Рішення № 37269258, 13.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 Справа № 908/221/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, 69-А)

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)

про стягнення 107887,98 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Раздобаров П.В., довіреність б/н від 03.01.2014 р., паспорт серії СА №002500 від 11.07.1995 р.; Харцизова Т.В., довіреність б/н від 08.01.2014 р., паспорт серії СЮ № 188496 від 14.10.2010 р.;

від відповідача: Батиль Г.М., довіреність № 250 від 23.12.2013 р., паспорт серії СВ №007615 від 07.05.1999 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.01.2014 року звернувся позивач: ТОВ «МІК» з позовною заявою до відповідача: публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення 107887,98 грн., які складаються з 91990,20 грн. основного боргу, 13079,50 грн. пені та 2818,28 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 3, 6, 11, 207, 208, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 181, 193, 216-218, 220, 224, 229, 232, 265 ГК України та умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти № З120 від 30.08.2012 р.

Ухвалою суду від 29.01.2014 року порушено провадження у справі № 908/221/14, присвоєно справі номер провадження 18/7/14, судове засідання призначене на 13 лютого 2014 р.

Представники позивача в судовому засіданні 13.02.2014 р. підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, на вимоги суду надали документи, які залучені до матеріалів справи. Підставою для звернення з позовом зазначили неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № З120 від 30.08.2012 р., а саме порушення строків та порядку внесення оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 91990,20 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення пеня в розмірі 13079,50 грн. та три відсотки річних у розмірі 2818,28 грн.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що позивач не довів настання терміну оплати за видатковою накладною РН-12/07/08 від 07.12.2012 р., а отже і виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар, у зв'язку із ненаданням пакету документів, зазначених у пункті 5.6 договору. До того ж, позивачем не надано доказів проведення вхідного контролю товару та надання рахунків на оплату за видатковими накладними №№ РН-11/29/14, РН-12/07/08, РН-12/13/01, РН-12/29/01, РН-01/10/07, РН-01/10/08. Таким чином, ТОВ «МІК» необґрунтовано визначив термін оплати товару за видатковими накладними №№ РН-11/29/14, РН-12/07/08, РН-12/13/01, РН-12/29/01, РН-01/10/07, РН-01/10/08 простроченим, внаслідок чого позивачем безпідставно нараховані до стягнення пеня та 3% річних. Просив в позові відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений 13.02.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (покупець, відповідач у справі) 30.08.2012 р. уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № З120. (надалі - договір); також 28.12.2012 р. уклали додаткову угоду № 1 про зміну договору, якою замінили в пункті 11.1. договору цифри 31.12.2012 на 31.01.2013.

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язався у 2012 році поставити відповідачу товари 18.21.3 Одяг робочий інший 4 лота (надалі товар) 2012 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією, а відповідач прийняти та оплатити цей товар.

Сума цього договору становить 874098,66 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 145683,11 грн. (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 60 календарних днів після його постачання на склад покупця, проведення вхідного контролю товару та пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару.

У відповідності до п. 5.5 договору товар вважається поставленим відповідачу з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Право власності на товар виникає у покупця в момент підписання видаткових накладних. Постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється видаткову накладну на товар, документ про якість, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН (п. 5.6 договору).

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2012 р. по січень 2013 р. (включно) поставив відповідачу товар на загальну суму 873690,18 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-11/29/14 від 29.11.2012 р., РН-12/07/08 від 07.12.2012 р., РН-12/13/01 від 13.12.2012 р., РН-12/26/11 від 26.12.2012 р., РН-12/29/01 від 29.12.2012 р., РН-01/10/07 від 10.01.2013 р., РН-01/10/08 від 10.01.2013 р., РН-01/30/06 від 30.01.2013 р. В зазначених видаткових накладних вказано, що товар отриманий в повному обсязі. Претензій до кількості, якості та комплектності отриманого товару, а також щодо відповідності його ГОСТу та ТУ не має. Усі відповідні документи на товар отримані.

