Рішення № 37268070, 10.02.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2/760/752/14

760/21324/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Солом»янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого- судді -Кушнір С.І,

при секретарі - Загородній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), 3-я особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення перешкод в користуванні будинком та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду та просить визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «Б» житловою площею 105,2 кв.м, допоміжна площа 565 кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні підсобним приміщенням № 1-1, площею 5,8 кв.м та підсобним приміщенням 1-2, площею 7,9 кв.м та зобов»язати відповідача ОСОБА_2 звільнити підсобні приміщення.

Згідно договору дарування від 12.05.2000 р. ОСОБА_1 отримала ? частину земельної ділянки по вул. по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 07.09.2000 р. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування жилого будинку і господарських будівль.

10.03.2003 р. з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір підряду. 03.03.2004 р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було погоджено архітектурне рішення проекту будівництва житлового будинку і господарських будівль по АДРЕСА_1.

Будинок був побудований в 2004 р. з додержанням державних будівельних норм і стандартів, що підтверджується технічним висновком про стан несучих конструкцій житлового будинку «Б» в садибі по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від підписанню акту приймання-передачі виконаних робіт. Договором підряду від 10.04.2003 р. було обумовлено обов»язок підрядника підготувати та подати необхідні документи для оформлення права власності на замовника.

Відповідач ОСОБА_2 зайняв частину приміщення: підсобні приміщення № 1-1, площею 5,8 кв.м та підсобне приміщення 1-2, площею 7,9 кв.м та перешкоджає вільно розпоряджатись майном.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Ухвалою суду від 05.12.2013 р. за клопотанням представника позивача залучено в якості співвідповідача Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в судове засідання не з»явився, надіслав листа про розгляд справи у відсутність представника.

Представник 3-ї особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав письмові заперечення де зазначив, що у єдиному реєстрі відсутня інформація про прийняття в експлуатацію об»єкта за адресою: АДРЕСА_1, дозвільні документи на зазначений об»єкт не видавались та не реєструвались. Ч.2 ст.331 ЦК України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної адміністрації. Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 12.05.2000 р. ОСОБА_1 отримала ? частину земельної ділянки, площею 0,1048 гектарів по АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку і господарських будівль.

07.09.2000 р. ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на ? частину земельної ділянки від 0,1048 гектарів за адресою:АДРЕСА_1.

10.03.2003 р. між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір підряду.

Відповідно до п.1.1 договору замовник у порядку і на умовах, передбачених договором, доручає підряднику, а підрядник бере на себе зобов»язання виконати разову роботу: побудувати будинок по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить замовнику на підставі державного акту у строк з 10.03.2003 р. по 25.07.2005 р.

Відповідно до п.2.1 договору підрядник зобов»язується подати для підписання замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт у строк не пізніше 25.07.2005 р.

30.03.2004 р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було погоджено архітектурне рішення проекту будівництва житлового будинку і господарських будівль по АДРЕСА_1 для подальшої розробки та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

07.12.2004 р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) надано дозвіл на введення в експлуатацію закінченого будівництвом приватного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, на яку посилається позивач як на правову підставу для задоволення позову, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Разом з тим, вказана норма реалізується за умови, що будівництво велося з додержанням вимог, як про це йдеться в ч. 3 ст. 375 ЦК України. Зокрема, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів» визначаються основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 9 перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Відповідно до п.5 Положення про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна в м.Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1227 від 27.10.2009 р., встановлено, що Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на збудовані житлові будинки.

Пунктом 9.3 даного Положення визначено перелік документів на підставі яких здійснюється оформлення права власності і видача свідоцтва про право власності: документи, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об»єкт, рішення відповідного органу про будівництво об»єкту, дозвіл на виконання будівельних робіт, проектна документація, погоджена та затверджена в установленому порядку, документи щодо прийняття об»єкту в експлуатацію.

Враховуючи, що будівля являє собою нерухоме майно, пов»язане фундаментом із землею і створене з відповідних будівельних матеріалів, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, суду повинні бути надані докази, які підтверджують, що будівля відповідає державним будівельним стандартам, нормам і правилам; відповідність матеріалів, виробів і конструкцій, які використані при будівництві нерухомого майна, державним стандартам, технічним умовам та технологічним регламентам; забезпечення у створеній будівлі, споруді необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на об»єкт нерухомого майна повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу.

Виходячи зі змісту частин першої, другою ст.331 ЦК України, ч.1 ст.182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об»єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Позивачем не подано жодного документу, який би підтверджував звернення до компетентних державних органів для отримання свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомого майна та реєстрацію права власності.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.321 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки позов про визнання права власності на будинок задоволенню не підлягає, позивачем не доведено факту порушення відповідачем ОСОБА_2 прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні підсобними приміщеннями будинку також не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 182, 331, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 27, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), 3-я особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення перешкод в користуванні будинком та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.