Постанова № 37274668, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17757/12/2670 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Фармак» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 249 в частині,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Фармак» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 249 в частині сум основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 28 019, 66 грн. та 14 009, 83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 16 жовтня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на протязі 2010 року позивачем здійснювалося ввезення на митну територію України товару «Обладнання для фармацевтичної промисловості у комплекті та у розібраному вигляді для зручності перевезення. Конструкція збірна будівельна для чистих виробничих приміщень у складі: стінові панелі, стеля касетна, багет, верхні профілі, нижні ущільнювальні рейки, двері, вікна» (далі - товар) в рамках проекту технопарку «Інститут монокристалів «Розробка та впровадження у виробництво нових імпортозаміщюючих готових лікарських засобів», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2009 року № 423.

Митне оформлення товару було здійснено за кодом УКТЗЕД 9406 00 80 00, зазначеним позивачем у вантажних митних деклараціях № 100000020/2010/685260, № 100000020/2010/685262, № 100000020/2010/685775, № 100000020/2010/686811, № 100000020/2010/687763, № 100000020/2010/689400, № 100000020/2010/690658, № 100000020/2010/691988, № 100000020/2010/694831.

У ІІ кварталі 2012 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Фармак» з питань дотримання митного законодавства України, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем митних платежів за період з 30 червня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було складено акт перевірки від 17 жовтня 2012 року № 6/12/100000000/00481198, в якому встановлено факт порушення ПАТ «Фармак» вимог митного законодавства у частині визначення коду УКТЗЕД, що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань по сплаті мита в сумі 140 098, 35 грн. і податку на додану вартість в сумі 28 019, 66 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 249 (форми «Р»), яким на позивача накладено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» у сумі 156 786, 22 грн.

В межах даної адміністративної справи ПАТ «Фармак» оскаржується правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на додану вартість на суму 42 029, 49 грн., в тому числі 28 019, 66 грн. - за основним платежем та 14 009, 83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегією суддів встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, митні органи після проведення митних процедур, а саме: прийняття вантажних митних декларацій (далі - ВМД) без зауважень, віднесення спірного товару до коду товарної номенклатури, визначеного згідно ВМД, та пропуску товару на митну територію України, не мали достатніх обґрунтованих підстав для донарахування ПАТ «Фармак» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42029,49 грн. у зв'язку з виявленням під час документальної перевірки помилки у класифікації товару.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Так, відповідно до пункту 19 статті 1 МК України, митні процедури визначаються як операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно до пункту 35 статті 1 МК України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Дослідження наведених законодавчих положень надає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому, виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням, яке слід вважати завершеним лише після виконання митним органом всіх митних процедур, визначених МК України для відповідного митного режиму.

Статтею 69 МК України регламентовано, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до статті 265 МК України, порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, митні органи наділені повноваженнями щодо здійснення митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри про наявність порушень законодавства України під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та донарахування обов'язкових платежів при виявленні зазначених порушень.

Аналіз правових норм митного законодавства, зокрема, статей 267-273 МК України та положень Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Держмитслужби від 09 липня 1997 року № 307 дозволяє зробити висновок про те, що при здійсненні митними органами повноважень стосовно донарахування обов'язкових платежів при виявленні порушень митного законодавства після завершення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України обов'язковим є встановлення, ким саме (декларантом чи митним органом) здійснювалося визначення митної вартості товару під час здійснення митного контролю.

Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Інвест» до Черкаської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного оформлення товарів приватного акціонерного товариства «Фармак», визначення коду УКТЗЕД та, відповідно, митної вартості товару здійснювалося декларантом шляхом зазначення у ВМД коду УКТЗЕД 9406 00 80 00: «Конструкції будівельні збірні: - інші; - з інших матеріалів» з використанням « 053» преференції по сплаті мита.

Далі, під час проведення відповідачем планової виїзної перевірки ПАТ «Фармак» з питань дотримання вимог митного законодавства України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було виявлено, що при ввезенні позивачем товару на територію України було помилково застосовано код УКТЗЕД 9406 00 80 00 «Конструкції будівельні збірні: - інші; - з інших матеріалів», який не узгоджується з параметрами і технічними характеристиками товару, оскільки, згідно з документацією виробника обладнання, яке було задеклароване позивачем під час ввезення на митну територію України у спірний період, даний товар містить чорні метали, а тому, відповідно до правил 1,6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України «Про Митний тариф України», повинен класифікуватися за кодом УКТЗЕД 9406 00 38 00 «Конструкції будівельні збірні: - інші; - з чорних металів; - інші», який не надає підстав для звільнення ПАТ «Фармак» від сплати мита шляхом обрання преференції « 053», а не за кодом УКТЗЕД 9406 00 80 00 «Конструкції будівельні збірні: - інші; - з інших матеріалів», визначеним позивачем у ВМД.

Отже, вказаний товар був неправомірно звільнений від сплати ввізного мита, що призвело до порушення ПАТ «Фармак» норм пункту «к» частини 1 статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05 лютого 1992 року № 2097-ХП, вимог правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ, статті 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на це, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про неправомірність донарахування позивачу Київською міжрегіональною митницею Міндоходів податкового грошового зобов'язання після здійснення пропуску товару на митну територію України, оскільки, як було зазначено вище, обрання коду УКТЗЕД та, відповідно, преференції зі сплати ввізного мита здійснювалося декларантом, а не митними органами, а отже відповідач не позбавлений повноваження щодо продовження здійснення митного контролю та донарахування ПАТ «Фармак» обов'язкових платежів на підставі виявлених порушень під час визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підлягає задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 206, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Фармак» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 249 в частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.