Вирок № 37252563, 23.01.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7056/13-к

(1-кп/199/240/13)

ВИРОК

іменем України

11 грудня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі - Штонді О.О.

за участі прокурора - Некрасова А.В.

за участі захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участі обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040630001801 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., громадянина України, українця, уродженця м. Дніпропетровська, мешкаючого і зареєстрованого у АДРЕСА_2, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних не маючого,

раніше засудженого 21.12.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі на підставі ч.4 ст. 70 КК України поглинуто покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2010 та до відбуття покарання призначено 1 рік 6 місяців

22.09.2011 року умовно-достроко звільнився з Божківської ВК Полтавської області (№16), не відбутий термін покарання 4 місяці 19 днів

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190, ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 р. н., громадянина України, українця уродженця м. Дніпропетровська, мешкаючого та зареєстрованого у АДРЕСА_3, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних не маючого, раніше засудженого:

02.09.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ухвали колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 вказаний вирок відносно ОСОБА_4 залишено без змін

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 21.03.2013 року близько 22.00 години сумісно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на автомобілі «Опель Корса» прибули до ОСОБА_8, за місцем проживанням останнього, а саме до квартири АДРЕСА_4, де у ОСОБА_3 виник злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме мобільним телефоном Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2 належного ОСОБА_8 Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), використовуючи особливі довірчі стосунки, маючи не зняту і непогашену у встановлений законом термін судимість, діючи умисно із корисних мотивів, скоюючи злочин повторно в цей же день тобто 21.03.2013 року приблизно о 22.20 годині ОСОБА_3 разом з вищевказаними особами та потерпілим ОСОБА_8 прибули до будинку АДРЕСА_4 де ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля та підійшли до першого під'їзду вказаного будинку, ОСОБА_3 під надуманим приводом зробити телефонний дзвінок попросив у ОСОБА_8 його мобільний телефон Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, вартістю 1129,55 гривень, зробивши телефонний дзвінок, ОСОБА_3, вищевказаний телефон ОСОБА_8 не віддав, залишивши його у себе,після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_8 сіли у автомобіль та всі вище зазначені особи пересуваючись на вищевказаному автомобілі направились на автомобільну заправку «УкрТатНафта» по вул. Донецьке шосе Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, де ОСОБА_3 не реагуючи на неодноразові прохання ОСОБА_8 повернути йому телефон, під надуманим приводом, зберігаючи при собі вищевказаний телефон Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8, попросив останнього вийти з автомобіля. Після того як ОСОБА_8 вийшов з автомобіля і перебував на території автозаправки «УкрТатНафта» по вул. Донецьке шосе в м. Дніпропетровську ОСОБА_3 перебуваючи у вказаному автомобілі разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 покинули територію заправки, при цьому телефон Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, належний ОСОБА_8, ОСОБА_3 залишив при собі, розпорядившись ним на власний розсуд.

Крім вказаного, 28.03.2013 року близько 00.30 годині ОСОБА_3 сумісно з ОСОБА_4 знаходячись біля СШ № 133 по провулку Л. Мокієвської, 10 у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська де побачили раніше не знайомого їм чоловіка, а саме потерпілого ОСОБА_9, в якого на плечі була сумка, а в руках пакети. В цей момент у ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3, виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) яке належить ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно із корисних мотивів, в цей же день тобто 28.03.2013 року приблизно в 00.30 годин перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 підійшов з заду до потерпілого ОСОБА_9 і застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, наніс останньому один удар в спину, спричинивши фізичний біль від якого той впав на землю. На злочинні посягання потерпілий ОСОБА_9 став чинити опір і вони разом впали на землю. ОСОБА_4 виконуючи свою роль в злочині в цей час знаходився від потерпілого ОСОБА_9 на відстані біля 10 метрів та наглядав за навколишньою обстановкою. Далі ОСОБА_3 бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, знаходячись біля потерпілого ОСОБА_9, шляхом ривка із рук останнього вирвав пакет з особистими речами, які для потерпілого не представляють матеріальної цінності та заволодів сумкою потерпілого, в якій знаходилися: мобільний телефон марки «Нокиа 700» імейл НОМЕР_3, вартістю 2200 грн., гаманець «Гуччі» вартістю 400 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 200 грн., ключі вартістю 150 грн., дві карти пам'яті загальною вартістю 100 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 побіг до ОСОБА_4, який знаходився неподалік біля лотка, спостерігаючи за навколишньою обстановкою і чекаючи ОСОБА_3. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на місці оглянули викрадене майно потерпілого ОСОБА_9, та не реагуючи на спробу потерпілого наздогнати їх, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привласнивши викрадене майно з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіяли потерпілому ОСОБА_9 майновий збиток на загальну суму 3750 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою вину в інкримінованому йому обвинуваченні не визнав, намагався зменшити свою роль у вчиненні злочинів вказуючи, що на АДРЕСА_5 мешкає чоловік на ім'я ОСОБА_4, який образив маму ОСОБА_6, і вони хотіли з ним на цю тему поговорити та оскільки ОСОБА_4 не відповідав на його телефонні дзвінки, він вирішив попрохати у ОСОБА_8 мобільний телефон аби з його номера зателефонувати ОСОБА_4. Мобільний телефон ОСОБА_8 він залишив у машині ОСОБА_6, а ОСОБА_8 ніхто з машини не виганяв, а кимось було прийнято рішення поїхати в той момент коли ОСОБА_8 вийшов із машини. Що стосується відкритого заволодіння майном у потерпілого ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_3 вказав суду про те, що він під час пограбування потерпілого взагалі перебував вдома, що можуть підтвердити його батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, свою вину в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю, однак, в судовому засіданні неодноразово змінював свої покази, первісно зазначаючи, що вони разом з ОСОБА_3 пішли гуляти, випили по пляшці пива, коли поверталися додому близько 01.00 години побачили п'яного потерпілого ОСОБА_9 до якого підійшов ОСОБА_3, потім відбулася якась потасовка з боротьбою між ОСОБА_3 і потерпілим, згодом, ОСОБА_3 віддав йому сумку та мобільний телефон і вони почали тікати. Пізніше він цей мобільний телефон Нокіа 700, продав за 300.00 гривень.

Згодом обвинувачений ОСОБА_4, вже перебуваючи під вартою за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2013 року, змінив свої покази зазначивши, що він сам вчинив злочин відносно потерпілого ОСОБА_9, а ОСОБА_3 обмовив у зв'язку із неприязними стосунками з ним, через борг, потім ОСОБА_4 вказав на те, що він обмовив ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що він піддався тиску з боку працівників міліції.

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_3, та ОСОБА_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- Показами наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9, який безпосередньо в судовому засіданні вказав на ОСОБА_4 і ОСОБА_3, як на осіб які відносно нього вчинили злочин. Потерпілий суду пояснив, що коли він 28.03.2013 повертався від свого друга до дому близько 00.30 години в районі школи розташованої по вулиці Л. Мокієвської у м. Дніпропетровську, де на нього напав ОСОБА_3 вдарив його у спину, вони разом з ним впали і коли боролися обличчям один до одного він його добре розгледів, що це саме ОСОБА_3, який відібрав у нього сумку, у якій були гроші та мобільний телефон, ключі, флеш карти, пакети з продуктами та банними речами, а ОСОБА_4 в цей час спостерігав за ними і чекав ОСОБА_3 біля лотка на відстані від них метрів 10-15, де вони і роздивлялися його речі та поділивши їх, втекли, можливо був і ще хтось, однак він точно запам'ятав ОСОБА_3 який забрав його речі та боровся з ним, та ОСОБА_4 якому біля лотка ОСОБА_3 передав пакет і сумку. Потерпілий пояснив, що ОСОБА_3 він запам'ятав по одягу, а потім впізнав у фотоальбомі, ОСОБА_4 він впізнав по характерним «виямкам» на його обличчі, які він запам'ятав коли його обличчя освітив ліхтар біля лотка при розподілі речей. Матеріальних і моральних претензій до обвинувачених він не має, просив суд не призначати надто суворе покарання.

- Показами наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_8, який суду пояснив, що 21.03.2013 до нього близько 22.00-23.00 години прийшов ОСОБА_3, який попросив зателефонувати у домофон спільному знайому ОСОБА_4, але той не відповідав ні на домофон ні на телефон ОСОБА_3 і тоді останній попрохав надати йому мобільний телефон з якого почав телефонувати та відправляти смс повідомлення ОСОБА_4, потім вони разом з ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на автомобілі поїхали покататися, він сів у автомобіль лише того, що у ОСОБА_3 залишився його мобільний телефон. ОСОБА_8 зазначив, що він неодноразово прохав ОСОБА_3 повернути телефон так як непокоївся, що той розпорядиться телефоном на власний розсуд, але коли вони всі під'їхали до автозаправки його з машини вигнали - а самі поїхали далі. Претензій до обвинуваченого не має, оскільки мобільний телефон повернули працівники міліції.

- Показами наданими в судовому засіданні за участі законного представника та педагога, неповнолітнім свідком ОСОБА_13, який суду пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_4 з пропозицією продати, належний йому мобільний телефон Нокія 700 чорного кольору, якійсь іншій особі, що він і зробив продавши вказаний телефон за 300.00 гривень ОСОБА_14, де ОСОБА_4 взяв цей мобільний телефон йому не відомо.

- Показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_14, який суду пояснив, що він у ОСОБА_13 придбав мобільний телефон Нокія 700 чорного кольору за 300.00 гривень, під час коли ОСОБА_13 передавав йому телефон, ОСОБА_4 стояв неподалік, з поведінки ОСОБА_13 і ОСОБА_4 вбачалося, що вони були разом, та безпосередньо до нього з пропозицією купити телефон звернувся саме ОСОБА_13

- Показами наданими в судовому засіданні, свідком ОСОБА_5, який суду пояснив, що він разом з ОСОБА_3 їхали на таксі разом ще з двома чоловіками, яких він погано знає, потім покликали ОСОБА_8 та попрохали зателефонувати з його телефону чоловіку який нахамив матері одного з чоловіків у машині, коли під'їхали до якогось під'їзду, ОСОБА_8 дав свій телефон ОСОБА_3 зателефонувати, що той і зробив та телефон ОСОБА_8 не повернув. Після цього вони всі поїхали на автозаправку, і у машині почалися відбуватися такі події, що він добре знаючи ОСОБА_3, зробив висновки, що ОСОБА_3 не збирається повертати телефон ОСОБА_8, якого вже вигнали з машини, тому вирішив залишити компанію і вийшов з машини, не бажаючи бути причасним до чогось незаконного.

- Показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_15, який суду пояснив, що 28.03.2013 до нього прийшов його друг ОСОБА_9, і від нього пішов 00.30 години, у той вечір алкоголь вони не вживали, оскільки обговорювати виробничі питання, згодом йому зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що його пограбували забравши мобільний телефон і речі.

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.03.2013, відповідно до якої ОСОБА_8, просив притягти до відповідальності ОСОБА_3 за те, що той шахрайським шляхом заволодів належним йому мобільним телефоном Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2 ( том №2 а.с.2)

- Протоколом огляду мобільного телефону Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, який було надано ОСОБА_6, який пояснив, що вказаний мобільний телефон йому за 300.00 гривень продав ОСОБА_3 ( том №2 а.с.14)

- гарантійним талоном та фіскальним чеком від 02.01.2013 на придбання мобільного телефону Sоnу Егісsson U 5 Vivaz ( том №2 а.с.13)

- Протоколом огляду та вилучення у ОСОБА_11 сім картки «Лайф» НОМЕР_4 ( том №2 а.с.19)

- постановою про визнання речовим доказом мобільного телефона Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, сім картки «Лайф» НОМЕР_4 НОМЕР_5, та передачу вказаного на зберігання ОСОБА_8 ( том №2 а.с.20)

- розпискою ОСОБА_8 про отримання на зберігання мобільного телефона Sоnу Егісsson U 5 Vivaz імейл НОМЕР_2, сім картки «Лайф» НОМЕР_4 НОМЕР_5 ( том №2 а.с.21)

- Протоколом прийняття заяви від 28.03.2013 ОСОБА_9 про вчинення відносно нього невідомою особою злочину, під час якого із застосуванням фізичного насилля у нього було відібрано мобільний телефон марки «Нокіа 700» імейл НОМЕР_3, а/н НОМЕР_1 вартістю 2000.00 гривень, сумку вартістю 1300.00 гривень, грошові кошти в сумі 300.00 гривень ( том №2 а.с.43-44)

- Протоколом огляду місця події від 28.03.2013 року, де оглядалася ділянка місцевості на території СШ по провулку Л.Мокієвського, 10 м. Дніпропетровська( том №2 а.с.47)

- Заявою ОСОБА_14, який добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон «Нокіа 700» імейл НОМЕР_3, який придбав у малознайомого ОСОБА_9 ( том №2 а.с.56)

- Протоколом огляду від 12.04.2013 мобільного телефону «Нокіа» імейл НОМЕР_3, який добровільно видав ОСОБА_14 ( том №2 а.с.57)

- постановою про визнання речовим доказом мобільного телефону Нокіа 700 імейл НОМЕР_3 та передачу його на відповідальне зберігання ОСОБА_9 ( том №2 а.с.58)

- Розпискою про прийняття на відповідальне зберігання ОСОБА_9, мобільного телефону Нокіа 700 імейл НОМЕР_3 ( том №2 а.с.59)

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.04.2013, за яким ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4, як особу яка серед інших осіб вчинила на нього напад ( том№ 2 а.с.71-72)

- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.04.2013. відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_9 на фото №3 впізнав особу, яка 28.03.2013 нанесла йому удар від якого він впав, і з яким він боровся на землі і розгледів його, після чого ця особа вирвала у нього сумку і втекла ( Том №2 а.с.88-89)

В судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є батьками обвинуваченого та суду вказали проте, що 27.03.2013 - 28.03.2013 їхній син ОСОБА_3 хворів і з дому не виходив, а 28.03.2013 вони близько 23.00-23.30 години лягли спати, і однозначно стверджувати про те, що їх син ОСОБА_3 не покидав приміщення квартири близько 00.00-00.30 години не змогли. Суд критично розцінює покази даних свідків, оскільки ці покази спростовуються показами потерпілого ОСОБА_9, та узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження.

Суд критично розцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_3 із запереченнями проти своєї винуватості, як спробу уникнути відповідальності, оскільки ОСОБА_3 правдивих показів в судовому засіданні на надав, плутався у своїх поясненнях одночасно вказуючи 22.08.2013 в судовому засіданні, що він мобільний телефон ОСОБА_8 у той же вечір віддав ОСОБА_8, і в тому ж судовому засіданні пояснив, що він думав, що поверне телефон вранці, однак це перешкодили йому зробити працівники міліції, які його затримали, у тому ж судовому засіданні ОСОБА_3 розповів третю версію, яка полягала у тім, що мобільний телефон ОСОБА_8 він залишив у машині ОСОБА_6

Суд до показів ОСОБА_4 в частині того, що він сам вчинив злочин відносно потерпілого ОСОБА_9 відноситься критично та приходить до висновку, що таким чином ОСОБА_4 бажає аби ОСОБА_3 уникнув відповідальності за вчинений злочин, оскільки покази ОСОБА_4 спростовуються показами потерпілого ОСОБА_9, який безпосередньо в судовому засіданні вказав на ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як на осіб які вчинили відносно нього відкрите викрадення його майна, а під час досудового слідства проведений слідчий експеримент 20.05.2013 ( том №2 а.с.127-128) за участі, як самого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_16, так і понятих, повністю узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_9 наданими безпосередньо суду, в свою чергу обвинувачений мав можливість надати зауваження на протокол і цим правом він скористався, жодним чином не посилаючись на застосування до нього будь якого тиску. А враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 змінив свої покази вже перебуваючи під вартою за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2013 року, суд не виключає, що тиск на нього вчинився саме з боку обвинуваченого ОСОБА_3, який вже утримувався під вартою, що і слугувало підставою для відмови ОСОБА_4 від своїх показів наданих ним у суді за участі свого захисника.

Аналіз наведених у вироку доказів свідчить проте, що ОСОБА_4, з суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворював події, які відбулися 28.03.2013року, при цьому наводячи такі деталі основних обставин, які він не міг би знати, якби не був безпосереднім їх виконавцем, що в сукупності з наведеними у вироку доказами і дає суду правову підставу дійти висновку про вчинення саме ОСОБА_4 злочину який йому інкримінується за ч.2 ст. 186 КК України.

Аналіз наведених у вироку доказів свідчить проте, що ОСОБА_3, з суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворював події, які відбувалися 21.03.2013, при цьому наводячи такі деталі основних обставин, які він не міг би знати, якби не був безпосереднім їх виконавцем, що в сукупності з наведеними у вироку доказами і дає суду правову підставу дійти висновку про вчинення саме ОСОБА_3 злочину який йому інкримінується за ч.2 ст. 190 КК України.

У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для ставлення під сумнів пояснень самих потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вони надавали послідовно протягом всього судового розгляду кримінального провадження, а докази зібрані у справі є належними та допустимими.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України, як такі що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненим повторно.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази є достовірними і допустимими, оскільки вони не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Заяви обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про те, що в ході досудового слідства до них застосовувалися недозволені методи впливу з боку співробітників міліції, свого підтвердження не знайшли, про що свідчать проведені перевірки фактів викладених ними, а інших доказів обвинувачені та їх захисники, відповідно до ст.93 КПК України, суду не надали.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення. Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, посада, ставлення до праці чи навчання, наявність державних та інших нагород, відзнак, почесних звань, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття тощо. Соціальна спрямованість особи виражає коло її інтересів, потреб, світогляд, загальний культурний розвиток, сукупність принципів і мотивів поведінки. У правовому аспекті особу винного характеризує наявність ознак загального і спеціального суб'єкта, судимості, множинності вчинених ним злочинів тощо.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який скоєно умисно і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який вину визнав, добровільно відшкодував спричинену шкоду потерпілому ОСОБА_9, раніше засуджений, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, які скоєно умисно і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та до середньої тяжкості злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який вину не визнав, дійового каяття не проявив, про вчинене не жалкував, негативно вчинені злочини не оцінив, раніше до кримінальної відповідальності притягався за корисливий злочин, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання були виявлені деякі порушення громадського порядку.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд відносить, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_9 збитків та відсутність з його боку моральних та матеріальних претензій саме до ОСОБА_4 (том №1 а.с.33)

Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує: вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст. 71 КК України, обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із застосуванням ст. 70 КК України; позицію потерпілого ОСОБА_8, який просив суд суворо не карати ОСОБА_3; позицію потерпілого ОСОБА_9, який просив суд призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; позицію обвинуваченого ОСОБА_3 який просив суд за ч.2 ст. 186 КК України закрити відносно нього кримінальне провадження у зв'язку відсутністю події злочину, а за ч.2 ст. 190 КК України призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі; позицію обвинуваченого ОСОБА_4 який просив суд суворо не карати; позицію захисника ОСОБА_2, яка просила суд за ч.2 ст. 186 КК України виправдати ОСОБА_3, а за ч.2 ст. 190 КК України призначити покарання не пов'язане з позбавлення волі; позицію захисника ОСОБА_1 який просив суд при призначенні покарання ОСОБА_4 застосувати норми ст. 69 КК України, крім вказаного, суд враховує наслідки, які настали від дій обвинувачених, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, можливо виключно в умовах ізоляції від суспільства і їм необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Оскільки, саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових злочинів. Однак, враховуючи обставини, що пом'якшують карання обвинуваченому ОСОБА_4, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, даних про його особу, враховуючи заходи, які він прийняв після вчинення злочину та позицію потерпілого ОСОБА_9, суд на підставі ст. 69 КК України вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання на підставі статті 69 КК України, нижче від найнижчої межі встановленої ч. 2 ст. 186 КК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

- за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань призначити ОСОБА_3 - покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 28.04.2013. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили залишити колишній - тримання під вартою.

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання, на підставі ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки 11 місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України дане покаранням поглинути більш суворим покаранням призначеним за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2013 року, та залишеним без змін відповідно до ухвали колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 відносно ОСОБА_4 - і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 02.09.2013, згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2013 року. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити колишній - тримання під вартою.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченими - з часу вручення їм копії вироку, до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І.В. Щербина-Почтовик