Ухвала суду № 37272276, 21.02.2014, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-п/759/28/14

ун. № 759/20464/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Кузнець Л.І., Прохоренко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

При цьому, посилається на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання його втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення без надання іншого жилого приміщення. Заочним рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 31.05.2013 р. позов задоволено частково і вирішено виселити його з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення. Вказане заочне рішення суду не було отримано ним і від ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, працівники якого проводили примусове виконання виконавчого листа №2/759/1532/13, виданого 10.07.2013 р. Святошинським райсудом м. Києва на виконання заочного рішення суду у даній справі, він 17.12.2013 р. дізнався про наявність такого рішення, після чого 20.12.2013 р., звернувшись до канцелярії Святошинського райсуду, отримав копію заочного рішення.

Він в судові засідання не з'являвся, бо не повідомлявся про слухання справи, судові повістки не надходили йому з суду, чим він був позбавлений права брати участь в справі та надати докази у підтвердження заперечень на позовні вимоги, бо являється законним співвласником квартири АДРЕСА_1 відповідно до ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України, проживає в цій квартирі, де й зареєстрований, і тому питання про його виселення взагалі не може стояти. Він не отримував письмової вимоги від позивача по справі ОСОБА_2 від 29.10.2012 р. щодо звільнення ним зазначеної квартири.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про перегляд заочного рішення суду.

Позивач по справі ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечують проти перегляду заочного рішення суду, вважаючи заяву безпідставною та не відповідаючою дійсним обставинам справи.

Представники третіх осіб в судові засідання не з'явилися, належним чином по час, місце слухання справи треті особи повідомлялись, тому суд, враховуючи думку позивача по справі, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе розглядати справу у відсутність представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, позивача по справі, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при розгляді справи по суті предмету спору в судові засідання неодноразово не з'являвся, судові повістки поверталися до суду з позначками поштового відділення, що обслуговує зареєстроване місце проживання ОСОБА_1: „за закінченням встановленого строку зберігання", внаслідок чого розгляд справи був проведений у відсутність відповідача з постановленням заочного рішення (а.с. 26, 36, 38, 46, 54).

Повернулась без вручення відповідачу і копія заочного рішення від 31.05.2013 р. з позначкою поштового відділення, що обслуговує зареєстроване місце проживання ОСОБА_1,-«за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.54).

Тому, посилання відповідача у заяві та його представника в судовому засіданні на те, що відповідач не повідомлявся в установленому законом порядку про слухання справи, не заслуговує на увагу, бо суд прийняв всі заходи для сповіщення відповідача по справі та явки в судове засідання шляхом направлення судових повісток по зареєстрованому місцю проживання відповідача, що передбачено вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

Посилання відповідача у його заяві та представника відповідача в судовому засіданні на те, що докази у заперечення позовних вимог, які міг надати ОСОБА_1 в ході розгляду справи, мали б істотне значення для правильного вирішення спору, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач міг би реалізувати свої процесуальні права і доводити безпідставність позовних вимог на стадії судового розгляду по суті. Небажання з'являтися в судові засідання та надавати заперечення і докази проти позову давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 224 ЦПК України.

Не надано доказів з боку відповідача чи його представника, в тому числі й на пропозицію суду, про незаконність дій поштового відділення зв'язку по неврученню судових повісток ОСОБА_1 на протязі всього слухання справи.

Крім того, відповідач, представник відповідача при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не надали переконливих доказів того, що ОСОБА_1 залишається співвласником спірної квартири, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. При вирішенні спору по суті суд виходив з того, що ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 3.05.2012 р. на підставі проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, і державна реєстрація права на вказану квартиру за ОСОБА_2 було зареєстровано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 21.09.2012 р. (а.с.6, 7).

На період розгляду справи по суті зазначені прилюдні торги, свідоцтво про право власності та державна реєстрація квартири за ОСОБА_2 не оспорювались та не визнавались недійсними.

Тому, наявність в природі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого 10.06.2004 р. та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, не мало переконливого значення при вирішенні спору по суті, коли право власності на спірну квартиру вже був зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.69, 70).

В разі оспорювання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності та державної реєстрації квартири за ОСОБА_2 з позитивними наслідками такого розгляду для ОСОБА_1 це може бути підставою для перегляду заочного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами у подальшому.

Посилання у заяві ОСОБА_1 на те, що він не отримував письмової вимоги від ОСОБА_2 від 29.10.2012 р. щодо звільнення ним зазначеної квартири суд оцінює критично, бо це спростовується таким листом від 29.10.2012 р., фіскальним чеком «Укрпошти» від 29.10.2013 р. про відправлення такого листа на адресу ОСОБА_1, цінним описом від 29.10.2013 р. про направлення листа щодо зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_1 Такі письмові підтвердження є в матеріалах справи (а.с.10-12).

Відповідачем, представником відповідача не надані докази неправильності вирішення спору по суті, так як судом враховані всі обставини справи, та рішення винесене з врахуванням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 231 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя