСА_1, в якій проживає без згоди інших співвласників. Своїми діями відповідач чинить позивачу перешкоди користуватися своєю власністю та проживати з дружиною в спірній квартирі. Проживання з відповідачем в одній квартирі є неприпустимим, оскільки він порушує правила співжиття, вчиняючи конфлікти, сварки та застосовуючи фізичну силу до співвласників квартири.

Оскільки ні у позивача, ні в його дружини іншого власного житла немає на відміну від відповідача, то ці обставини заставляють ОСОБА_1 тимчасово перебувати як в матері, так у родичів дружини.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 034/БТ-13 від 22 листопада 2013 року вартість досліджуваної житлової квартири АДРЕСА_1, становить 86276,40 грн., вартість ідеальних часток даної квартири становить 28758,80 грн.. Розробити варіанти можливого реального поділу даної квартири між трьома співвласниками в натурі, відповідно до 1/3 ідеальних часток, а також у близькій відповідності до них і надати рівноцінні умови використання кожного з них - не надається можливим. З розрахунків загальної корисної площі, яка приходиться на частки власників по 1/3 ідеальної частини, корисної площі в розмірі 14,4 кв.м. є недостатньою для створення повноцінних однокімнатних квартир у відповідності до будівельних норм та правил.

Через обмеженість в площі не можливо провести реальний поділ, проводити переобладнання чи перепланування нежитлового приміщення також недоцільно, так як 1/3 частка є значно меншою від мінімально допустимої і суперечить вимогам ДБН та чинному законодавству.

Оскільки квартиру не можливо реально поділити, то в рахунок компенсації за 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду 28 758 грн. 80 коп.

Позивач з батьком перебувають у неприязних взаємовідносинах, а тому, спільне з ним володіння і користування спірною квартирою є неможливим. Своєю поведінкою відповідач змусив позивача вихати з цієї квартири та не дозволяє йому проживати і користуватися їхньою спільною житловою квартирою.

Так як відповідач має інше самостійне житло у житловому будинку по АДРЕСА_2, що розташоване на незначній відстані від житла по АДРЕСА_1, його 1/3 частка квартири є незначною, а частка позивача та ОСОБА_2 є значно більшою за належну частку відповідача, то суд приходить до висновку, що необхідно припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що згідно свідоцтва про право спільної сумісної власності за № 2359 належала ОСОБА_3 В рахунок компенсації за 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, слід стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 28 758 грн. 80 коп., які згідно квитанції № N13KE45617 16 січня 2014 року були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, як заставу по справі. Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 229,40 грн., крім того за проведення судової будівельно-технічної експертизи ним було сплачено 3200,00 грн., а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 229,40 грн. судового збору та половину витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, що становить 1600 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 034/БТ-13 від 22 листопада 2013 року вартість спірного майна становить 28758,80 грн., а тому на користь держави ще необхідно стягнути з відповідача 58,19 грн. судового збору.

Наведене стверджується: копією свідоцтва про право власності /а.с.8/, копією будинкової книги /а.с.9-10/, копією технічного паспорта /а.с.11/, копією виписки з інвентаризаційних матеріалів /а.с.12/, копією свідоцтва про шлюб /а.с.13/, копіями свідоцтв про народження /а.с.14-15/, копією запису акту про розірвання шлюбу № 232 /а.с.16/, копією свідоцтва про укладення шлюбу /а.с.17/, копіями рішень Коломийського міськрайонного суду від 30.01.2013р. та 17.125.2013р. /а.с.18-27, 139-140/, копією виписки із рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 16.02.2003 р. № 411/а.с.42/, копією акту державної технічної комісії /а.с.43-44/, копіями повідомлень інспекції ДАБК в Івано-Франківській області /а.с.45, 57, 58/, копіями довідок відділу архітектури та містобудування /а.с.46, 59/, копіями заключень НДІ "НДІпроектреконструкція" /а.с.47-50, 90-104, 124-129/, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно /а.с.51/, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.52/, копією технічного паспорта /а.с.53-56/, копіями довідок про склад сім'ї /а.с.68-69/, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг /а.с.71-79/, копією ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.04.2013р. /а.с.80-87/, копіями ухвал Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.06.2013р. та від 30.11.2011р. /а.с.88-89, 114-117/, копією витягу із рішення Коломийської міської ради /а.с.120/, копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи /а.с.122/, копією висновку Коломийського МВ УМВС /а.с.123/, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 034/БТ-13 від 22.11.2013 р. /а.с.142-166/, копією відповіді ОКП "Коломийське МБТІ" від 16.09.2013р. /а.с.168/, копією інвентарної справи /а.с.169-197/.

На підставі ст.,ст. 316, 319, 328, 345, 346, 365 ЦК України та керуючись ст.,ст. 86, 88, 209, 218, 224-229, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що згідно свідоцтва про право спільної сумісної власності за № 2359 належала ОСОБА_3.

В рахунок компенсації за 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, стягнути на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, з ОСОБА_1 28 758 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 80 коп., які згідно квитанції № N13KE45617 16 січня 2014 року були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду: Одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО - 836014, р/р 37316005000355, як застава по цивільній справі № 346/4918/13-ц.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний код НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, 229,40 грн. судового збору та 1600 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а на користь держави 58,19 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Коломийським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 346/4918/13-ц.

Суддя: Хільчук І. І.