Постанова № 37252030, 13.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 914/3387/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області № 05/3-895 вих. 13 від 05.12.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2013року

у справі № 914/3387/13

за позовом: заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі:

позивача-1: Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, м.Львів

позивача-2: Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» (надалі ЛКП «Зелений Львів»), м. Львів

позивача-3: Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. м. Львів

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Проперті-інвест» (надалі ТзОВ «Проперті-інвест»), м. Львів

до відповідача-2: Львівська міська рада, м. Львів

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська обласна рада , м. Львів

про визнання нечинними та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним та скасування договору оренди землі, повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,

з участю представників:

від прокуратури: Нестеренко А.А. - старший прокурор відділу (посвідчення № 004102 від 14.09.2012р.);

від відповідача-1: Мельник Н.П. - представник (довіреність від 13.09.2013р.;

решта представників: не з`явились

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України прокурору та представнику відповідача-1 роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2013р. у справі

№ 914/3387/13 (суддя Долінська О.З.) в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, в особі ЛКП «Зелений Львів» та в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області - відмовлено повністю. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства у Львівській області в дохід державного бюджету України - 1 529,33грн. судового збору. Стягнуто з ЛКП «Зелений Львів» в дохід державного бюджету України - 1 529,33грн. судового збору. Стягнуто з Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області в дохід державного бюджету України - 1 529,33грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, заступником прокурора Львівської області подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду. Скаржник погоджується з позицією суду стосовно неправильного визначення позивачів, проте, на думку скаржника, судом допущено процесуальні порушення законодавства, а тому суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2014р. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 13.02.2014р.

Прокурор в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів наведених скаржником заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Решта сторін та учасників судового процесу в судове засідання не з`явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2013р. у справі № 914/3387/13 з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради № 1905 від 12.06.2008р. "Про погодження ТзОВ "Проперті-Інвест" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 33 у м. Львові" погоджено ТзОВ "Проперті-Інвест" місце розташування земельної ділянки загальною площею 0,17 га на вул. Кримській, 33 та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення даної земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування трьох зблокованих житлових будинків за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі житлової забудови (том І - а.с. 39) .

16.02.2009р. ухвалою Львівської міської ради № 2372 "Про затвердження ТзОВ "Проперті-Інвест" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 33» вилучено за згодою з користування Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих земельну ділянку площею 0,1546 га на вул. Кримській, 33 та зараховано до земель міста. Затверджено ТзОВ "Проперті-Інвест" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,1700 га на вул. Кримській, 33 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування трьох зблокованих житлових малоповерхових будинків за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі житлової забудови (том І - а.с. 40).

В подальшому, 26.03.2009р. між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТзОВ "Проперті-Інвест" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610136600:07:007:0089, загальною площею 0,17 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Кримській, 33 для будівництва та обслуговування трьох зблокованих житлових малоповерхових будинків.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 666 519 грн. (п. 5 договору). Договір укладено на 10 років терміном до 16 лютого 2019 року.

Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 19 995,57 грн. в рік, що становить 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 26.03.2009р. підписаний і скріплений печатками його сторін, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Львів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.08.2009р. за № 04:09:438:00014 кн.04-1 та у Львівській міській раді.

Як встановлено судом, органами прокуратури м. Львова із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог чинного земельного законодавства України у діяльності Львівської міської ради

У ході проведення прокуратурою перевірки з'ясовано, що Ухвали Львівської міської ради від 12.06.2008р. № 1905 та від 16.02.2009р. № 2372 суперечать вимогам законодавства та підлягають скасуванню зважаючи на наступне.

Так, проведеною перевіркою з`ясовано, що рішенням Львівської міської ради №53 від 19.02.1981р. «Про встановлення меж парку «Дружба» встановлено межі парку „Дружба" (на даний час „Снопківський") по фактичному використанню території 36,36 га і зобов'язано архітектурно-планувальне управління м. Львова встановити межі парку „Дружба" та ділянок зарезервованих під його перспективне розширення (том І - а.с. 48).

На виконання рішення 02.04.1981р. головним архітектором м. Львова затверджено план встановлення меж земельної ділянки парк „Дружба" пл. 36,36 га, розробленого архітектурно-планувальним управлінням м. Львова у березні 1981 року.

09.10.1984р. Львівським облвиконкомом прийнято рішення № 495 «Про мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду області», яким затверджено мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, зокрема парк «Дружба" загальною пл. 36,36 га (Додаток № 3 до вказаного рішення) (том І - а.с. 49-50,51).

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 19.11.1987 року прийнято рішення № 492 «Про уточнення меж парку «Дружба», п. 1 якого пропонувалось вилучити з меж користування ВО «Електрон» територію площею 2,7га та включити її в межі парку «Дружба» (том І - а.с. 52). Проте такі зміни не були затверджені.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.03.2001р. №1002 „Про затвердження меж парку „Снопківський", відповідно до проектних пропозицій, затверджено межі парку „Снопківський" (колишній „Дружба") орієнтовною площею 39га. Даною ухвалою передбачалось вилучити частину земельної ділянки парку площею 0,41 га, відведену під проектовану хордову магістраль до часу її будівництва, а також включити в межі парку земельну ділянку в районі вул. Липова Алея орієнтовною площею 1,6 га. Пунктом 5 даної ухвали зазначено необхідність подання ухвали на затвердження до обласної ради (том І - а.с. 56).

Як зазначив прокурор, згадана ухвала у державну статистичну звітність обліку земель не внесена, оскільки нею встановлено межі парку відповідно до графічних матеріалів та технічної документації орієнтовною площею 39 га. Відтак, відсутній належним чином оформлений та зареєстрований державний акт на право постійного користування земельною ділянкою парку.

Також листом заступника голови Львівської обласної ради від 11.04.2003 №688/10 міську раду повідомлено про те, що після опрацювання проектної документації питання "Про затвердження меж парку "Снопківський" буде включено в порядок денний сесії обласної ради. Проте, дане питання до цього часу сесією не розглядалось, що підтверджено листом голови Львівської обласної ради О.Панькевича від 27.06.2012 р. №02-вих-1841.

Таким чином, зміни, які передбачались відповідно до ухвали міської ради від 29.03.2001 №1002, не затверджені Львівською обласною радою, а відтак не набули чинності відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Вивченням картографічних матеріалів меж парку встановлено, що земельна ділянка, надана ТзОВ "Проперті-інвест" ухвалами Львівської міської ради від 12.06.2008р. №1905, від 16.02.2009р. №2372 входить в територію парку "Снопківський".

Також слід зазначити, що 06.12.1999р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України на парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення „Парк Снопківський" видано охоронне зобов'язання та передано під охорону Львівському міському виробничому тресту зеленого господарства (на даний час правонаступником якого є ЛКП „Зелений Львів" (том І - а.с. 54-55).

За даними державної статистичної звітності по формі 6-зем, земельна ділянка парку „Снопківський" облікується в ш.р.87 „землі історико-культурного призначення" та гр.43 „землі громадського призначення" в тому числі гр.78 „землі природоохоронного призначення" та гр.81 „землі історико-культурного призначення" площею 57,0710 га (згідно списку землекористувачів та землевласників Галицького району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998р. за № 5 „Про інвентаризацію земель м.Львова").

Пунктом 3 ст. 7 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням

Пункт 1 ст. 9 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" передбачає, що території та об'єкти природно-заповітного фонду можуть використовуватись у природоохоронних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, чи для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Статтею 38 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території парків-памяток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню

Таким чином, на думку прокурора вищевказані вимоги закону унеможливлюють передачу земельної ділянки, що входить у межі парку "Снопківський", ТзОВ "Проперті-інвест" в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування трьох зблокованих житлових малоповерхових будинків.

За твердженням прокуратури, земельна ділянка, що надана ТзОВ „Проперті-інвест" ухвалами Львівської міської ради від 12.06.2008р. №1905 та від 16.02.2009р. №2372 входить в територію парку „Снопківський".

Вказані обставини стали підставою звернення заступника прокурора м.

Львова в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, в особі ЛКП «Зелений Львів» та в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання нечинною та скасування ухвали сесії Львівської міської ради від 12.06.2008 року №1905 "Про погодження ТзОВ "Проперті-інвест" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 33 у м. Львові"; визнання нечинною та скасування ухвали сесії Львівської міської ради від 16.02.2009р. №2372 "Про затвердження ТзОВ "Проперті-інвест" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 33; визнання недійсним та скасування договору оренди землі укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ "Проперті-інвест" від 26.03.2009р.; зобов'язання ТзОВ "Проперті-інвест" повернути земельну ділянку площею 0,17 га вартістю 2633538грн., розташовану по вул. Кримській, 33 у м. Львові, та привести її у придатний для використання стан (том І - а.с. 102-103).

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та як видно з матеріалів справи, рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 26.03.1951р. №309 «Про передачу будинку по вул.. Кримській, 33 Учбово-виробничому комбінату глухонімих № 2 Львівського Облутог для відбудови», зруйнований будинок по вул.Кримській, 33 у м.Львові передано Учбово-виробничому комбінату глухонімих №2 Львівського ОБЛУТОГ для відбудови під житло та під виробництво (том І - а.с. 155).

Постановою виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 04.04.1951р. №368 «Про відвод та встановлення меж садибної ділянки при будинку по вул.. Кримській, 33 переданого для відбудови Львівському Облутог Учбово-виробничому Комбінату глухонімих № 2 та про порядок використання цього будинку» закріплено садибну ділянку при будинку по вул.Кримській. 33 у м.Львові в існуючих фактичних межах згідно прикладеної схеми-плану площею до 0,20га, яка передавалася Львівському ОБЛУТОГ для використання Учбово-виробничим комбінатом глухонімих №2, при цьому передбачено відновлення будинку під житло для гуртожитку глухонімих (том І - а.с. 157).

09.07.1999р. видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток №Г-00019, зареєстроване в ОКП ЛОР та ЕО „БТІ та ЕО" в реєстровій книзі №69 за номером запису 11289, як на нерухоме майно, розміщене за адресою: м.Львів, вул.Кримська, буд.33.

Ухвалою Львівської міської ради від 27.09.2001р. №1230 «Про користування земельною ділянкою Львівським швейним підприємством «Силует» Українського товариства глухих на вул.. Кримській, 33» відповідно до погодженої технічної документації Львівському швейному підприємству „Силует" УТОГ залишено в тимчасовому довгостроковому користуванні терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,1546га для обслуговування гуртожитку по вул. Кримській, 33 у м.Львові (том І - а.с. 158).

З наведеного вбачається, що протягом 50 років (з 1951 року по 2001 рік) вказана спірна земельна ділянка перебувала в користуванні законного володільця, а згодом законного власника будинку по вул.Кримській, 33 у м.Львові, при цьому, в межах категорії земель міської забудови.

Отже, статус земельної ділянки не змінювався впродовж тривалого користування нею.

На підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2006р. за реєстровим №7109 новим власником гуртожитку по вул.Кримська, 33 стало товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Комфорт-Інвест" (том І - а.с. 159-161), а в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2006р. (том І - а.с. 163-165) власником нерухомого майна стало ТзОВ «Проперті-Інвест».

Внаслідок переходу права власності на вказану будівлю, відповідач -1 набув право на оформлення користування прилеглою до будинку земельною ділянкою, яка знаходилася в межах категорії земель міської забудови, з підстав, визначених ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) та ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), які передбачають перехід до набувача будинку права користування земельною ділянкою, необхідною для його обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», згідно з ст.93 цього Кодексу та ст.1 цього Закону правом оренди земельної ділянки визнається засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для ведення підприємницької та іншої діяльності.

З врахуванням наведених обставин, 12.06.2008 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу від №1905 «Про погодження ТзОВ «Проперті-Інвест» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Кримській, 33 у м.Львові» та ухвалу Львівської міської ради від 16.02.2009р. №2372 «Про затвердження ТзОВ «Проперті-Інвест» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на надання земельної ділянки на вул.Кримській, 33», якою земельну ділянку на вул.Кримській, 33 вилучено в первісного землекористувача й зараховано до земель міста та передано Відповідачу-1 в оренду терміном на 10 років за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі житлової забудови.

З цих підстав між Львівською міською радою та відповідачем - 1 укладено договір оренди землі від 26.03.2009 року, зареєстрований 07.08.2009 року за №04:09:438:00014 кн.04-1, складовою частиною якого є погоджена усіма компетентними органами технічна документація з конкретно визначеними межами цієї земельної ділянки і висновками про знаходження земельної ділянки в межах категорії земель громадської та житлової забудови: лист Управління архітектури Львівської міської ради від 08.08.2007 року №2-3812/2401, лист Головного санітарного лікаря м.Львова від 28.05.2008 року №1210/01, листи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 01.09.2008 року №11-12811, 03.09.2008 року №04-02-12873 (том І - а.с. 181, 184, 185).

Отже, враховуючи той факт, що статус земельної ділянки по вул.Кримській, 33 у м.Львові не змінювався, починаючи з 1951 року, Львівська міська рада, яка відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» наділена виключними повноваженнями вирішувати питання регулювання земельних відносин, приймала ухвали від 12.06.2008 року №1905, від 16.02.2009 року №2372 та уклала договір оренди землі від 26.03.2009 року в межах своєї компетенції та згідно з вимогами земельного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.З ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки узгоджуються з п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 року №02-5/35.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних матеріалів справи, вбачається, що ні прокуратурою м.Львова, ні позивачами, в силу ст.33 Господарського процесуального України не подано доказів того, що земельна ділянка, надана в оренду відповідачу - 1 на час прийняття оскаржуваних ухвал була розташована в межах земельної ділянки об'єкта природно-заповідного фонду -парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва «Дружба» («Снопківський»), а також того, що при прийнятті оскаржуваних ухвал Львівська міська рада порушила вимоги законодавства України, чинного на момент прийняття спірних рішень, натомість наведеними доказами підтверджено, що відповідач - 1 є законним землекористувачем земельної ділянки по вул.Кримській, 33 у м.Львові.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 26.03.2009о. та повернення земельної ділянки, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 року №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків; у силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

З врахуванням відсутності правових підстав для визнання не чинними оскаржуваних ухвал Львівської міської ради, не вбачається порушення інтересів держави на захист яких позивається заступник прокурора м.Львова.

Окрім того, в пункті 2.4 Постанови № 6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Пленум Вищого господарського суду України зазначив, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

З наведеного вбачається, що оспорювати недійсність правочину може сторона такого правочину або інша особа за наявності у неї охоронюваного законом інтересу.

Проте, в порушення вищенаведеному, ні прокурором, ні позивачами докази про те, що оспорюваними ухвалами Львівської міської ради та спірним договором оренди землі порушено права або охоронювані законом інтереси позивачів не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 188 ЗК України, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, визначені в статті 5 цього Закону.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч.ч. 1,2 ст.5 Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною земель").

У статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до вимог п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011р., Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено перелік покладених на інспекцію завдань, зокрема, організація та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

В пункті 5 цього Положення міститься перелік прав Держсільгоспінспекції України в межах наданих повноважень щодо виконання покладених на неї завдань, а саме: Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011р. яке регламентує компетенцію Держсільгоспінспекції, не надано їй повноважень щодо подання клопотань про подання позову до суду за іншим, ніж передбачено Положенням, предметом позову. Отже, Держсільгоспінспекція не має права виступати позивачем у даній справі із заявленим предметом та із заявлених підстав.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. № 01-06/805/2012 "Про деякі, питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" визначено, що з огляду на припис ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного органу з відповідним позовом господарським судам слід з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Відтак спростовуються твердження скаржника щодо залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене, у Держсільгоспінспекції відсутні повноваження на звернення до суду стосовно даного предмету позову.

Прокурор безпідставно заявив позов в інтересах Держсільгоспінспекції з врахуванням того, що ні Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ні будь-яким іншим Законом не передбачено права Державної інспекції сільського господарства, в межах здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, про визнання недійсними договорів оренди землі.

Аналогічною є правова позиція Вищого господарського суду України в постанові від 28.05.2013р. у справі № 5002-27/3423-2012 та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі №5015/3385/12.

Також на думку суду апеляційної інстанції безпідставним є заявлений прокуратурою позов в інтересах позивача-2: ЛКП „Зелений Львів", з огляду на наступне.

Львівське комунальне підприємство „Зелений Львів" (колишня назва - Львівський міський виробничий трест зеленого господарства) створено згідно із наказом Міністерства житлово-комунального господарства № 217 від 20.07.1979р. для удосконалення структури управління зеленим господарством області на самостійному господарському розрахунку як провідної організації з озеленення м. Львова.

З метою підвищення ефективності діяльності та конкурентноздатності КП „Львівський міський трест зеленого господарства" був реорганізований у ЛКП „Зелений Львів" рішенням виконавчого комітету Львівської міськради № 204 від 04.05.2001р. Підприємство здійснює догляд за зеленими насадженнями парків, вулиць і скверів. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1273 від 28.11.2008 р. "Про призначення юридично осіб відповідальних за утримання парків", визначено що ЛКП "Зелений Львів" відповідальний за утримання парку "Снопківський" та інших.

Як видно з матеріалів справи, ЛКП „Зелений Львів" не є стороною оспорюваного договору, у позивача - 2 відсутній державний акт на право власності чи на право постійного користування на земельну ділянку парку "Снопківський", а відтак відсутні докази про визначення конкретних меж парку "Снопківський" в натурі, його інтереси не порушені та повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок у нього немає, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Що стосується заявлених прокурором вимог в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою сесії Львівської міської ради від 29.03.2001 №1002 „Про затвердження меж парку „Снопківський" відповідно до проектних пропозицій затверджено межі парку „Снопківський" (колишній „Дружба") орієнтовною площею 39 га. Даною ухвалою передбачалось вилучити частину земельної ділянки парку площею 0,41га, відведену під проектовану хордову магістраль до часу її будівництва, а також включити в межі парку земельну ділянку в районі вул. Липова Алея орієнтовною площею 1,6 га. Пунктом 5 даної ухвали зазначено необхідність подання ухвали на затвердження до обласної ради.

У позовній заяві прокуратура покликається на вимоги ст. 54 Закону України „Про природно-заповідний фонд України", відповідно до якої зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 - 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Однак, тільки 21.01.2010р. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про природно-заповідний фонд України" статтю 54 доповнено словами „за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку".

З моменту прийняття вказаного Закону "Про природно-заповідний фонд України", а саме, з 16.06.1992р. до 21.01.2010р. зміни до ст. 54 даного закону не вносились.

А відповідно, в період прийняття оспорюваних ухвал та укладення оспорюваного договору, редакція ст. 54 Закону України „Про природно-заповідний фонд України" не змінювалась з дати прийняття вказаного закону і не передбачала в той час "Погодження з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища на підставі відповідного експертного висновку". А відтак доводи прокуратури в цій частині є безпідставними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Статтею 20-1 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Проаналізувавши положення Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України „Про природно-заповідний фонд України", прокурором безпідставно заявлено позов в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, оскільки жодних повноважень останнього у спірних правовідносинах не передбачено.

Виходячи з вищенаведених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокуратура м. Львова визначила позивачами Державну інспекцію сільського господарства у Львівській області, ЛКП «Зелений Львів», Державне управління охорони навколишнього природного середовища, які по відношенню до спірної земельної ділянки лише покликані здійснювати функції у сфері контролю за використанням та охороною земель, що в свою чергу не надає доказів порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивачів внаслідок прийняття Львівською міською радою оскаржуваних ухвал та укладення договору оренди землі з відповідачем-1.

Окрім того, прокурор просить зобов`язати відповідача-1 повернути спірну земельну ділянку, але при цьому не вказує особи, на користь якої повинно бути здійснено таке повернення.

Також слід зазначити, що відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як видно з матеріалів справи, позовну заяву прокурором подано до господарського суду Львівської області 03.09.2013р. (том І - а.с. 11-18).

Оспорювані ухвали , як зазначено вище, винесені 12.06.2008р. та 16.02.2009р. спірний договір оренди землі укладено 26.03.2009 року.

З наведеного вбачається, що позовну заяву подано після спливу трьохрічного терміну позовної давності

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, 02.10.2013р. (вхідний номер 40691/13) через канцелярію господарського суду Львівської області відповідачем -1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заявляє про застосування строку позовної давності (том І - а.с. 135-145).

Беручи до уваги все вищенаведене та, виходячи з аналізу вищезазначених

норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено прокурору м. Львова в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, в особі ЛКП «Зелений Львів» та в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області у задоволенні позовних вимог (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання нечинною та скасування ухвали сесії Львівської міської ради від 12.06.2008 року №1905 "Про погодження ТзОВ "Проперті-інвест" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 33 у м. Львові"; визнання нечинною та скасування ухвали сесії Львівської міської ради від 16.02.2009р. №2372 "Про затвердження ТзОВ "Проперті-інвест" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 33; визнання недійсним та скасування договору оренди землі укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ "Проперті-інвест" від 26.03.2009р.; зобов'язання ТзОВ "Проперті-інвест" повернути земельну ділянку площею 0,17 га вартістю 2633538грн., розташовану по вул. Кримській, 33 у м. Львові, та привести її у придатний для використання стан, у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, скаржником не подано доказів, які б підтверджували обставини, викладені в позовні заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2013р. у справі № 914/3387/13 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.