Факт прийняття відповідачем товару від позивача підтверджується довіреностями № 960 від 07 грудня 2012 р. на ім'я Веремко С.А., № 975 від 13 грудня 2012 р. на ім'я Куленюк Е.С., № 1010 від 26.12.2012 р. на ім'я Веремко С.А., № 1020 від 29.12.2012 р. на ім'я Куленюк Е.С., № 3 від 10.01.2013 р. на ім'я Куленюк Е.С., № 30 від 30.01.2013 р. на ім'я Мищук В.М., згідно яких, уповноважені особи ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго» отримали одяг робочий від ТОВ "МІК" за договором № З120 від 30.08.2012 р.

Судом встановлено, що позивачем виконані умови договору належним чином, товар відповідачу разом із рахунками, накладними на відпуск товару та податковими накладними, поставлений, та ним отриманий. Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № З120 від 30.08.2012 р. належним чином не виконав, сплатив лише 781699,98 грн. вартості отриманого товару, внаслідок чого заборгованість склала 91990,20 грн.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 91990,20 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 91990,20 грн. у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Щодо заперечень про нібито неотримання документів зазначених у пункті 5.6 договору та рахунків та оплату товару, то суд зазначає, що пунктом 6.1.2 договору передбачений обов'язок покупця приймати поставлені товари згідно із інструкціями № П-6 та П-7. Так, згідно із пунктом 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 та пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 відсутність супровідних документів при прийманні продукції по кількості і якості не призупиняє процес прийняття продукції, в такому випадку складається акт про фактичну наявність, якість та комплектність отриманої продукції і в акті зазначається, які документи відсутні. Відповідачем при прийманні продукції не заявлялося про неотримання разом із товаром оригіналів: рахунків, податкових накладних, документів про якість та товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН, акта про відсутність супровідних документів не складалося. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умов договору, в тому числі виконано п. 5.6 договору та пред'явлено рахунок на оплату товару, а відповідачем не доведено неотримання ним оригіналів пакету супровідних документів. Крім того, видаткові накладні, що залучені до матеріалів справи містять вказівку про отримання відповідачем всіх відповідних документів на товар; претензії у покупця не має.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 91990,20 грн. основного боргу задовольняється судом.

За неналежне виконання умов договору позивач також просив суд стягнути з відповідача 13079,50 грн. пені за період часу з 29.01.2013 р. по 17.01.2014 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За порушення покупцем строку розрахунку за товар, обумовленого п. 4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день оплати (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 ЦК України визначають загальний порядок обчислення строків.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що приписами частини 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктами 1.4. та 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що моментом виконання зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора… День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені тощо.

При оцінці надано розрахунку, судом встановлено, що позивачем були недотримані положення п. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені за період прострочення оплати товару, поставленого за накладною № РН-12/07/08, що призвело до невірного зазначення у позові її розміру; також позивачем при розрахунку пені за видатковими накладними №№ РН-11/29/14, РН-12/13/01, РН-12/29/01, РН-01/10/07, РН-01/10/08 до розрахунку неправомірно включено день фактичної сплати заборгованості відповідачем та зарахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до розрахунку зробленого судом, сума пені, за період прострочення оплати товару з 29.01.2013 року по 17.01.2014 року, яка підлягає до стягнення, складає - 8262,26 грн., в решті вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 29.01.2013 р. по 17.01.2014 р. у розмірі 2818,28 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд визнав виконаним невірно, з огляду на неправомірне врахування позивачем при розрахунку дня фактичної сплати заборгованості відповідачем та зарахування коштів на рахунок позивача. Перерахувавши належну до стягнення суму 3 % річних за період часу з 29.01.2013 р. по 17.01.2014 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за спірний період підлягає задоволенню в частині стягнення 2790,14 грн., в іншій частині позову щодо стягнення 3 % річних суд відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України. За позовом про стягнення 107887,98 грн. належний до сплати судовий складав 2157,76 грн., в зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача покладається 2060,85 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872, р/р 26002300664264 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69096, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-а, код ЄДРПОУ 30105738, р/р 26006038676700 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) 91990,20 грн. (дев'яносто одну тисячу дев'ятсот дев'яносто грн. 20 коп.) основного боргу, 8262,26 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят дві грн. 26 коп.) пені, 2790,14 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто грн. 14 коп.) 3% річних, 2060,85 грн. (дві тисячі шістдесят грн. 85 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 лютого 2014 р.