Ухвала суду № 37273827, 13.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шевченко Н.О.

суддів Пістун А.О., Мажари С.Б.

при секретарі Євтодій К.С.

за участю прокурора Буйленкової І.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2- ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула 13 лютого 2014 року у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 6.12.2013р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яким

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м.Кривого Рогу, громадянин України, не судимий

засуджений за ст.286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі по 50 000грн кожній.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 13.30 год, керуючи технічно справним автомобілем «Fiat Linea» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр.200-річчя Кривому Рогу з боку вул.Тухачевського в напрямку майдану 30-річчя Перемоги в м.Кривому Розі зі швидкістю не менш ніж 87,1км/год, чим порушив вимоги п.12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п.12.4-у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60км/год,

п.12.9-водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

В цей час в районі регульованого перехрестя з вул.Співдружності перед автомобіля «Fiat Linea» на проїзжу частину пр.200-річчя Кривому Рогу по регульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху автомобіля вийшов пішохід ОСОБА_7, який рухався на зелений сигнал світлофора. Під час руху пішохода ОСОБА_7 на світлофорі змінився сигнал, та транспортні засоби, які стояли перед перехрестям почали рух на зелене світло, а пішохід ОСОБА_7 зупинився на середині дорожньої розмітки 1.3.

ОСОБА_5, наближаючись до регульованого перехрестя пр.200-річчя Кривому Рогу з вул.Співдружності по лівій смузі руху, та маючи об'єктивну можливість спостерігати за рухом пішохода ОСОБА_7, проявляючи неуважність та не переконавшись в безпеці виконуваного маневру, змінив напрямок руху керованого ним автомобілю та виїхав на зустрічну смугу руху, яка була позначена дорожньою розміткою 1.3., та допустив наїзд на стоячого пішохода ОСОБА_7, і, рухаючись далі, допустив зіткнення із стоячим автомобілем «Dacia Logan» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8, тим самим грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2,3 б), 10.1, 11.4, розділ 34. п.п.1, 1.3, Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п.1.5.-дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків,

п.2.3 б)-для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі,

п.10.1-перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху,

п.11.4-на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги,

розділ 34-дорожня розмітка: Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохода ОСОБА_7 було травмовано і ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, знаходячись у КЗ «Міська клінічна лікарня №2», помер. Згідно висновку експерта смерть ОСОБА_7 наступила від сполученої травми голови, тулубу, кінцівок з множинними переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась травматичним шоком.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок скасувати частково та постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами на 3 роки, та стягнути з ОСОБА_5 на її користь відшкодування моральної шкоди 250000грн.

В обґрунтування посилається на те, що вирок є м'яким, оскільки суд не в достатній мірі врахував дані про особу ОСОБА_5, який не працює, постійно порушував правила дорожнього руху, за що мав 10 стягнень, його дії привели до тяжких наслідків.

Крім того, судом необґрунтовано зменшена стягнута сума моральної шкоди. Суд не врахував тривалість та безстроковість моральних страждань та їх глибину. Смерть сина беззаперечно відноситься до тяжких наслідків і є обтяжуючою обставиною. Судом недостатньо враховано, що ОСОБА_5, який не працює і не має наміру відшкодувати моральні страждання, взагалі негативно відноситься до заявленого позову.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить вирок скасувати частково та постановити новий, яким призначити покарання ОСОБА_5 за ст.286 ч.2 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 248962грн, та матеріальну шкоду в сумі 14715грн. В обґрунтування посилається на те, що вирок є занадто м'яким та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Суд не врахував глибини та безстроковості моральних страждань, стан здоров'я. Не взято до уваги, що ОСОБА_5 не відшкодував всі затрати, пов'язані з похованням її батька, та навіть не має наміру працювати, щоб відшкодувати шкоду і протягом 2008-2012 років мав 10 стягнень за порушення Правил дорожнього руху.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, потерпілу ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілих, вивчивши матеріали провадження, перевіривши аргументи апеляційних скарг, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілих не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, в апеляційних скаргах не оскаржуються, тому у відповідності до ст.404 КПК України законність та обґрунтованість вироку в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про його особу, його каяття, те, що ОСОБА_5 скоїв необережний злочин, всі обставини справи, в тому числі і ті, на які посилаються в своїх скаргах потерпілі, і призначив достатнє для його виправлення покарання, передбачене санкцією статті. Законних підстав для призначення ОСОБА_5 покарання з ізоляцією від суспільства колегія суддів не вбачає.

Що стосується цивільного позову, то суд, повно дослідивши всі обставини кримінального провадження в частині цивільного позову, врахувавши часткове відшкодування матеріальної шкоди, правильно застосував закон, і його висновки грунтуються на встановлених судом фактичних обставинах і зібраних доказах.

Відповідно до ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, якщо цього відшкодування буде недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вказаних вимог закону та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013р. суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні заявленого цивільного позову без залучення до участі у справі страхової організації та без встановлення розміру страхового відшкодування, що має сплатити страховик.

Без дослідження судом першої інстанції обставин щодо цивільного позову апеляційний суд позбавлений можливості прийняти законне та обгрунтоване рішення з цього питання.

Керуючись ст.ст.405-407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 6 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

_________________

провадження №11-кп/774/37/К/2014 Суддя 1 інстанції Ковтун Н.Г.

категорія ст.286ч.2 КК України Доповідач суддя Шевченко Н.О.