Рішення № 37272421, 22.01.2014, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/11034/13-ц

Провадження2/764/368/2014

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуші О.М.

при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод Стеко" про захист прав споживачів, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач замовив, оплатив та придбав у відповідача вікна, яки були встановлені відповідачем у будинку позивача.

Придбані вікна виявилися неякісними, їх експлуатація не можлива, але відповідач відмовився у добровільному порядку усунути недоліки та замінити вироби на якісні, тому позивач звернувся до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив що недоліки у виробу відсутні, а наявність вологи та рамах та склопакетах зумовлена високою вологістю у приміщенні та відноситься до сфері відповідальності позивача.

Представник третьої особи проти задоволення позову також заперечував, зазначив, що посилання позивача на запотівання вікон слід віднести на високу вологість у приміщенні, а ні на погану якість вікон, тому у позові просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні доказі, вважає позов таким що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 10 вересня 2012 року укладено договір підряду згідно якого відповідач зобов'язався поставити та встановити не пізніше 26.09.2012 року віконні (двірні) блоки - 2 шт., підвіконня - 2 шт., відливи - 2 шт., москітні сітки - 2 шт., внутрішні, та провести встановлення зазначених виробів.

Сторонами узгоджені розмірі, вартість та порядок оплати виконаних робіт.

10 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду згідно якого відповідач зобов'язався поставити та встановити не пізніше 18.10.2012 року віконні (двірні) блоки - 2 шт., підвіконня - 2 шт., відливи - 2 шт., москітні сітки - 2 шт., внутрішні, та провести встановлення зазначених виробів.

Сторонами узгоджені розмірі, вартість та порядок оплати виконаних робіт. (а.с.4-5)

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Під час судового розгляду, сторони визнали дійсність договорів, проведення повного розрахунку між сторонами, не наводили доводів про недійсність окремих положень договорів або не виконання зобов'язань по обсягу, тому суд вважає зазначені договорі дійсними та такими що відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача в якості третьої особи було залучено ТОВ "Завод "Стеко".

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договорів від 10.09.2012 та 10.10.2012 відповідач зобов'язався провести вимірі, по вимірам виготовити, поставити вікна, двері.

Жодних обмежень або умов про залученні субпідрядників у договорах не встановлено. Не встановлені таки обмеження і законом. За змістом договорів відповідач є генеральним підрядником, а його відносини з будь якими іншими особами не можуть впливати на обсяг прав та обов'язків замовника.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про захист прав споживачів" виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Відповідно до умов викладених у розділах 5 договорів від 10.09.2012 та 10.10.2012 гарантійний строк на вироби становить 5 років з дати прийняття-здавання виконаних робіт.

Пунктом 5.2 договорів встановлені виключення із гарантійних випадків.

Під час експлуатації виробів, позивачем виявлені недоліки - пліснява на ущільненні та волога у середини склопакету - за усуненням яких він звернувся до виконавця 11.02.2013 року (а.с.6-7).

Не отримавши відповіді та усунення недоліків позивач звернувся зі скаргами до відповідних органів (а.с.9-13).

15.05.2013 року позивач повторно направив скаргу до відповідача про виявлення недоліків з вимогою про проведення незалежної експертизи виробів (а.с.17).

Не дочекавшись відповіді, позивач 08.07.2013 року замовив комплексне товарознавче та будівельно-технічне дослідження у Севастопольському відділені Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до висновку комплексного товарознавчого та будівельно-технічного дослідження № 764 від 30.08.2013 року якість обстежених металопластікових вікон в кількості 4 одиниць не відповідає вимогам п.п.4.2.22, 4.2.23, 4.2.24 і 4.3.4 ДСТУ Б.В.2.6-15-99 "Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлорідні. Загальні технічні умови". (а.с.21-35)

Відповідно до висновку від 03 червня 2012 року експертного дослідження № 21/13 експерта ОСОБА_3, який надано відповідачем, зазначено, що найбільш вірогідною причиною запотівання віконних блоків в житловому будинку за адресою, АДРЕСА_1, є підвищена вологість у даних приміщеннях. (а.с.70-77)

Суд критично відноситься до даного висновку, по перше тому що дослідження проводилося у час, коли запотівання було відсутнє, отже будь який висновок експерта з цього питання є припущенням, а по друге, у суду виникають сумніви щодо кваліфікації зазначеної особи, оскільки навіть прибор для виміру вологості повітря експерт назвав гідрометром. У той же час, вологість повітря вимірюється гігрометром, а гідрометр це прибор для виміру швидкості течії або зміні рівня вологості.

Крім того, судом не можуть бути прийняти до уваги доводи представника відповідача та висновки експертного дослідження щодо підвищеної вологості у приміщенні позивача, оскільки, достовірні данні з цього приводу відсутні, а той факт, що в домі встановлені інші вироби відповідача, до яких позивач не має претензій, на думку суду, виключає виникнення дефектів на декількох виробах, а ні на всіх, що встановленні в домі внаслідок підвищеної вологості, тому, слід прийняти до уваги саме висновок комплексного товарознавчого та будівельно-технічного дослідження № 764 від 30.08.2013 року Севастопольського відділення Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. проф М.С.Бокаріуса про невідповідність якості товару вимогам п.п.4.2.22, 4.2.23, 4.2.24 і 4.3.4 ДСТУ Б.В.2.6-15-99 "Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлорідні. Загальні технічні умови". (а.с.21-35)

Відповідно до ст.8 ЗУ "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до ст.1 "Про захист прав споживачів" істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Отже, з урахуванням висновку № 764 від 30.08.2013 року зазначений недолік товару є суттєвим, оскільки він не усунутий відповідачем за чотирнадцять днів, виник з вини виробника та робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

За таким умов, вимоги позову про розірвання договорів є обґрунтованими, стягнення відповідних сум та зобов'язання демонтувати виробі є обґрунтованими.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Приймаючи до уваги, що відповідач не є виробником цих вікон, але тривалість незабезпечення відповідачем отримання доказів про належну якість проданого товару та поновлення прав позивача, тривалість необхідності зусиль позивача, направлених на організацію свого життя, на думку суду, могла спричинити моральну шкоду позивачу, але розмір її завищений та підлягає зниженню до 1 000,00 грн.

.Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати, отже витрати на проведення експертизи у розмірі 2937,60 грн., 82,54 грн. вартості поштових відправлень та витрати на правову допомогу у розмірі 1550,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено сплати судового збору, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 16, 837, 838 ЦК України суд, ст. 1, 6, 7, 8 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 59 - 61, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити - частково.

Розірвати договір від 10 вересня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Розірвати договір від 10 жовтня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5300,00 грн. вартості виробів, моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього 6 300,00 грн.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 демонтувати встановлені вироби за власні кошти.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2937,60 грн. вартості експертного дослідження, 82,54 грн. вартості поштових відправлень, 1550,00 грн. вартості правової допомоги, а всього 4 570,14 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету 229,40 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -