Постанова № 37272075, 11.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/4619/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Федусик А.Г.,

Кравченка К.В.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Унікон» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Унікон» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби в Одеській області про визнання неправомірними дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

30.07.2012 року приватне підприємство «Унікон» (далі - ПП «Унікон») звернулось до суду з адміністративним позовом до звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби в Одеській області про визнання неправомірними дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2012 року № 0001542200 про збільшення податку на прибуток на 53 031,00 грн. та № 0001532200 про збільшення ПДВ на 123 159,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у ДПІ відсутні підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивачем надані усі документи на письмовий запит. Крім того, спірні ППР прийняті на підставі акту ДПІ від 10.07.2012 року, висновки якого про заниження сум податку по операціям з контрагентами ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс» є необґрунтованими, недоведеними та спростовуються наявними первинними документами.

Відповідачі заперечували проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки від 10.07.2012 та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просили у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПП «Унікон» (код ЄДРПОУ № 30692311) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.12.1999р., взято на податковий облік та на день проведення перевірки знаходиться на обліку відповідача.

В період з 18 червня по 10 липня 2012р. податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Унікон» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої 10.07.2012р. складений акт № 16/22-80/30692311.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2010р. на 42 425 грн.,

- пп.7.2.3 п.7.2, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань у 2010-2011рр. на 100 033,4 грн., в т.ч. за листопад 2010р. в сумі 67 402,66 грн., за грудень 2010р. в сумі 25 096,24 грн., за січень 2011р. в сумі 7 534,46 грн.

До таких висновків відповідач прийшов через неврахування господарських операцій позивача з ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс» через наявність податкової інформації про фіктивність цих підприємств, що підтверджується поясненнями директорів цих підприємств про реєстрацію підприємств на своє ім'я за грошову винагороду, відсутність їх підписів на бухгалтерській та податковій документації.

За висновками акту ДПІ 23.07.2012р. складені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001542200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 53 031,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 42 425 грн., штрафними санкціями - на 10 608 грн.,

- № 0001532200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на

123 159,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 100 033 грн., штрафними санкціями - на 23 128 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень, погодився з позицією ДПІ та вважав неправомірним формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс», враховуючи пояснення директорів контрагентів-постачальників, щодо реєстрації підприємств на своє ім'я за винагороду та їх неналежність до ведення будь-якої фінансово-господарської діяльності цих підприємств.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У періоді, що перевірявся, порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 ПК України, про що докладно наведено у постанові суду першої інстанції.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки позивачем на підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту надані видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки по розрахунковому рахунку, що підтверджується даними акту перевірки (стор.5-6 акту).

ДПІ не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість. В судовому засіданні представник ДПІ уточнив, що дані акту перевірки про анулювання ТОВ «СП ЕТО» свідоцтва платника ПДВ 20.08.2010р.(стор.7 акту) є невірним, правильною є дата - 24.06.2011р.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За обставинами справи між позивачем та ТОВ «ВПТК Аверс» 26.10.2010р. укладений договір на поставку товару, відповідно до якого позивач протягом листопада 2010р. отримав воду очищену пом'якшену, оцет спиртовий харчовий 12% (а.с.52-57).

01.11.2010р. позивач уклав договір підряду з ТОВ «СП ЕТО» на виконання капітального ремонту виробничих приміщень ПП «Унікон» за адресою Одеса, вул.Хімічна, 5а.

На підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надані податкові, видаткові та прибуткові накладні, акти приймання виконаних робіт, фотофіксація об'єкту проведення будівельних робіт. За отриманий товар та надані послуги позивач розрахувався протягом грудня 2010р. - березня 2011р., що підтверджується виписками по рахунку позивача, а також даними акту перевірки (стор.5-6 акту).

Необхідність отримання води очищеної пом'якшеної викликана виробничою необхідністю, оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво прянощів та приправ (КВЕД 15.87.0), зокрема виробництво оцту харчового, та зазначена вода є складовою при виробництві оцту. Отримання оцту спиртового харчового від ТОВ «ВПТК Аверс» представник позивача пояснював недостатністю на той час власних потужностей при виконанні замовлення на поставку оцту для ВАТ «Волиньхолдінг», якій є основним та постійним споживачем продукції, що виробляє позивач.

Здійснення капітального ремонту виробничих приміщень ПП «Унікон» його представник пояснює необхідністю покращення основних фондів, в яких тривалий час не проводився ремонт.

В судовому засіданні директор ПП «Унікон» пояснив, що самостійно здійснював пошук контрагентів по Інтернету та вибрав пропозиції, які були для нього найкращими. Перед тим, як укладати угоди з продавцями товару та послуг, він перевірив, чи мають вони свідоцтво платника ПДВ. Будь-які дії з боку представників контрагентів, які поставляли на склад позивача товар та виконували ремонтні роботи, не викликали в ньому сумнівів щодо фіктивності діяльності цих підприємств. Зауважень у ПП «Унікон» до якості поставленого товару та наданих послуг немає.

ДПІ в акті перевірки не заперечує факту отримання позивачем товару та послуг по проведенню капітального ремонту, проте, враховуючи пояснення директорів ТОВ «СП ЕТО» (ОСОБА_2.) та ТОВ «ВПТК Аверс» (ОСОБА_3.) щодо неналежності їх до ведення господарської діяльності цих підприємств, вважає, що податкові та видаткові накладні, підписані не уповноваженими особами, тому є неналежними первинними документами, на підставі яких формується податковий кредит та валові витрати.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару та послуг від ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не надає докази притягнення посадових осіб позивача, а також його контрагентів до кримінальної відповідальності за такі дії.

В ході апеляційного перегляду витребувана інформація від Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів, яке повідомило про відсутність кримінального провадження відносно директора ТОВ «СП ЕТО» ОСОБА_2 та директора ТОВ «ВПТК Аверс» ОСОБА_3

Крім посилань на відібрані працівниками податкової міліції пояснення директорів ТОВ «СП ЕТО» ОСОБА_2, ТОВ «ВПТК Аверс» ОСОБА_3 про непричетність до господарської діяльності цих підприємств, відповідач не надав достовірних доказів неналежного оформлення контрагентами-постачальниками первинних податкових документів, зокрема висновку почеркознавчої експертизи, вироку суду відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому були б викладені факти фіктивної діяльності підприємств-конрагентів позивача. В той же час зазначені пояснення не можуть бути належними та достатніми доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини незаконної діяльності своїх контрагентів на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СП ЕТО» та ТОВ «ВПТК Аверс» ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття рішення про зменшення податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум по господарськім операціям позивача з цими контрагентами. Отже, винесені спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим, судова колегія вважає, що вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ по проведенню позапланової перевірки, складанню акту перевірки задоволенню не підлягають, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом надіслано на адресу позивача запит від 18.04.2012 року з вимогою надати письмові пояснення та підтверджуючі документи щодо взаємовідносин ПП «Унікон»із контрагентами -ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК Аверс». Листом від 24.05.2012 року позивачем надано 25.05.2012 року запитувану інформацію з документами стосовно фінансово-господарської діяльності ПП «Унікон»із ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК Аверс».

Проте, податкове законодавство не обмежує ДПІ у призначенні та проведенні документальної перевірки в разі надання платником податків відповіді на запит ДПІ.

Відтак, враховуючи наявність наказу та повідомлення про проведення перевірки, копії яких вручені позивачу до проведення перевірки, дії ДПІ по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки не можуть вважатися незаконними.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Складання акту перевірки, не породжує обов'язкових юридичних наслідків.

Отже, предметом оскарження відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому дії по його складанню не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р. № 21-237а13 та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України через невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в іншій частині позову - відмовляє.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Унікон» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 23.07.2012р. № 0001542200 та № 0001532200.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко