Рішення № 37264770, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3563/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «ОБЛПАЛИВО»

До відповідача: Державного підприємства «Одеська залізниця»

про стягнення 7821 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Сем'янова К.А. - по довіреності №05 від 14.02.2014р.

Від відповідача: Гордієнко М.В. по довіреності №196 від 02.01.2014р.

Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «ОБЛПАЛИВО» (далі по тексту - ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО»), звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Одеська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 7821грн.

Згідно із приписами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані статтями 909, 924 Цивільного кодексу України, статтями 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», статтями 110,111,113,136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457 (далі - Статут залізниць України) з посиланням на те, що на підставі укладеного між ТОВ «Форос Сервіс» та ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» договору поставки твердого палива №10-11/П від 10.11.2012р. відправником - ТОВ «АКТИВ ГРУП» на адресу позивача за основною залізничною накладною №51700532 та досильною залізничною накладною №41571647 у вагоні №67181453 відправлено вугілля марки АМ (13-25) в об'ємі 69000кг, однак фактично на Березівський паливний склад ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» у вказаному вагоні прибуло вугілля в об'ємі 61200кг, що підтверджується комерційним актом серії АЯ №110071/1 від 17.01.2013р.

Відповідач - ДП «Одеська залізниця» у відзиві на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки завантаження вагону проводилося силами і засобами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів без участі представника залізниці. Також відповідач вказав на пропущення позивачем встановленого статтями 134, 136 Статуту залізниць України шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, що обчислюється з дня видачі вантажу.

В судовому засіданні 17.02.2014р. представник відповідача надав акт №1 про технічний стан вагону від 17.01.2013р., зазначивши, що недостача вантажу виникла внаслідок дій вантажовідправника.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» та ДП «Одеська залізниця», господарський суд встановив:

10.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форос сервіс» (Постачальником) та Приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «ОБЛПАЛИВО» (Покупцем) укладено договір №10-11/П поставки твердого палива, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати вугільну продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, за цінами і в кількості, визначених в Специфікаціях, в строки і на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору за домовленістю сторін поставка товару здійснюється згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010р. і конкретизується в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 10.11.2012р. до Договору поставки твердого палива №10-11/П від 10.11.2012р. сторони домовились про поставку 1800т вугілля марки АМ (13-25) за ціною 916,67грн. за тонну (без ПДВ) або 1100,00грн. за тонну (з ПДВ).

На виконання зазначеного договору відправником - ТОВ «АКТИВ ГРУП» зі станції відправлення Соф'їно-Бродська Донецької залізниці на адресу одержувача - ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» за залізничною накладною №51700532 на Березівський паливний склад відправлено вугілля марки АМ (13-25) у вагоні №67181453 у кількості 69000кг та у вагоні №60685310 у кількості 70000кг.

Вагон №67181453, який був відправлений за накладною №51700532 із досилкою за накладною №41571647 за відправкою Помічна-Березівка, прибув на станцію призначення Березівка 17.01.2013р., що вбачається із календарного штемпелю прибуття вантажу на досильній залізничній накладній.

При комісійному переважуванні вантажу у вагоні №67181453 на справних тензовагах встановлено недостачу в обсязі 7800кг, у зв'язку з чим 17.01.2013р. складено комерційний акт серії АЯ №110071/1. У вказаному комерційному акті зазначено, що при огляді вагону встановлено наступне: ліворуч за ходом на 4-му розвантажувальному люці деформація шинельного листа, є зазор 400х500мм; у вагоні заглиблення 4500мм на ширину вагону до дна; вагон у технічному відношенні справний, складено акт №1 від 17.01.2013р.

При цьому актом №1 про технічний стан вагону від 17.01.2013р. встановлено, що вагон технічно справний, а причиною деформації шинельного листа є неякісна підготовка вантажовідправником вагону під навантаження, внаслідок чого виникла теча вантажу.

17.07.2013р. ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» звернулося до ДП «Одеська залізниця» із претензією за вих.№660, в якій просило розглянути претензію по суті та відшкодувати ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» збитки від недостачі вантажу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок заявника.

05.08.2013р. на адресу ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» від ДП «Одеська залізниця» надійшов лист про відмову у задоволенні претензії у зв'язку з непред'явленням оригіналу основної залізничної накладної №51700532 та пропуском шестимісячного терміну на пред'явлення претензії.

З огляду на вищенаведені обставини позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу у розмірі 7 821грн., надавши відповідний розрахунок.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма також закріплена в статті 22 Статуту, яка передбачає, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

За умовами частини 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до приписів статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до статті 130 Статуту Залізниць України у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в обґрунтування заявлених вимог про стягнення вартості недостачі вантажу надано оригінал досильної накладної №41571647, оригінал комерційного акту серії АЯ №110071/1 від 17.01.2013р., а також довідку відправника - ТОВ «АКТИВ ГРУП» від 06.02.2014р. №23 про те, що за залізничною накладною №51700532 від 10.01.2013р. у вагоні №67181453 зі станції Соф'їно-Бродська Донецької залізниці одержувачу - ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» відправлено вугілля марки АМ (13-25) у кількості 69т загальною вартістю 75900,00грн. (у тому числі ПДВ), за ціною 1100грн (у тому числі ПДВ).

Згідно із статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

При цьому у статті 129 Статуту зазначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до пункту 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.

Пунктом 20 зазначених Правил встановлено, що акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Як зазначено вище по тексту цього рішення, у комерційному акті серії АЯ №110071/1 від 17.01.2013р. зазначено про те, що у вагоні №67181453, відправленого за залізничною накладною №51700532 від 10.01.2013р., виявлено деформацію шинельного листа, наявність зазору і заглиблення на ширину вагону до дна. Також у комерційному акті зазначено про складання акту №1 про технічний стан вагону від 17.01.2013р., яким встановлено, що вагон технічно справний, а причиною деформації шинельного листа є неякісна підготовка вантажовідправником вагону під навантаження, внаслідок чого виникла теча вантажу.

Залізниця, заперечуючи проти позову, послалась на вказаний акт про технічний стан вагону, а також те, що недостача вантажу виникла внаслідок дій вантажовідправника.

Зазначені доводи відповідача є безпідставними, оскільки залізницею прийнято до перевезення та відправлено 10.01.2013р. вантаж у вагоні, в якому сталася недостача, без складання акту про технічний стан вагону, як того вимагає пункт 20 Правил складання актів, а також за відсутності жодних зауважень щодо неякісної підготовки вантажовідправником вагону під навантаження та технічного стану вагону, тоді як пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Натомість акт №1 про технічний стан вагону складено лише 17.01.2013р., тобто у день прибуття вантажу.

Отже, враховуючи, що при прийнятті перевізником до перевезення вантажу у вагоні №67181453 не виявлено деформації шинельного листа, то зазначена несправність сталася під час перевезення вантажу.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність за виявлену недостачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - ДП «Одеська залізниця», обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Доводи відповідача про те, що відповідальність за нестачу вугілля не може бути покладена на перевізника, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Вказана норма кореспондується із статтею 113 Статуту залізниць України, відповідно до якої за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин. Відповідно до абзацу першого статті 114 Статуту за недостачу вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.

Відповідно до Специфікації №1 від 10.11.2012р. до Договору поставки твердого палива №10-11/П від 10.11.2012р., а також згідно довідки ТОВ «АКТИВ ГРУП» від 06.02.2014р. №23 ціна однієї тонни вугілля марки АМ (13-25) складає 916,67грн. без ПДВ або 1100,00грн. з ПДВ.

Платіжними дорученнями від 08.01.2013р. №7, від 26.02.2013р. №731, від 27.02.2013р. №763 покупцем перераховано на рахунок постачальника грошові кошти відповідно у розмірі 10000грн., 50007,20грн., 20000грн. (з урахуванням ПДВ).

Абзацом другим статті 114 Статуту встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При розрахунку суми збитків застосовано пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, який визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються з двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Тобто, розрахунок суми збитків необхідно здійснювати виходячи із маси нетто нестачі вантажу за вирахуванням норми недостачі, що становить у даному випадку 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Отже, розмір збитків від нестачі 7800кг (або 7,8т) вугілля у вагоні №67181453 становить 7821 грн. з урахуванням ПДВ (7,8т - (69т х 1 : 100) х 1 100грн.).

При цьому передбачені статтею 111 Статуту обставини звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу відсутні.

Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності при зверненні з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 7 821грн. суд зазначає наступне.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

З викладеного вбачається, що Господарський кодекс України, прийнятий вищим законодавчим органом держави, по-перше, має вищу юридичну силу ніж норми Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України, а по-друге, прийнятий пізніше ніж вказаний Статут.

За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 315 ГК України строк позовної давності в даній справі не був пропущений позивачем, оскільки його початком є день одержання відповіді на претензію.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 19.04.2012р. у справі №10-26/166-10-4300.

Згідно штемпелю на залізничній накладній №41571647 вантажоотримувачем - ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» вантаж отримано 17.01.2013р.

17.07.2013р. позивачем на адресу ДП «Одеська залізниця» надіслано претензію.

05.08.2013р. ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» отримано відповідь на претензію.

23.12.2013р. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, строк позовної давності не пропущено.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» про стягнення з ДП «Одеська залізниця» вартості недостачі вантажу цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід стягнути з відповідача.

.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОБЛПАЛИВО» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця» (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОБЛПАЛИВО» (65003, м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975, р/р 26003060306125 в ЮГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Одесі, МФО 328704) суму збитків у розмірі 7821 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять одну гривню) та судовий збір у сумі 1720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2014р.

Суддя Літвінов С.В.