Рішення № 37270315, 18.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 922/5256/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес - ЮВ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш", м. Харків про стягнення 43845,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Омельчук І.В.

відповідача - Самойлов Є.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 35258,00 грн. заборгованості, що виникла в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 190711 від 10.08.2011 року, 6759,54 грн. пені, 427,61 грн. інфляційних, 1400,70 грн. відсотків річних. Всього просить суд стягнути з відповідача 43845,85 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

18.02.2014 року до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази. Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи. Зокрема, до суду відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивачем некоректно був проведений розрахунок інфляційних нарахувань, розрахунок пені проведений без врахуванням вимог ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-ЮВ" (Підрядник, позивач) та Акціонерним товариством "СКБ Укрелектромаш" (Замовник, відповідач) укладений договір № 190711 (далі - Договір). 05.09.2013 року АТ "СКБ Укрелектромаш" було припинено шляхом реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш" з переходом до останнього усіх прав та обов'язків правопопередника.

Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник взяв на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та передачі Замовнику деталей, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи відповідно до умов Договору.

Всього, згідно Акту здачі-приймання робіт № 20 від 02.07.2013 року, підписаного представником ТОВ "СКБ Укрелектромаш", ТОВ фірма "Антарес-ЮВ" виконало роботи загальною вартістю 109458,00 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору, Замовник, у строк не більше 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання ним Специфікації, перераховує аванс у розмірі 50% від загальної суми робіт. Специфікації до Договору були підписані 26.09.2011 року. Отже, останній день внесення передплати - 10 жовтня 2011 року. Натомість Відповідач частками сплачував вартість передоплати протягом грудня 2011р. - грудня 2012р.

Остаточний розрахунок за виконані роботи (згідно п. 2.4. Договору) здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. Тобто, остаточний розрахунок між Сторонами мав бути здійснений 12.07.2013 року, але Відповідач у вказаний строк оплати не здійснив.

Позивачем на адресу відповідача 19.07.2013 року за № 1/19-07 та 05.08.2013 року за № 01-05/08 були направлені претензії з вимогою оплатити заборгованість. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати не виконав, внаслідок чого станом на день розгляду справи виникла заборгованість у розмірі 35258,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ) стаття 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором підряду № 190711 від 10.08.2011 року щодо оплати виконаних робіт.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору передбачена відповідальність (пеня) за порушення термінів оплати виконаних робіт в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 2375,28 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1400,70 грн. три відсотки річних та 427,61 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Дана позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року № 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, та суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 531,40 грн. 3% річних та 124,95 грн. інфляційних.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35258,00 грн. заборгованості, 2375,28 грн. пені, 124,95 грн. інфляційних, 531,40 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 837, 854, 879 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 317, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Укрелектромаш" (61050, м. Харків, вул. Іскринська, 37, код ЄДРПОУ 23752688, п/р 26000353233200 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес-ЮВ" (61022, м. Харків, пр. Правди, 10, к. 707, код ЄДРПОУ 21209827, р/р 26009301370 в ПАТ "Реал-Банк" м. Харків, МФО 351588) - 35258,00 грн. основного боргу, 2375,28 грн. пені, 124,95 грн. інфляційних, 531,40 грн. 3% річних та 1532,49 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 21 лютого 2014 року.

Суддя О.В. Погорелова