Постанова № 37261203, 17.02.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 лютого 2014 р. Справа № 802/235/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 грн.

Представник УПФ України в м. Вінниці надав суду заяву щодо розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилась. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась ухвалою суду про відкриття провадження та судовою повіскою, які направлені на адресу відповідача. Проте, конверт з ухвалою та судовою повісткою повернуті відділом зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи заяву представника УПФ України в м. Вінниці про розгляд справи без його участі та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.

Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в УПФ України в м. Вінниці та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 16).

Відповідачем своєчасно не сплачувався нарахований за відповідний базовий звітний період єдиний внесок, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 4572,42 грн. Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку платника (а. с. 8).

В зв`язку з несплатою самостійно визначеної заборгованості, відповідачу була надіслана вимога №Ф 2011 від 17.04.2013 року (а. с. 7), яка отримана ФОП ОСОБА_1 22.04.2013 р. (а. с. 7). Загальна сума боргу станом на день розгляду справи складає 4572,42 грн.

Відповідно до п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 ст. 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галу зі статистики.

Частина 8 ст. 9 Закону передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Невчасна сплата заборгованості зі страхових внесків порушує інтереси держави, оскільки ненадходження коштів не дає змоги у повному обсязі здійснювати завдання у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (р/р 37197104000238, ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЄДРПОУ 37979905) заборгованість в розмірі 4572,42 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 42 копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/.Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: