Постанова № 37257305, 18.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014р. справа №913/2739/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Дучал Н.М.

Судді: Богатир К.В., Склярук О.І.

при секретарі Сабада Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рисістих І.А., за довіреністю

від відповідача - Гонтарь О.М., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ на рішення господарського судуЛуганської областівід19.12.2013 р. (підписане 24.12.2013 р.)у справі№ 913/2739/13 (суддя Воронько В.Д.)за позовомЛуганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськдо Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ провизнання недійсним рішення №01-24/186 від 29.08.2013 р.

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-24/186 від 29.08.2013 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України внаслідок невірного визначення у рішенні терміну «послуги виробництва, постачання та транспортування теплової енергії» дійшло помилкового висновку, що ЛМКП «Теплокомуненерго» є виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у місті Луганську. Позивач вважає сумнівним твердження відповідача, що ЛМКП «Теплокомуненерго» займає монопольне становище на ринку централізованого постачання теплової енергії та гарячої води. На думку позивача, діючим законодавством України чітко визначені ринки: комунальних послуг (централізоване опалення та постачання гарячої води), житлово-комунальних послуг (послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків), ринок товару теплової енергії. Ринок товару «теплова енергія» не є тотожнім ринку комунальної послуги «централізоване опалення та гаряче водопостачання», оскільки регулюються різними законами. Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а правовідносини у сфері постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. «Про затвердження Правил користування тепловою енергією». Вважає, що відповідачем визначено дії ЛМКП «Теплокомуненерго» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на неіснуючому ринку «надання послуг централізованого постачання теплової енергії та гарячої води». Наполягає, що не здійснює операцій, які належать до компетенції виконавця житлово-комунальних послуг; рішенням Луганської міської ради визначено балансоутримувачів та виконавців послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання у 2011-2012 роках в м. Луганську: МКП «Жилсервіс» та ПП «Луганьбудсервіс». У зв'язку з відсутністю в діючому законодавстві затвердженої форми типового договору на постачання теплової енергії та про закупівлі, позивач користується в цьому питанні загальними вимогами, що передбачені статтею 714 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2013р. у справі №913/2739/13 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано доведеністю порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», м.Луганськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013р. по справі №913/2739/13 та задовольнити позовні вимоги ЛМКП «Теплокомуненерго».

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрутування апеляційної скарги апелянт посилається на доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України проти апеляційних вимог заперечило з підстав, викладених у відзиві №04-24/297 від 06.02.2014р. на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що незважаючи на наявність рішень органу місцевого самоврядування щодо визначення виконавцями послуг інших підприємств, позивач фактично виконує функції виконавця житлово-комунальних послуг. Наполягає на необхідності дотримання ЛМКП «Теплокомуненерго» умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення при укладанні договорів щодо постачання теплової енергії, оскільки ринок теплової енергії може мати місце при наявності господарського обороту теплової енергії як товару, наявності відносин між продавцем і покупцем товару. Втім, фактів продажу теплової енергії покупцеві, який купив (купує) та сам здійснив (здійснює) його транспортування або уклав договір з продавцем або третьою особою на транспортування до місця призначення позивачем не надано. Наполягає, що рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-24/59 від 30.03.2012р. позивача було визнано таким, що займає монопольне становище на ринках виробництва та постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води у місті Луганську. Вказане рішення органу АМК України оскаржувалося позивачем до господарського суду Луганської області, правова позиція відповідача у даному питанні була підтверджена господарським судом в рішенні від 20.06.2013р. у справі № 29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012), залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заявою №15/42-4-659 від 13.02.2014р. Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» просило залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, м. Київ. В обґрунтування клопотання позивач посилається на повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, щодо визначення суб'єктів природних монополій та складання галузевих реєстрів таких суб'єктів господарювання.

Судом апеляційної інстанції не задоволено означене клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що рішення господарського суду у справі № 913/2739/13, предметом спору в якій є визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-24/186 від 29.08.2013 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», прийнятого за результатами розгляду конкурентної справи №129 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», жодним чином не може вплинути на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її залучення до участі у справі.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, , 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

За результатами розгляду справи №129 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», керуючись ст.ст. 12, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, п. 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994р. за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р) (із змінами), адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 29.08.2013 р. прийнято рішення №01-24/186 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким вирішено:

1. Визнати, що Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на ринках транспортування та постачання (зокрема централізованого) теплової енергії та гарячої води у 2011-2012 роках та в січні-квітні 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків у межах території міста Луганська, де розташовані місцеві тепломережі, які перебувають у його законному користуванні;

2. Визнати дії Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» з встановлення у договорах «про постачання теплової енергії» та «про закупівлю за державні кошти» умов не передбачених чинним законодавством України, розширення власних прав та звуження прав споживачів, зменшення власних зобов'язань та інших відхилень від Типового договору про надання послуг з централізованого теплопостачання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг постачання теплової енергії шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які було б неможливо встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

3. Зобов'язати Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» припинити порушення, визначене у пункті 2 цього рішення, шляхом приведення договірних відносин зі споживачами у відповідність до вимог чинного законодавства України, зокрема до типового договору, встановленого Правилами 630, у двомісячний термін з дня отримання цього рішення;

4. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 цього рішення, накласти на Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» штраф у розмірі 60000 грн. 00 коп.

В рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу. Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу надіслати до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Рішення може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

З листом №04-07/2423 від 02.09.2013р. копію Рішення було направлено Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго» для виконання.

Позивач скористався правом на судове оскарження та просив визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01-24/186 від 29.08.2013 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель ( ст.3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначаються Законом України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин та застосовується до відносин, що впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

На підставі ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з п. п. 1.1. - 1.3. Статуту Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (нова редакція), затвердженого рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005р. №30/19, (зі змінами), Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» створене відповідно до рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів від 24.01.1996 № 31, є комунальним унітарним комерційним підприємством. Власником підприємства є територіальна громада м.Луганська в особі Луганської міської ради. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, власний товарний знак, знак обслуговування. Підприємство є правонаступником усіх прав та обов"язків Міського комунального підприємства "Теплозабезпечення", яке згідно з рішенням Луганської міської ради від 27.07.2004р. № 22/5 ( зі змінами) реорганізовано шляхом його приєднання до Підприємства.

Предметом діяльності підприємства є, окрім іншого, надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення); експлуатація котельних та зовнішніх теплових мереж системи комунального господарства у м. Луганську, належних підприємству на праві господарського відання; виробництво, збір та розподіл пару та теплової води для обігрівання; розподіл теплової енергії для обігріву житла та для задоволення побутових потреб населення та комунально-побутових потреб підприємств, установ, організацій; постачання пари та гарячої води; організація та створення пунктів по прийому платежів за надаваємі населенню та юридичним особам комунальні та інші послуги, тощо (п. 2.2. Статуту).

Відповідно до Довідки АА № 858473 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління статистики у Луганській області Державної служби статистики України, одним з видів діяльності Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (клас 35.30).

За Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД 2010) клас 35.30 «постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря» включає: виробництво, збирання та розподілення пари, гарячої води для центрального опалення, виробництва енергії та інших цілей; виробництво та розподілення охолодженого повітря; виробництво та розподілення охолодженої води з метою охолодження; виробництво льоду як для харчових, так і для нехарчових цілей (для охолодження).

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» до 01.08.2012р. здійснювало діяльність на підставі Ліцензії Серії АВ №345127 на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), виданої 16.08.2007р. Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, зі строком дії з 01.08.2007р. по 01.08.2012р.

В подальшому, виробництво теплової енергії здійснюється Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» на підставі Ліцензії Серії АД №041889, виданої 06.11.2012р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зі строком дії з 12.10.2012р. по 11.10.2017р.; постачання теплової енергії - на підставі Ліцензії Серії АД №041891, виданої 06.11.2012р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зі строком дії з 12.10.2012р. по 11.10.2017р.; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснюється на підставі Ліцензії Серії АД №041890, виданої 06.11.2012р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зі строком дії з 12.10.2012р. по 11.10.2017р.

За приписами ст. ст. 5, 6 Закону України "Про природні монополії" ринок транспортування теплової енергії віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій, а постачання теплової енергії - до суміжних ринків.

