Постанова № 37257381, 17.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 909/1066/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Орищин Г.І.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2013р.

у справі № 909/1066/13

за заявою приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», м.Івано-Франківськ

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржників - не з»явились

від боржника - не з»явився

арбітражний керуючий - не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2013р. у справі № 909/1066/13 (суддя Кобрин О.М.) про банкрутство приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», м.Івано-Франківськ визнано грошові вимоги ОСОБА_2 на суму 63753,75 грн. та ОСОБА_3 на суму 358257,12 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу погашення тощо.

Не погоджуючись з даною ухвалою в цій частині скаржники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просять скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки, як зазначають скаржники, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заявлених грошових вимог у першу чергу, так як кошти, отримані як кредит (позика) для погашення заборгованості по заробітній платі належної працівникам у зв»язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, сплати податків обов»язкових при виплаті заробітньої плати, та отримані і використання боржника на ці цілі. Підтвердженням того, що кошти використовувались для виплати заробітньої плати є відповідні банківські виписки та виписки з касових книг про виплату заробітньої плати. Крім того, згідно аудиторського висновку, проведеного аудиторсько-консалтинговою фірмою «ГАЛ-АУДИТ» від 16.12.2013р., визначено, що надана поворотна фінансова допомога витрачена на виплату заробітної плати.

Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.13 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет", м.Івано-Франківськ, встановлено існування заборгованості боржника на суму 649701,90 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 75 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника Ловаса Василя Олексійовича. Даною ухвалою зобов'язано розпорядника майна з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, яки виявили бажання взяти участь у санації боржника здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в офіційних друкованих органах, призначено дату попереднього засідання суду на 28.11.13.

22 жовтня 2013 року в газеті "Голос України" №197 офіційно опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет" .

У відповідності до ч.1 ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до суду надійшли заяви з грошовими вимогами наступних кредиторів:

- КП "Івано-Франківськводоекотехпром" про визнання майнових вимог до боржника (вих.№10-2/2251 від 04.11.13) на суму 6563,17 грн.;

- Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання грошових вимог до боржника (вих.№3110/06 від 12.11.13) на суму 58 278,21 грн.;

- Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вих.№1833/09-15/в від 12.11.13) із грошовими вимогами до боржника у сумі 633 280,33 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськміськбуд" про визнання грошових вимог до боржника (вх.№12090/13 від 15.11.13) на суму 30 000,00 грн.;

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (вих.№1 від 15.11.13) із грошовими вимогами до боржника у сумі 50 000,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромтіс Буд" із заявою (вх.№12216/13 від 18.11.13) про визнання грошових вимог до боржника у сумі 273 235,11 грн.;

- Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (вих.№10912/10/10-009/1657 від 18.11.13) із грошовими вимогами у сумі 109 703,58 грн.;

- ОСОБА_2 (вх.№12275/13 від 19.11.13) про визнання грошових вимог у сумі 63753,75 грн.;

- ОСОБА_3 (вх.№ 12283/13 від 19.11.13) про грошові вимоги до боржника у сумі 358 257,12 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю ""Західноукраїнський економіко-правничий університет" (вх.№12509/13 від 22.11.13) з грошовими вимогами у сумі 212 317, 73 грн.;

- Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Івано-Франківська обласна дирекція) (вих.№06-12-08 від 22.11.13) з грошовими вимогами у сумі 2 103,36 грн.

- ОСОБА_9 із грошовими вимогами у сумі 10 420 грн. від 21.11.13;

- ОСОБА_10 із грошовими вимогами у сумі 12 339,10 грн. від 21.11.13.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

В силу ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Згідно абз. 7 ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

На підставі положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

За загальним правилом, визначеним ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок, про те що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.

Згідно ч.2 ст.25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

Як встановлено судом, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір від 10.12.12 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор (ОСОБА_2) передає належне йому право вимоги згідно з договорами фінансової допомоги на поворотній основі від 24.05.12, від 06.06.12, від 12.06.12, від 05.07.12, від 18.07.12, від 10.10.12, від 11.10.12, від 07.12.12 на загальну суму 358 257,12 грн. З огляду на той факт, що 10.12.12 первісний кредитор передала своє право вимоги до боржника ОСОБА_3, останній 13.12.12 уклав договір-зобов"язання із ПВНЗ "Західно-український економіко-правничий університет", згідно якого боржник заборгованість в сумі 358 257,12 грн. визнає та зобов"язується її повернути у строк до 17.12.12. Способом виконання цього зобов"язання сторони визначили вчинення нотаріального напису нотаріусом. Оскільки до визначеного сторонами терміну боржник не сплатив заборгованість, приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_12 17.01.13 було вчинено виконавчий напис, яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на користь ОСОБА_3 Оскільки боржник не повернув кошти, отримані за договорами поворотної фінансової допомоги та за договором - зобов"язанням, виконавчий напис передано на виконання до ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження для примусового стягнення заборгованості. На дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника, 19.11.13, виконавчою службою не проведено стягнення за виконавчим написом. Таким чином, дослідивши обгрунтованість заявлених грошових вимог, перевіривши наявність первинних документів бухгалтерського обліку (том 3, а.с.5-116), суд підставно визнав грошові вимоги ОСОБА_3 у сумі 358 257,12 грн., що підлягають включенню до реєстру та задоволенню у четверту чергу.

Щодо грошових вимог до боржника ОСОБА_2 на суму 63 753,75 грн. слід зазначити наступне. Згідно договорів фінансової допомоги на поворотній основі від 10.12.12, від 16.01.13, від 04.04.13, від 18.07.13 ОСОБА_2 було перераховано ПВНЗ "Західно-український економіко-правничий університет" згідно квитанцій, що містяться в матеріалах справи. На вимогу кредитора від 25.09.13 боржник підтвердив заборгованість та зобов"язався її повернути до 05.10.13. Проте, на момент подання до господарського суду заяви із грошовими вимогами до боржника заборгованість не погашено. З огляду на викладене, суд обгрунтовано визнав грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 63 753,75 грн. та включив їх до реєстру у четверту чергу.

Стосовно вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремо слід вказати на наступне.

При поданні заяв з грошовими вимогами до боржника обидва кредитори просили включити їх вимоги до реєстру вимог кредиторів для задоволення в першу чергу, посилаючись на те, що кошти поворотної фінансової допомоги було спрямовано на виплату заробітної плати та інших обов'язкових платежів. Розпорядник майна, розглянувши вказані заяви, пропонує включити до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_3 в сумі 269 834,37 грн. для погашення в першу чергу як такі, що були спрямовані на виплату заробітної плати, а решту 88 422,75 в четверту чергу, і з аналогічних підстав відповідно вимоги ОСОБА_2. - 40 330,47 грн. в першу чергу і 23 423,28 грн. в четверту чергу.

Суд, визнаючи в повному обсязі суму заборгованості вказаних кредиторів, підставно не погодився з доводами кредиторів та розпорядника майна стосовно визначення черговості погашення таких вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.45 Закону про банкрутство в першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Кредитори вважають, що кошти поворотної фінансової допомоги, які в подальшому боржником були використані частково на виплату заробітньої плати, являються саме кредитом, отриманим на вищенаведені цілі. Однак, такі є твердження є помилковими, оскільки кошти поворотної фінансової допомоги надавались боржнику без визначення їх цільового використання; після отримання поворотної фінансової допомоги дані кошти є власністю підприємства боржника і використовуються на визначені ним цілі самостійно. Окрім того, потрібно врахувати, що договір фінансової допомоги на поворотній основі за своєю правовою природою є договором позики, однак не є кредитним договором, оскільки кредит може надаватись виключно банком або іншою фінансовою установою, про що чітко вказано в ст.1054 ЦК України. Відповідно, кошти поворотної фінансової допомоги не є кредитом.

Розпорядник майна та кредитори також не врахували того, що положення п.1 ч.1 ст.45 стосовно відшкодування кредиту, отриманого на цілі, визначені цим пунктом, чітко кореспондуються із правом ліквідатора на отримання кредиту для виплати вихідної допомги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту (ч.2 ст.41 Закону про банкрутство). Тобто, в першу чергу підлягає відшкодуванню кредит, отриманий саме ліквідатором для здійснення розрахунків із працівниками підприємства боржника-банкрута, які звільняються.

За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2013р. (п.1 п.п. 4,5) у справі № 909/1066/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржників.

Повний текст постанови складено « 21» лютого 2013р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Орищин Г.В.

суддя Мельник Г.І.