Рішення № 37261166, 20.02.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 рокуСправа № 912/154/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М., розглянувши справу № 912/154/14 від 22.01.2014 року

за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", 25015, м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15

до державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, проммайданчик

про стягнення 168 228, 59 грн. - пені, інфляційних збитків та 3% річних.

.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Григоренко В.В., довіреність № 41/07 від 20.01.2014 року;

від відповідача - Подоляк О.М., довіреність № 02-18/1689 від 02.10.2013 року

В судовому засіданні 20.02.2014 року оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 20.02.2014 року. Після оголошеної перерви в судовому засіданні представники сторін участі не приймали.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 176 417, 68 грн. - пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Ухвалою від 22.01.2014 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі № 912/154/14. Справу призначив до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2014 року. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Позивачем 06.02.2014 року подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині суми інфляційних збитків за період з 01.10.2010 року по 30.07.2013 року, яку відповідно зменшено до 91 275, 08 грн.

Відповідачем 20.02.2014 року надано до господарського суду заперечення на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2010 року між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (далі-позивач) та державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе взаємні зобов'язання: постачальник постачати електричну енергію відповідачу, а споживач оплачувати позивачу вартість енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до мережі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показами розрахункових засобів обліку в точках обліку, перелік яких надано в п. 7 додатку до Договору "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії". Субспоживач узгоджує "Акт про використану електричну енергію" з Основним споживачем.

Споживач самостійно на протязі 5 операційних днів після дати отримання рахунку здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених у відповідності з п. 2 Додатку, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеню, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами Договору.

Позивач належним чином і у повному обсязі виконав власні договірні зобов'язання по постачанню електроенергії відповідачу.

Поставка електроенергії, її споживання і відсутність претензій з боку відповідача підтверджується актами відповідача про використану електроенергію і пред'явленими до оплати рахунками позивача. Спору в частині кількості спожитої електричної енергії немає. Порушуючи умови укладеного Договору, відповідач розраховувався за споживану ним в період з 22.09.2010 року по 30.07.2013 року електроенергію несвоєчасно, що підтверджується підписаними сторонами актами звірки розрахунків за договором № 2 від 22.09.2010 року про постачання електричної енергії: від 03.12.2010 року, від 12.01.2011 року, 01.02.2011 року, від 02.03.2011 року, від 05.04.2011 року, від 05.05.2011 року, від 07.06.2011 року, від 04.07.2011 року, від 02.08.2011 року, від 05.09.2011 року, від 04.10.2011 року, від 02.12.2011 року, від 09.01.2012 року, від 02.02.2012 року, від 05.03.2012 року, від 03.04.2012 року, від 07.05.2012 року, від 05.06.2012 року, від 02.07.2012 року, від 02.08.2012 року, від 03.09.2012 року, від 03.10.2012 року, від 05.11.2012 року, від 04.12.2012 року, від 04.01.2013 року, від 04.02.2013 року, від 04.03.2013 року, від 02.04.2013 року, від 08.05.2013 року, від 03.06.2013 року, від 02.07.2013 року, від 02.08.2013 року.

В якості доказу наявності вказаної заборгованості позивачем надані копії звітів про обсяги спожитої електроенергії, копії рахунків фактур за спожиту електричну енергію, а також акти звірки взаємних розрахунків.

Позивачем надано копії платіжних доручень, що підтверджує несвоєчасну оплату за спожиту електроенергію відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись - належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

У відповідності до 549 ст. ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до п. 4.2.1. Договору № 2 від 22.09.2010 року за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,8 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, враховуючи фактичний день оплати.

Згідно п. 9 додатку № 1 "Порядок розрахунків" до Договору № 2 від 22.09.2010 року у разі несвоєчасного виконання розрахунків, обумовлених цим додатком, позивач здійснює нарахування на суму загального боргу пені у розмірі 0,8 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь час прострочення.

Тому, на підставі положень укладеного Договору, та у відповідності до ст. 258 ЦК України, ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем нарахована пеня в сумі 27 262,86 грн. за період з 01.10.2012 року по 30.07.2013 року, інфляційні збитки та 3 % річних, оскільки відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання, а саме несвоєчасно сплачено за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, на підставі ст. 625 ЦК України відповідач повинен відшкодувати позивачу інфляційні збитки за період з 01.10.2010 року по 30.07.2013 року в сумі 91 275, 08 грн.

Крім того, відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних із суми заборгованості, що за період з 01.10.2010 року по 30.07.2013 року складає 49 690,65 грн.

Відповідачем 20.02.2014 року надано до господарського суду заперечення на позовну заяву з вимогою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки відповідач фінансується повністю з державного бюджету України і кошти на погашення поточних платежів надходять нерівномірно та з затримкою, що відображається в довідках про надходження таких коштів на фінансування відповідача, тощо.

При цьому, ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" не погоджується з розміром позовних вимог ПАТ "Кіровоградобленерго" в розмірі 168 228, 59 грн., оскільки строк позовної давності який можливо застосувати для стягнення індексу інфляції з ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" повинен починатися з 13.01.2011 року, тобто за останні три роки до моменту подання позовної заяви. Тому в розрахунках наданих до суду ПАТ "Кіровоградобленерго" індекс інфляції нарахований з 01.10.2010 року по 09.01.2011 року - в розмірі 12 890, 06 грн. не підлягає стягненню, так як сплив строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, яка застосовується і для стягнення індексу інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене, заперечення відповідача на позовну заяву в частині застосування строку позовної давності для стягнення суми інфляційних збитків є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем зазначено, що 25.04.2008 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області у справі № 05-01/284/6-12а/10 про банкрутство відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів державного підприємства Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) (далі - Закон).

Ухвалою від 16.06.2009 року господарський суд ввів процедуру санації боржника державного підприємства Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд на строк до 16.06.2010 року.

Тому відповідач вважає, що позивач неправомірно нарахував пеню за період з 01.10.2012 року по 30.07.2013 року в сумі 27 262, 86 грн. під час діє мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1, 12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення з 27 262, 68 грн. пені, 78 385, 02 грн. інфляційних збитків та 49 690, 65 грн. 3 % річних.

В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, проммайданчик, ідентифікаційний код 04853709) на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15, ідентифікаційний код 23226362) - 155 338, 53 грн., в тому числі: 27 262, 68 грн. пені, 78 385, 02 грн. інфляційних збитків, 49 690, 65 грн. 3 % річних, а також 3 106, 77 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 21.02.2014 року.

Суддя Н.М. Коваленко