У зв'язку з тим, що Закон України «Про природні монополії» не розмежовує суміжний ринок постачання теплової енергії за видами систем постачання (централізоване, децентралізоване або помірно-централізоване), постачання теплової енергії за будь-якої системи постачання відноситься до суміжних ринків, що регулюються відповідно до Закону України «Про природні монополії».

Під час розгляду конкурентної справи №129 адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», як суб"єкт природної монополії, на ринках виробництва, транспортування та постачання (зокрема централізованого) теплової енергії та гарячої води у 2011-2012 роках та в січні-квітні 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище в межах власних тепломереж у місті Луганськ з часткою 100%.

Пленумом Вищого господарського суду України в п. п. 15.2., 15.5. Постанови від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» наголошено, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами.

Наведеним спростовуються твердження позивача про визначення відповідачем дій ЛМКП «Теплокомуненерго» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на неіснуючому ринку.

Як встановлено в оскаржуваному рішенні та вбачається з матеріалів конкурентної справи ЛМКП «Теплокомуненерго» укладає зі споживачами - юридичними особами «договори на постачання теплової енергії» та договори «про закупівлю за державні кошти», предметом яких є постачання теплової енергії.

Так, зі змісту досліджуваних адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час розгляду конкурентної справи № 129 договорів на поставку теплової енергії №1087 від 11.06.2012р. (з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовритейл»), № 589 від 01.11.2010р. (з фізичною особою - підприємцем Бахтіним В.В.), №1136 від 23.01.2013р. (з фізичною особою Баранцовим О.В.), № 1124 від 04.12.2012 (з фізичною особою - підприємцем Бершак О.В.), №1112 від 01.10.2012р. (з Міжнародною благодійною організацією Благодійний фонд «СОС Дитяче містечко») вбачається, що вся теплова енергія, яка виробляється на об'єктах теплозабезпечуючого підприємства, Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», постачається для опалення та гарячого водопостачання споживачів, контрагентів позивача за переліченими договорами, а грошові кошти за ці послуги сплачуються споживачами безпосередньо Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго».

Зміст договорів про закупівлю за державні кошти №292 від 05.02.2013р. (з Комунальним дошкільним навчальним закладом ясла-садком комбінованого типу №1 м.Луганська), №415 від 16.01.2013р. (з Комунальним дошкільним навчальним закладом ясла-садком комбінованого типу №79), №1215 від 22.02.2013р. (Луганським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти), №1321 від 01.03.2013р. (з Луганським обласним медичним училищем) свідчить, що теплова енергія постачається Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» для централізованого опалення, підігріву холодної води, централізованого гарячого водопостачання (відкритого та закритого) споживачів - контрагентів позивача за переліченими договорами, а грошові кошти за ці послуги сплачуються споживачами безпосередньо Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго».

Як свідчать наведені вище договори, контрагенти позивача є кінцевими споживачами, які споживають теплову енергію для задоволення власних комунальних потреб, що постачається їм позивачем. Зазначене не спростовано позивачем.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, за умовами ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є комунальними послугами.

Результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил визначений Законом як житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" різновидом комунальних послуг є централізоване постачання холодної та гарячої води та централізоване опалення .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» сферою теплопостачання - є сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) визначено Законом як господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів.

Наявні в матеріалах справи Рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради №38/1 від 12.02.2007р. «Про уповноваження на укладання договорів», №340/17 від 09.11.2011р. «Про уповноваження на укладання договорів», №38/2 від 08.02.2012р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг», на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, свідчать, що Приватне підприємство «Луганьбудсервіс», Міське комунальне підприємство «Благоустрій» Жовтневго району, Міське комунальне підприємство «Жилсервіс», Приватне підприємство «Теплоремонт», Міське комунальне підприємство «Луганськ-житло» відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. №60, визначені виконавцями житлово-комунальних послуг на об'єктах житлового фонду у м. Луганську.

За положеннями ст. 4 Житлового кодексу житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що контрагенти позивача, за дослідженими адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах конкурентної справи №129 договорами, не відносяться до суб"єктів житлового фонду та на них не розповсюджується дія зазначених вище рішень Виконавчого комітету Луганської міської ради №38/1 від 12.02.2007р. «Про уповноваження на укладання договорів», №340/17 від 09.11.2011р. «Про уповноваження на укладання договорів», №38/2 від 08.02.2012р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг».

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», за п.8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в оскаржуваному рішенні вказано, що умови договорів на постачання теплової енергії та про закупівлю за державні кошти, що укладались ЛМП «Теплокомуненерго» не відповідають Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Аналіз наявних в матеріалах справи договорів вказує на правомірність висновку відповідача.

Так, у договорах «про закупівлю за державні кошти» та «на постачання теплової енергії» встановлена відповідальність споживача, яка не відповідає умовам Типового договору, а саме:

*у договорах «про закупівлю за державні кошти»:

- пункт 7.3.1. - за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

- пункт 7.3.2. - за водорозбір з мереж опалення через крани та інші пристосування; самовільне підключення додаткового теплового навантаження до мереж опалювання без укладання договору на постачання теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з простроченим терміном метрологічної повірки замовник несе відповідальність в розмірі подвійної вартості нанесених збитків;

- пункт 7.3.5. - за самовільне відключення замовника від теплової мережі учасника до закінчення терміну дії договору замовник несе відповідальність в розмірі подвійної вартості товару, яка була б нарахована за період несанкціонованого відключення;

*у договорах «на постачання теплової енергії»:

- пункт 6.7. - у випадку виходу з ладу або закінчення строку держповірки приладу комерційного обліку теплової енергії оплата здійснюється за нормою споживання, згідно діючим тарифам до наступного введення в експлуатацію держповіреного приладу комерційного обліку;

- пункт 8.2.2. - за вчинення перешкод або недопуск до систем теплоспоживання представників постачальника при виконанні ним службових обовязків споживач несе відповідальність в розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- пункт 8.2.3. - за водорозбір з систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору на поставку теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з простроченим строком метрологічної повірки споживач несе відповідальність у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- пункт 8.2.4. - за самовільне відключення споживача від теплової мережі постачальника до закінчення строку дії договору споживач несе відповідальність у розмірі до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до приписів ст. 31 Закону України «Про теплопостачання» штрафні санкції застосовуються Уповноваженими органами; справи про накладання штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання в межах їх компетенції; суми штрафів, що накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання, перераховуються до Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, Адміністративна колегія Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в оскаржуваному рішенні дійшла вірного висновку, що ЛМП «Теплокомуненерго» при розробці та послідуючому укладанні договорів щодо постачання теплової енергії надто розширило перелік умов, за яких встановило собі право на застосування заходів відповідальності до своїх споживачів у порівнянні з Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. При цьому, у досліджуваних договорах ЛМП «Теплокомуненерго» значно звужено обсяг власних зобов'язань.

Включення позивачем до договорів «про закупівлю за державні кошти» та «на постачання теплової енергії» положень, які не відповідають нормам чинного законодавства, розширення власних прав щодо застосування заходів відповідальності, зменшення власних зобов'язань порівняно з Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., є зловживанням монопольним становищем, оскільки за умови існування значної конкуренції на ринку, споживач вступив би у договірні відносини з іншим постачальником, умови договору якого відповідають чинному законодавству.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про теплопостачання» суб'єктам господарської діяльності у сфері теплопостачання забороняється зловживати монопольним становищем у будь-якій формі.

За положеннями п.2. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Вказана правова позиція викладена Пленумом Вищого господарського суду України в пункті 14 Постанови від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

За приписами ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

ЛМКП «Теплокомуненерго» не доведено наявність обставин, визначених в ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при прийнятті відповідачем Рішення №01-24/186 від 29.08.2013р.

Таким чином, висновок господарського суду Луганської області про відмову ЛМКП «Теплокомуненерго» у задоволенні позову є вірним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013р. (підписано 24.12.2013р.) у справі №913/2739/13 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги - Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», м.Луганськ.

Результати апеляційного провадження у справі №913/2739/13 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013р. (підписано 24.12.2013р.) у справі №913/2739/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013р. (підписано 24.12.2013р.) у справі №913/2739/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: К.В. Богатир

О.І. Склярук

Надруковано 6 екз.: 2-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО