Рішення № 37253872, 12.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 р. Справа № 914/11/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Львів

до відповідача Військової частини А-3913, смт.Новий Калинів Самбірського району Львівської області

про стягнення 2 199,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Добуш-Вербіцька Н.Ю. - юрисконсульт 1 категорії відділу правового забезпечення Львівської філії ПАТ "Укртелеком" (довіреність №907 від 11.12.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ПАТ "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" до Військової частини А-3913 про стягнення заборгованості в сумі 2 199,19 грн., з яких 2 061,88 грн. - заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 62,84 грн. - пеня та 74,47 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 10.01.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.01.2014р. Ухвалою суду 29.01.2014р. розгляд справи відкладено на 12.02.2014р. з підстав викладених в даній ухвалі суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки представник Військової частини А-3913 був присутній в попередньому судовому засіданні. 27.01.2014р. відповідачем був поданий відзив на позовну заяву (вх. №3045/14 від 27.01.2014р.). У поданому відзиві відповідач зазначає, що з наведеними позивачем розрахунками Військова частина А-3913 погоджується, однак сплатити зазначену заборгованість не в змозі, оскільки відповідач вжив всіх можливих заходів для оплати заборгованості і пред'явив всі документи для перерахунку коштів в УДКСУ у Львівській області, проте Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області фактичну оплату не здійснює.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд, -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством „Укртелеком" (надалі - підприємство зв'язку) та Військовою частиною А-3913 (надалі - споживач) укладено договір про надання послуг електрозв'язку №237/8 від 08.08.2006р., відповідно до умов якого підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п.2.1.1. договору підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Згідно із п.4.1. договору послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною та авансовою з наданням рахунків системою оплати.

Відповідно до п.4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Згідно із п.4.6. договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

Позивач свої обов'язки за договором про надання послуг електрозв'язку виконав в повному обсязі, однак відповідач не здійснив оплату за надані йому послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з липня 2011р. по листопад 2013р. Розмір заборгованості за вказаний період, як зазначає позивач, становить 2 061,88 грн.

У відповідності до п.5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Отже, за неналежне виконання свої зобов'язань, на підставі п.5.8. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 62,84 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 74,47 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 2 199,19 грн., з яких 2 061,88 грн. - заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 62,84 грн. - пеня та 74,47 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначені Законом України „Про телекомунікації" від 18.11.2003р. № 1280-ІУ із змінами та доповненнями.

Згідно п.5 ст.33 Законом України „Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати за отримані послуги електрозв'язку на умовах передбачених договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість яка станом на дату подання позовної заяви, за період з липня 2011р. по листопад 2013р., згідно поданого позивачем розрахунку, складає 2 061,88 грн.

Крім того, як вбачається із поданого відповідачем відзиву Військова частина А-3913 з наведеними позивачем розрахунками погоджується, однак сплатити зазначену заборгованість не в змозі, оскільки відповідач вжив всіх можливих заходів для оплати заборгованості і пред'явив всі документи для перерахунку коштів в УДКСУ у Львівській області, проте Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області фактичну оплату не здійснює.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відсутність бюджетних призначень та фактичних надходжень на рахунки Військової частини А-3913 не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором про надання послуг електрозв'язку №237/8 від 08.08.2006р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України (Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 26.12.2011р. у справі № 3-138гс11).

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 2 061,88 грн. за надані послуги електрозв'язку.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Військової частини А-3913 2 061,88 грн. за надані послуги електрозв'язку є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.4. договорів за несвоєчасну оплату виконаних робіт, згідно з п.3.2.4. договорів замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний протермінований день.

Відповідно до ч.2 ст 36 ЗУ «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

При здійсненні підрахунку розміру пені позивачем враховано норми ЗУ «Про телекомунікації».

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 62,84 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 74,47 грн. 3% річних є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №105221 від 18.10.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, смт.Новий Калинів, пл.Авіаторів, код ЄДРПОУ 07699476) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (79007, м.Львів, вул.Дорошенка, буд.43; код ЄДРПОУ 01186030) 2 061,88 грн. заборгованісті за надані телекомунікаційні послуги, 62,84 грн. пені, 74,47 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.02.2014р.

Суддя Петрашко М.М.