Постанова № 37256989, 05.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року № 813/8117/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гука А.Р., згідно довіреності,

від відповідача: Дуля Я.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПАТ "Миколаївцемент" звернулося до суду з позовом до Миколаївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001941720 від 04.06.2013 року, прийнятого за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

Позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень, поданих суду 19.12.2013 року та 12.01.2014 року, обґрунтовані тим, що висновки акта СДПІ у м. Львові, на підставі якого Миколаївською ОДПІ прийнято спірне повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що належний до сплати податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року обчислений позивачем вірно та сплачений до державного бюджету вчасно. Наголошує, що позиція відповідача щодо невключення до оподатковуваного доходу додаткового блага у вигляді вартості харчування є неправомірною, адже такі кошти сплачувалися ПАТ "Миколаївцемент" по договору з ПП ОСОБА_3 загальними сумами згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) без проведення персоніфікації осіб, що отримали харчування. Таким чином, оскільки немає можливості встановити, хто саме з працівників підприємства отримував харчування (додаткове благо), то ПАТ "Миколаївцемент" правомірно не включалася вартість харчування до оподатковуваного доходу фізичних осіб - працівників позивача. Крім того, позивач вважає, що у Миколаївської ДПІ відсутні повноваження приймати та складати спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки перевірка проводилася СДПІ у м. Львові, на обліку в якої перебуває ПАТ "Миколаївцемент". Також, наголошує на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на те, що скарга ПАТ "Миколаївцемент" є повністю задоволеною, оскільки Міндоходів України таку скаргу не розглянуто та не надіслано вмотивованого рішення за результатом розгляду протягом встановленого строку. Позивач зазначає, що Міндоходів неправомірно прийняло рішення про залишення скарги без розгляду від 27.09.2013 року у зв'язку з пропущенням 10-денного терміну для подання скарги. На думку позивача, такого терміну ПАТ "Миколаївцемент" пропущено не було, а тому, скарга на податкове повідомлення-рішення вважається поданою вчасно та, відповідно, задоволеною, оскільки рішення про задоволення скарги на адресу платника податків не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, поданих до суду 22.11.2013 року, додаткових запереченнях, поданих 13.01.2014 року та поясненнях, поданих суду 05.02.2014 року, суть яких зводиться до наступного. Перевірку позивача було проведено СДПІ у м. Львові, оскільки ПАТ "Миколаївцемент" є великим платником податків та перебуває на обліку саме в СДПІ у м. Львові. Оскільки порушення, зазначене в акті перевірки, стосується податку на доходи фізичних осіб, тобто, коштів, що, згідно ч. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України, повинні бути зарахованими до місцевого бюджету за його місцезнаходженням, то спірне податкове повідомлення-рішення було винесено саме місцевим податковим органом - Миколаївською МДПІ. Щодо позиції позивача про невмотивованість залишення скарги ПАТ "Миколаївцемент" без розгляду з причин пропуску терміну для подання такої скарги, то зазначає, що позивачем пропущено 10-денний строк на звернення до Міндоходів України із скаргою, оскільки спірне рішення отримано платником податків 23.08.2013 року, а скарга на нього ПАТ "Миколаївцемент" датована 05.09.2013 року. Також вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є повністю правомірним, оскільки позивачем працівникам ПАТ "Миколаївцемент" надавалися додаткові блага у вигляді забезпечення харчуванням на загальну суму 1888470,39 грн. Персоніфікація вартості замовленого обіду проводилась електронною системою по індивідуальних магнітних картках при здійсненні замовлення із зазначенням номера індивідуальної магнітної картки та табельного номера працівника, а отже, позивач мав змогу відслідкувати, які саме працівники отримували додаткове благо у вигляді харчування. Враховуючи наведене, вартість обідів повинна бути оподаткованою податком на доходи фізичних осіб. На підставі наведеного у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївцемент", код ЄДРПОУ 00293025, розташоване за адресою 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд. 1, зареєстроване 08.04.1997 року та 21.04.1992 року взято на облік платників податків за № 02-206.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби проведено виїзну перевірку ПАТ "Миколаївцемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 284/31-00/00293025 від 14.05.2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 164.2.11, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, п.п. "а" п. 171.2 ст. 171, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України за період з 01.04.2011 року по 30.09.212 року донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 353160,01 грн., в тому числі 2815,31 грн. - ІІ кв. 2011 року, 49232,39 грн. - ІІІ-IV кв. 2011 року, 301112,31 грн. - І-ІІІ кв. 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідно до п.п. 54.3.5. п. 54.3 ст. 54, ст. 127 Податкового кодексу України, Миколаївською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0001941720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем сплата донарахувань по актах документальних перевірок за виконання трудових обов'язків і прирівняних до них доходів в сумі 441257,19 грн. (з них 353160,01 грн. за основним платежем, 88097,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Щодо правомірності винесення Миколаївською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0001941720 на підставі висновків акта перевірки № 284/31-00/00293025 від 14.05.2013 року, що проведена Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, суд зазначає таке.

З матеріалів справи, а саме з виписки з ЄДР від 01.10.2013 року та довідки про взяття на облік платника податків від 02.07.2012 року № 888/18-20, акта перевірки № 284/31-00/00293025 від 14.05.2013 року, вбачається, що перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства проведено Спеціалізованою ДПІ у м. Львові, оскільки саме у неї ПАТ "Миколаївцемент" і перебуває на обліку як платник податків. Водночас, серед встановлених перевіркою порушень є порушення порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Так, у відповідності до п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Звідси, оскільки за наслідками перевірки виявлено ненарахування, неутримання та неперерахування ПАТ "Миколаївцемент" податку на доходи фізичних осіб, що повинен сплачуватись до місцевого бюджету, тому спірне податкове повідомлення-рішення було правомірно винесено податковим органом за місцем розташування ПАТ "Миколаївцемент" (місцезнаходження позивача - м. Миколаїв), тобто, Миколаївською МДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

Щодо твердження позивача про дотримання ним строків звернення до Міндоходів із скаргою на спірне податкове повідомлення-рішення суд зазначає таке.

У відповідності до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п. 56.2, 56.3, 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Крім того, у відповідності до п.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п.п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Податкове повідомлення-рішення № 0001941720 винесено 04.06.2013 року, отримано платником 11.06.2013 року та оскаржено ним до Головного управління Міндоходів у Львівській області 19.06.2013 року.

09.07.2013 року ГУ Міндоходів у Львівській області продовжило строк розгляду первинної скарги до 23.08.2013 року включно.

21.08.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Львівській області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 8250/10/10-8005/516, яке, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 7900306606731, подано до пересилання засобами поштового зв'язку 21.08.2013 року.

З копії вищевказаного повідомлення про вручення поштового відправлення № 7900306606731 вбачається, що таке уповноваженим за прийом кореспонденції працівником ОСОБА_4 було отримано 23.08.2013 року.

Натомість, позивач стверджує, що таке отримано було 27.08.2013 року і ним, відповідно, не пропущено строку на оскарження рішення № 8250/10/10-8005/516 від 21.08.2013 року до Міністерства доходів і зборів України.

На підтвердження своєї позиції ПАТ "Миколаївцемент" подав суду витяг з сайту Укрпошти, а саме з сторінки про відстеження пересилання поштових відправлень. Згідно наявної на сайті інформації, рекомендований лист ПАТ "Миколаївцемент" з штрих кодовим ідентифікатором №7900306606731 було вручено адресату 27.08.2013 року.

Однак, суд зазначає, що, у відповідності до п. 2 Правил поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 , повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відтак, у випадку існування розбіжності між даними в повідомленні про вручення та даними сайту Укрпошти, суд, керуючись нормою спеціального нормативно-правового акту, вірними вважає дані, що містяться в повідомленні про вручення. Тобто, саме інформація на повідомленні про вручення, а не на сайті Укрпошти є достовірною інформацією про дату вручення реєстрованого поштового відправлення адресату чи його уповноваженій особі і є належним і допустимим доказом у справі.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що не бере до уваги в якості доказів у справі лист пошти від 25.10.2013 року, згідно якого рекомендований лист з повідомленням № 7900306606731 поступив у відділення 23.08.2013 року і вручений адресату ПАТ "Миколаївцемент" лише 27.08.2013 року через уповноважену ОСОБА_4 Так, даний лист не містить вихідного номера, не містить конкретизації його відправника, оскільки на потовому штемпелі вказано відділення Миколаїв ЦОС1 Львівської області, а штемпель в лівому верхньому куті листа належить Львівська дирекція Центру поштового зв'язку, ідентифікаційний код 22330788. Крім того, лист підписано невідомою особою, оскільки відсутні прізвище, ініціали особи, що його підписала, посада. Схожого змісту є лист від 17.10.2013 року, що аналогічно не містить реквізитів та персоніфікації особи, що його підписала. Даний лист доповнено даними про те, що неправдиві дані в електронній системі Укрпошти допущено працівником та будуть виправлені на фактичну дату вручення 27.08.2013 року. Натомість, на сайті Укрпошти і надалі вказана дата 27.08.2013 року, тому не зрозуміло, що ж, на думку працівників поштового відділення, є неправдивою інформацією.

З урахуванням вимог ст. 70 КАС України та встановлених обставин справи, листи від 25.10.2013 року та від 17.10.2013 року не можуть вважатись належними і допустимими доказами у справі.

Пояснення свідка ОСОБА_4 висновків суду не спростовують.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 21.08.2013 року № 8250/10/10-8005/516 про результати розгляду первинної скарги ПАТ "Миколаївцемент" на податкове повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС від 04.06.2013 року № 0001941720 було отримане позивачем 23.08.2013 року, як це вказано на повідомленні про вручення рекомендованого листа.

А оскільки скарга позивача на вказане рішення до Міністерства доходів і зборів України датована 05.09.2013 року (отримано таку скаргу адресатом, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення 09.09.2013 року), то суд приходить до висновку, що ПАТ "Миколаївцемент" пропущено 10-денний термін на звернення до вищестоячого органу доходів і зборів із скаргою на рішення від 21.08.2013 року № 8250/10/10-8005/516. Тому, таку скаргу правомірно залишено без розгляду 27.09.2013 року і, відповідно, у платника податків відсутні підстави вважати свою скаргу задоволеною, а спірне податкове повідомлення-рішення - скасованим.

Щодо порушення порядку нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб внаслідок не включення до місячного оподатковуваного доходу вартості гарячого харчування, отриманого працівниками ПАТ "Миколаївцемент".

Згідно з п.п. 162.1.1, 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податкові агенти.

Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України).

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абз. 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України).

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України).

Згідно п. "б" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, крім іншого, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податковий агент (тут - ПАТ "Миколаївцемент"), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

В пункті 4 розділу 7 Колективного договору ВАТ "Миколаївцемент" на 2008-2010 роки, прийнятому конференцією трудового колективу 21.05.2008 року зазначено, що сторони домовилися щомісячно виділяти кошти на здешевлення вартості гарячого харчування всім працівникам ВАТ "Миколаївцемент".

На виконання даного пункту Колективного договору, 14.09.2011 року між позивачем (замовник) та ПП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 106500 щодо забезпечення харчування персоналу ПАТ "Миколаївцемент" на території заводу позивача за адресою Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, розрахунки за надання послуг відповідно до цього договору здійснюються шляхом оплати замовником фактичної кількості наданих послуг по харчуванню працівників за місяць. Вартість послуг складається з розрахунку 16,80 грн. з ПДВ за один комплексний обід.

Згідно п. 3.5 зазначеного договору виконавець щодня реєструє кількість обідів, виданих персоналу замовника (по індивідуальних магнітних картках) і, щомісячно, не пізніше першого числа наступного місяця, подає замовнику звіт про кількість наданих протягом місяця обідів по встановленій формі. Крім того, сторони здійснюють щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця.

Відповідно до п. 3.1.1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних працівників і службовців ВАТ "Миколаївцемент", затв. головою Правління ВАТ "Миколаївцемент" 21.05.2008 року, вхід на роботу і вихід з роботи повинен фіксуватись через систему "Золоті ворота".

Представники сторін в судовому засіданні не заперечили того факту, що працівники ПАТ "Миколаївцемент" при одержанні гарячих обідів користувались індивідуальними магнітними картками, за якими ним здійснювався вхід і вихід на робочі місця.

Крім того, представники Миколаївської ОДПІ в своїх додаткових поясненнях від 05.02.2014 року зазначили, що індивідуальна магнітна картка працівника ПАТ "Миколаївцемент" має табельний номер працівника, який висвітлюється на моніторі на касі при застосуванні картки при одержанні харчування в столовій підприємства.

Водночас, представник позивача зазначив, що інформація про працівника самим підприємством не використовувалась, а була необхідна лише виконавцю послуг ПП ОСОБА_3 для визначення вартості щомісячної послуги з надання гарячого харчування за місяць.

В листі ПП ОСОБА_3 від 30.07.2013 року, адресованому заступнику начальника ДПІ в м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області зазначається, що інформація щодо щоденної реєстрації кількості обідів, виданих персоналу замовника по індивідуальних магнітних картках і поданих замовнику щомісячних звітів про кількість наданих обідів, - інформація щодо індивідуального споживання збирається виключно для власного опрацювання, оскільки підприємство проводить звірку інформації щодо проведеної оплати в кінці місяця з прохідною. Крім того, ні табельний номер працівника, ні номер індивідуальної магнітної картки при отриманні працівником харчування не опрацьовується.

З аналізу всього вищевикладеного вбачається, що харчування працівниками отримується в столовій підприємства по тих же ж індивідуальних магнітних картках, що і вхід/вихід на територію/з території підприємства. При чому, кожна картка має власний номер та табельний номер працівника. ПП "ОСОБА_3 одержує інформацію про те, хто і яке саме харчування отримав. Крім того, сторони договору № 106500 від 14.09.2011 року взяли на себе обов'язок проводити щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця.

Таким чином, у ПАТ "Миколаївцемент" була реальна можливість опрацювати інформацію про те, які саме працівники отримали додаткове благо у вигляді гарячого харчування. Чого, однак, зроблено не було.

При вирішенні питання щодо включення вартості гарячого харчування до місячного оподатковуваного доходу працівників ПАТ "Миколаївцемент" за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, судом взято до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 12.11.2013 року № К/800/44479/13, згідно з якою обов'язок податкового агента з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб може бути виконаний лише за умови наявності достатньої інформації про платника податку фізичну особу, але за відсутності такої інформації дохід, що одержується невизначеною кількістю фізичних осіб у вигляді додаткового блага, не може бути персоніфікований.

Крім того, про правильність висновків суду про можливість та, відповідно, обов'язок ПАТ "Миколаївцемент" персоніфікувати додаткове благо, надане працівникам у вигляді гарячого харчування свідчать і пояснення представника позивача про те, що після проведення перевірки Миколаївською ОДПІ позивачем розпочато облік додаткових благ, що надаються працівникам підприємства у вигляді гарячого харчування.

У відповідності до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п. 127.1 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інші, ніж ті, що досліджувались та перевірялись в ході розгляду адміністративної справи доводи для скасування податкового повідомлення-рішення, позивачем не зазначались, пояснення та докази на їх підтвердження суду не подавались.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ПАТ "Миколаївцемент" п.п. 164.2.11, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, п.п. "а" п. 171.2 ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем сплата донарахувань по актах документальних перевірок за виконання трудових обов'язків і прирівняних до них на суму 441257,19 грн. (з них, 353160,01 грн. за основним платежем, 88097,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 127 Податкового кодексу України.

Отже, прийняте Миколаївською ОДПІ Львівської області спірне податкове повідомлення-рішення № 01941720 від 04.06.2013 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України та вимог Закону України "Про судовий збір", з ПАТ "Миколаївцемент" в користь Державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в сумі 4129,29 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" (вул. Стрийське шосе, 1 м. Миколаїв Львівської області, ЄДРПОУ 00293025) в користь Державного бюджету України суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) гривень 29 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.