Ухвала суду № 37252362, 23.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8916/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/42/14 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено .

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ІН - НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №251850-СКТТ) від 22.09.2008 року в сумі 53316(п'ятдесят три тисячі триста шістнадцять) грн. 15коп.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ІН - НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №64993919400001, МФО 305299) судовий збір в розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 17коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.

Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" заперечив апеляційну скаргу, рішення вважає законним та обгрунтованим.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав взятих зобов'язань за умовами договору, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 22.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №251850-CRED.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в сумі 4000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15.09.2010р.

Згідно п.2.2.2 договору кредиту №251850-CRED відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом у відповідності із графіком та п.п.2.3.8, 2.3.9., 3.1, 3.2., 3.3. договору. Повну сплату процентів провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п.2.2.7. договору відповідач зобов'язувався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь час користування кредитом проценти, винагороду та неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, вказаної в повідомленні банку, передбаченому п.2.3.1 договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що при порушенні боржником будь - якого із зобов'язань по погашенню кредиту, згідно графіка та п.п.1.4., 2.3.1., 3.3. даного договору, або при порушенні п.2.2.8., боржник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48 % річних, нарахованих від суми залишку непогашеної, згідно з графіком заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.5.5. договору кредиту, при порушенні боржником зобов'язань по виконанню графіка погашення кредиту і процентів, боржник сплачує банку штраф за кожен випадок порушення вказаного графіку в частині дотримання дати погашення кредиту: на 1-9 днів - в розмірі 5% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту; на 10 та більше днів - в розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту.

При порушенні боржником зобов'язань, передбачених п.п.2.2.6, 2.2.9. договору, боржник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту (п.5.6 договору).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2010 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 23.07.2009року в розмірі 4361,03 доларів США, що за офіційним курсом складає 33418,56грн., з яких : 3675,70 доларів США - заборгованість за кредитом, 446,59 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом та штраф у розмірі 206,11 доларів США.

Рішення суду не виконане. З 24.07.2009 року відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 21.04.2013 року складає 6672,86 доларів США, з яких: 6325,30 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.5.10 договору : 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 316,27 доларів США -штраф (процентна складова-5% від суми боргу).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи апелянта, що пропущені строки позовної давності не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки сторони погодили строк позовної давності тривалістю у 5 років.

Згідно п. 5.7 договору сторони погодили строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту, винагород, неустойки - штрафу, пені тривалістю у 5 років.

Посилання апелянта на те, що банк видав кредит та здійснює розрахунки по ньому в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ, та що кредитний договір укладений з порушенням вимог ст.524, 33 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про національний банк України», ЗУ «Про банки та банківську діяльність» не заслуговують на увагу колегії суддів.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч. 3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена пп. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування та проведення розрахунків в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Посилання апелянта на те, що справа розглянута без його участі, а тому суд виніс незаконне рішення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції розглянуто скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням його позиції, що урівноважило права останнього.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст 307, 308, 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

з оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук