Ухвала суду № 37269976, 17.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4995/13-ц 17.02.2014 17.02.2014 17.02.2014

Провадження №22-ц/784/453/14

Суддя суду першої інстанції Лузан Л.В.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Свіщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року, постановлену за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений у простій письмовій формі договір про надання споживчого кредиту №11333727000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в сумі 23 600 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12.50 % річних, строком до 13 квітня 2029 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 (поручитель) 15 квітня 2008 року укладено письмовий договір поруки за №197452, за умовами якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань в повному обсязі (повернення основної суми кредиту, сплату процентів та комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами договору).

08 грудня 2011 року між позивачем та надавачем кредиту, який на той час змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк», а останнє прийняло право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, у тому числі і за договором про надання споживчого кредиту №11333727000 від 15 квітня 2008 року та договором поруки №197452 від 15 квітня 2008 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 03 січня 2013 року складала 290 130 грн. 87 коп., позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року позовна заява ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором була залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач просить вказану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена незаконно та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу міськрайонний суд виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, призначених на 19 листопада 2013 року та 05 грудня 2013 року, але свого представника в судові засідання не направив і не надав заяви про розгляд справи у відсутності його представника, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Однак, такий висновок суду першої інтонації не ґрунтується на вимогах процесуального закону та матеріалах справи.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В силу п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність двох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутність.

Виклик осіб, які беруть участь у справі здійснюється судовими повістками про виклик, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (ч.ч.1,3,4 ст.74 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,510 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі, дана справа призначалася до розгляду двічі, а саме: на 19 листопада 2013 року та 05 грудня 2013 року.

Згідно супровідного листа від 06 листопада 2013 року за №13515/13 - вих. на адресу позивача, було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи (а.с.62).

В судове засідання, призначене на 19 листопада 2013 року свого представника позивач не направив.

Суд відклав розгляд справи на 05 грудня 2013 року. Банк отримав повідомлення про розгляд справи, але свого представника до суду не направив (а.с.57,58,62,69,71,73).

Враховуючи неявку представника позивача до суду, міськрайонний суд залишив позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, постановляючи вищевказану ухвалу, районний суд не звернув уваги на вищевказані вимоги процесуального закону. Зокрема на те, що за змістом вимог п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, який належним чином повідомлений, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Про те, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 19 листопада 2013 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, який не був повідомлений належним чином, оскільки даних про отримання ним повідомлення про час та місце розгляду справи матеріали справи не містять.

При цьому, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження відправлення поштової кореспонденції на адресу позивача, не свідчить про її отримання адресатом. До того ж, згідно вищевказаного супровідного листа, поштова кореспонденція надсилалась позивачу на адресу: місто Київ, вулиця Щорса, 36-б, тоді, як останній в позовній заяві зазначав іншу адресу для направлення йому поштової кореспонденції (а.с.2,70).

За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав вважати, що представник позивача не з'явився в судове засідання 05 грудня 2013 року повторно, а тому і застосувати наслідки, передбачені п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, тому оскаржувана ухвала від 05 грудня 2013 року, яка не відповідає наведеним процесуальним нормам закону, підлягає скасуванню відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року скасувати, а цивільну справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: