Вирок № 37258474, 20.02.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження №11-кп/791/29/2014 Головуючий в І інстанції Соловйов В.В.

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Вороненко Т.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року лютого місяця «20» дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вороненко Т.В.Суддів:Бугрименка В.Г., при секретарі:Післєгіної Л.М. Фокіній Є.В.З участю прокурора: обвинуваченого: Машковського П.Г. ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальне провадження №12013230110000559 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від « 07» листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Арбат, Республіка Вірменія, гр-на України,

проживаючого: АДРЕСА_1,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання, навчання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 06 серпня 2013 року близько 1500годин, керуючи автомобілем УАЗ 3909 і рухаючись автодорогою «Кам'янка - Дніпровська - Каховка» зі сторони смт. Велика Лепетиха у напрямку м.Каховки, в районі 65км+250м, порушив вимоги п.п.1.7, 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, виявивши групи дітей по обидва боки проїжджої частини, не врахував такої категорії учасників дорожнього руху, не забезпечив належним чином безпеку дорожнього руху шляхом зменшення швидкості, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7, який перебігав проїзну частину. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В апеляційній скарзі, яку подав прокурор, він, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та застосування ст. 75 КК України, вважає вирок незаконним в частині покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і незастосування судом щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покласти обов'язки у відповідності з ч.1 п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.

Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, заслухавши думку прокурора про необхідність задоволення апеляційної скарги і постановлення вироку; обвинуваченого ОСОБА_6, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчинені злочину, за який його засуджено, в апеляційній скарзі не оспорюється і підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то воно не відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо його необхідності, достатності та справедливості, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора є слушними.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені частиною статті Закону України «Про кримінальну відповідальність», але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.

Санкція злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_6, передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років та можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права винної особи керувати транспортним засобом на строк до трьох років.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, при призначенні покарання винному належить враховувати не лише окремі дані про особу, на які у вироку послався суд, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини справи.

Суд вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, належним чином не врахував вказані положення закону і призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 286 КК України, та застосовуючи ст. 75 КК України встановив мінімальний термін іспитового строку - 1 рік. Таке своє рішення суд мотивував даними про особу обвинуваченого і наявністю пом'якшуючих обставин, а не, призначаючи ОСОБА_6 додаткового покарання, суд послався на те, що той працює водієм і позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить джерела отримання доходів.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися в повній мірі, так як ОСОБА_6 визнаний винним у грубому порушенні Правил дорожнього руху України, наслідком таких дій стала смерть малолітнього потерпілого.

Колегія суддів вважає, що саме така тяжкість кримінального правопорушення давала суду підстави для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, а саме у виді 4 років позбавлення волі, хоча і із застосуванням ст. 75 КК України та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на термін іспитового строку, при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання, який необхідно встановити тривалістю у 2 роки.

Саме застосування такого покарання дасть можливість досягти мети покарання, а саме попередження нових злочинів.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід визнати обґрунтованою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 як основне, так і додаткове покарання.

Керуючись ст.ст. 407, 405, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк два роки.

Відповідно до ст. 75 ч.1 п.п.2,3,4 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений на протязі трьох місяців з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: три підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя: Т.В.Вороненко