Ухвала суду № 3726003, 22.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 5/275/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Проценко О.А.

суддя Туркіна Л.П.

при секретарі Галоян О.Г.

з а участю представників :

позивача: Броннікова О.В. дов. від 23.06.2008р. № 1723/9-09, Христич Б.В. дов.

від 23.06.2008р. № 1724/9-09

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги - ОСОБА_1

- ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2

на постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р.

у справі № 5/275/07-АП (категорія статобліку - 2.11.1)

за позовом ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2

до відповідача  ОСОБА_1

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040806/0 від

01.03.2007р.

ВСТАНОВИЛА:

 ОСОБА_3 в особі Запорізької філії ОСОБА_3 заявлено позов до ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040806/0 від 01.03.2007р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. у справі № 5/275/07-АП адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000040806/0 від 01.03.2007р. в частині визначення суми основного платежу 37520,50 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18788,25 грн. В інший частині позову відмовлено.

 Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можливість списання безнадійної дебіторської заборгованості не ставиться у залежність від того, чи зверталося підприємство до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості, а тому посилання відповідача на неможливість списання заборгованості у зв'язку з тим, що Запорізький обласний радіотелевізійний передавальний центр не зверталось до суду є безпідставним

Суд не погоджується з висновком відповідача стосовно того, що послуги, які ОСОБА_3надавало ОСОБА_2 є послугами, які надавалися без вимоги про компенсацію їх вартості, оскільки послуги, надані ОСОБА_3, є платними послугами, ціна яких встановлена договором і ОСОБА_3не одержав оплату вартості цих послуг лише внаслідок неотримання бюджетних коштів концерном.

Оскільки, ОСОБА_3не одержав бюджетних коштів, а також будь-якої іншої компенсації за надані послуги, податкове зобов'язання з податку на додану вартість не виникало. Через закінчення строку позовної давності за заборгованістю з оплати послуг вона мала бути визнана безнадійною і підлягала списанню, що і було здійснено позивачем, який у першому кварталі 2005 року на підставі наказу № 12-д від 14.01.2005р. «Про списання дебіторської заборгованості» списав дебіторську заборгованості в сумі 225 123 гривень у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним висновок ОСОБА_1щодо порушення позивачем пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань за січень 2005 року на 37 520,50 грн.

Позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в повній сумі нарахованого основного платежу в сумі 72 846 грн., однак по суті виявлених перевіркою порушень, адміністративний позов не містить будь-яких заперечень та обґрунтувань, а тому суд вважає вимоги позивача в частині скасування рішення щодо донарахованих 35325,50 грн. безпідставними.

Оскільки відповідач донарахував 72 846 грн. за основним платежем з податку на додану вартість, то сума штрафу може складати не більше 50% або 36 423 гривень. В той же час спірне податкове повідомлення рішення містить вимогу про сплату штрафу у сумі 36 451 грн., що на 28 грн. більше максимально можливого розміру штрафної санкції, що суперечить нормам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Позивачем в порушення п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування за перевіряємий період на 187602,50 грн. по операціям з безоплатного надання послуг радіотрансляції, що призвело до заниження податкових зобов'язань за січень 2005 року на 37520,50 грн.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції були розраховані виходячи з загальної суми недоплати - 72 901 грн. (72 901 грн./50% = 36 451 грн.), але у зв'язку з завищенням ПДВ у сумі 55 грн., сума основного платежу у ППР від 01.03.2007р № 0000040806/0 була зменшена на суму переплати (72 901 грн. - 55 грн. = 72 846 грн.).

Просить суд постанову господарського суду від 20.11.2007р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 в особі Запорізької філії ОСОБА_3 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі посилаючись на те, що господарським судом при ухвалені постанови від 20.11.2007р. щодо задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040806/0 від 01.03.2007р. в частині визначення суми основного платежу 37520,50 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18788,25 грн. норми матеріального права не порушені та правильно застосовані, просить суд скаргу ОСОБА_1по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Не погодившись, в свою чергу, із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_3 в особі Запорізької філії ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Постановою господарського суду від 20.11.2007р. порушено норми матеріального права, а саме: п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п.11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за № 723/1748.

Просить суд скасувати постанову господарського суду від 20.11.2007р. в частині відмови в задоволенні позову, позов задовольнити в повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000040806/0 від 01.03.2007р.

ОСОБА_1по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі письмових заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі Запорізької філії ОСОБА_3 не надало.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в особі Запорізької філії ОСОБА_3, та заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Представник ОСОБА_1по роботі з ВПП у м. Запоріжжі до судового засідання не з'явився. Відповідач про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

Справа призначена до апеляційного розгляду та розглянута колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 22.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційних скарг та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено виїзну планову документальну перевірку ОСОБА_3 в особі Запорізької філії ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки було складено акт № 17/08-06/01184551 від 23.02.2007р.

Як вбачається з акту перевірки, підприємство на підставі Наказу по ОСОБА_3№ 12-д від 14 січня 2005р. «Про списання дебіторської заборгованості» такого змісту: «В соответствии с законом Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине» и П(С)БУ № 10 «Дебиторская задолженность» и в связи с окончанием срока исковой давности» самостійно, без наявності відповідного рішення судового органу, списувало в бухгалтерському обліку суму дебіторської заборгованості по наданим в 1 кварталі 2000р. (у січні - 75370 грн., лютому - 71444 грн., березні - 78309 грн.) телекомунікаційним послугам ОСОБА_2 (для ОСОБА_4), по яким закінчився строк позовної давності і не надійшло фінансування з бюджету.

Позивачем визнано факт безоплатності наданої послуги ОСОБА_4 на момент списання такої дебіторської заборгованості. Відповідно п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. При безоплатному наданні послуг виникає продаж послуг на митній території України. Вказана операція підпадає під визначення об'єкта оподаткування згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також: пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни».

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного підприємством в порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» базу оподаткування за перевіряємий період на 187602,50 грн. по операціям з безоплатного надання послуг радіотрансляції, що призвело до заниження податкових зобов'язань за січень 2005 року на 37520,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2007р. № 0000040806/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 109 297 грн., в т.ч. 72846 грн. - основного платежу, 36451 грн. - штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В ході процедури адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем з метою доведення нових граничних строків сплати податкового зобов'язання прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000040806/1 від 20.04.2007р. та № 0000040806/2 від 03.07.2007р. про визначення ОСОБА_3податкового зобов'язання, аналогічного зазначеному в податковому повідомленні-рішенні від 01.03.2007р. № 0000470806/0.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2000 році ОСОБА_3на підставі договору, укладеного зОСОБА_2, надавав останньому послуги зв'язку для ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4). Вартість послуг за 1 квартал 2000 року склала 225 123 грн. ОСОБА_4 є бюджетною установою. ОСОБА_3не одержав сплати за надані послуги зв'язку до кінця 2000 бюджетного року, як це було передбачено умовами договору. На підставі Наказу ОСОБА_3№ 12-д від 14 січня 2005р. «Про списання дебіторської заборгованості» позивач списав в бухгалтерському обліку суму дебіторської заборгованості по наданим в 1 кварталі 2000р. (у січні - 75370 грн., лютому - 71444 грн., березні - 78309 грн.) телекомунікаційним послугам ОСОБА_2 (для ОСОБА_4), по яким закінчився строк позовної давності і не надійшло фінансування з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999р. за № 725/4018, встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 4 Положення, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Відповідно до п. 11 Положення, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Термін «безнадійна заборгованість» Законом України «Про податок на додану вартість» не визначений.

Відповідно до п. 1.15 зазначено Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Отже, законодавець не ставить можливість списання безнадійної дебіторської заборгованості у залежність від того, чи зверталося підприємство до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на неможливість списання заборгованості у зв'язку з тим, що ОСОБА_3не зверталося до суду є безпідставними .

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

• товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

• роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

• товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Отже, у позивача не виникало податкове зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ОСОБА_3не одержав бюджетних коштів, а також будь-якої іншої компенсації за надані послуги. Через закінчення строку позовної давності за заборгованістю з оплати послуг вона мала бути визнана безнадійною і підлягала списанню, що і було здійснено позивачем, який у першому кварталі 2005 року на підставі наказу № 12-д від 14.01.2005р. «Про списання дебіторської заборгованості» списав дебіторську заборгованість в сумі 225 123 гривень у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неправомірного висновку ОСОБА_1щодо порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань за січень 2005 року на 37520,50 грн .

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в повній сумі нарахованого основного платежу в сумі 72846 грн., однак по суті виявлених перевіркою порушень адміністративний позов не містить будь-яких заперечень та обґрунтувань, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині скасування повідомлення-рішення по донарахованих 35325,50 грн. є безпідставними .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав повторну скаргу до ДПА України, яка зареєстрована за № 6304/6 від 12.07.2007р. ДПА України рішенням від 20.07.2007р. № 7004/6/25/0215 (14505/7) продовжила строк розгляду скарги до 09.09.2007р., а 07.09.2007р. за № 8678/6/25-0215 надіслала на адресу позивача рішення про результати розгляду повторної скарги.

Позивач зазначає, що ДПА України не надсилала на адресу позивача рішення про продовження терміну розгляду повторної скарги від 09.07.2007р. № 366/4. Рішення ДПА України від 20.07.2007р. № 7004/6/25-0215 про продовження строку розгляду скарги позивач одержав від ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», на адресу якого воно було надіслано.

Відповідно до абз. 3 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, який проставлено на рішенні ДПА України від 20.07.2007р. № 7004/6/25-0215, воно було отримано позивачем 27.07.2007р. за вхідним № 331. Отже, позивач в розумний строк - через тиждень після прийняття, отримав вказане рішення. Саме по собі помилкове направлення рішення ДПА України на адресу іншого платника податків, який переслав його за належністю позивачу, жодним чином не вплинуло на права позивача в процедурі адміністративного оскарження, оскільки він фактично отримав рішення до закінчення 20-денного строку, передбаченого законом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що твердження позивача є помилковим та безпідставними про те, що його скарга від 09.07.2007р. № 366/4 вважається повністю задоволеною.

Крім того, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки відповідач донарахував 72 846 гривень за основним платежем з податку на додану вартість, то сума штрафу може складати не більше 50% або 36 423 гривень. Але як вбачається із спірного податкового повідомлення рішення вимога про сплату штрафу містить суму у розмірі 36 451 грн., що на 28 грн. більше максимально можливого розміру штрафної санкції, що суперечить наведеній вище нормі закону.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. у справі № 5/275/07-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено -29.04.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна