Рішення № 37252024, 11.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 916/3441/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від прокуратури - Дичко В.О.,

від позивача - Кузнецова А.В.,

від відповідача - Гоцуляк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про стягнення 710589,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 16.01.2014 р. та 03.02.2014 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 10-04-732/1фл від 15.11.2006 р. в сумі 710589,14 грн., у т.ч. основного боргу в розмірі 652097,10 грн., пені в сумі 38929,14 грн., 3% річних в сумі 19562,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001 р. № 111/2001 „Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 р. № 354 утворено Національну акціонерну компанію „Украгролізинг" та затверджено статут вказаної Компанії. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 951 „Деякі питання Національної акціонерної компанії „Украгролізинг" статут Компанії викладено в новій редакції.

Згідно п. 5 статуту метою діяльності компанії є сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, забезпечення ефективного функціонування і розвитку виробництва шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу технічних засобів для зазначеного комплексу, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу, отримання прибутку.

Пунктом 11 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1904 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Порядок), передбачено, що НАК „Украгролізинг" забезпечує контроль за поверненням лізингових платежів у частині відшкодування вартості техніки, що надходять на рахунки, відкриті в органах казначейства.

На підставі пункту 2 статті 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині кредитування є повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. Аналогічні положення містилися в законах України про Державний бюджет України на попередні роки.

Як вказує прокурор, на виконання покладених на НАК „Украгролізинг" завдань 15 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством „НАК „Украгролізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехсоюз" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 10-04-732/1 фл, згідно з умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в користування на визначений договором строк предмет лізингу, а лізингоодержувач - сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

За ствердженнями прокурора, лізингодавець своє зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши лізингоодержувачу в користування на умовах лізингу сільськогосподарську техніку - 2 одиниці зернозбиральних комбайнів КЗС-11 з навісним обладнанням виробництва АК „Украгроком", заводські №№ 00836146 і 00836148, загальною вартістю (з ПДВ) 2382 тис. грн.

Однак, в подальшому 17 лютого 2010 року між лізингодавцем, лізингоодержувачем і Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Промінь" укладено додатковий договір № 1/1440 до договору від 15.11.2006 № 10-04-732/1 фл, відповідно до умов якого всі права та обов'язки по договору, які ніс лізингоодержувач, беззаперечно і без інших умов з моменту підписання даного додаткового договору приймає на себе СВК „Промінь", а останній приймає на себе всі боргові зобов'язання лізингоодержувача по договору та зобов'язання, що будуть виникати в майбутньому з дати підписання цього додаткового договору. При цьому передбачено, що майно передається лізингоодержувачем СВК „Промінь" по акту приймання-передачі не пізніше 5-ти днів після підписання даного додаткового договору.

Так, прокурор зазначає, що факт передачі майна підтверджується підписаним ТОВ „Агротехсоюз" і СВК „Промінь" актом приймання-передачі від 17.02.2010 р., на підставі якого у зв'язку із зміною сторони по договору ТОВ „Агротехсоюз" за погодженням з ВАТ „НАК „Украгролізинг" передає, а СВК „Промінь" приймає у платне користування на умовах договору, з урахуванням додаткового договору, майно, що належить на праві власності лізингодавцю - 2 одиниці зернозбиральних комбайнів КЗС-11 з навісним обладнанням, заводські №№ 00836146 та 00836148.

Згідно з пунктом 2.1 договору предмет лізингу придбаний за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком. На підставі пункту 3 Порядку джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів за операціями фінансового лізингу є передбачені в державному бюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.

Наразі прокурор зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 951, яка набрала чинності 16.09.2011 р., відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" назву ВАТ „НАК „Украгролізинг" змінено на державне ПАТ „НАК „Украгролізинг".

Між тим, як вказує прокурор, у зв'язку з порушенням СВК „Промінь" умов договору у 2011 році прокурор Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі НАК „Украгролізинг" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до СВК „Промінь" про стягнення заборгованості за договором лізингу і зобов'язання повернути предмет лізингу - 2 одиниці зернозбиральних комбайнів КЗС-11, заводські №№ 00836146 та 00836148. Рішенням господарського суду від 13.02.2012 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р., позов прокурора задоволено повністю та з відповідача стягнуто на користь державного ПАТ „НАК „Украгролізинг" заборгованість у сумі 467266,48 грн. і зобов'язано СВК „Промінь" повернути державному ПАТ „НАК „Украгролізинг" 2 одиниці зернозбиральних комбайнів КЗС-11, заводські №№ 00836146 та 00836148.

Поряд з вказаним прокурор посилається на підпункт 3.5.2 пункту 3.5 договору, за яким лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі згідно з погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. Також п. 4.1 договору визначено, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна 6 місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, і суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості. Розміри, склад та строки сплати лізингових платежів за користування сільськогосподарською технікою визначено підпунктом 2.2 пункту 2 додаткового договору.

З огляду на те, що вищевказаним рішенням господарського суду Одеської області не були охоплені платежі від 22.09.2011 р., від 24.03.2012 р., від 22.09.2012 р., від 24.03.2013 р. і від 22.09.2013 р., тому СВК „Промінь" зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця наступні суми: 466363,65 грн. (зобов'язання по сплаті лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу - 93 272,73 грн. х 5) та 185 733,45 грн. (боргові зобов'язання в частині відшкодування вартості предмета лізингу 37 146,69 грн. х 5)

Проте, як стверджує прокурор, в порушення вимог закону та підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору і підпункту 2.2 пункту 2 додаткового договору лізингоодержувач лізингові платежі в розмірі 652 097,10 грн. (466 363,65 грн. + 185 733,45 грн.) до теперішнього часу не сплатив, у зв'язку з чим виник спір.

Крім того, прокурор посилається на п. 7.1 договору, який передбачає сплату лізингоодержувачем лізингодавцю пені за порушення строків сплати лізингових платежів за кожний день прострочення від несплаченої суми в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Так, заборгованість відповідача по пені становить 38929,14 грн. (27841,16 грн. + 1087,98 грн.), що нараховано з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та параграфів 1-2 глави 49 ЦК України.

До того ж, оскільки лізиногоодержувач прострочив виконання грошового зобов'язання перед лізингодавцем, на думку прокурора, відповідач згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 19562,90 грн. (13990,91 грн. + 5 571,99 грн.), розрахунок яких наведено в позові.

Разом з тим у позовній заяві прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СВК „Промінь", що обліковуються на його рахунках, у розмірі суми пред'явленого позову та можливих судових витрат. При цьому прокурор зазначив, що перевіркою, проведеною прокуратурою Одеської області, встановлено, що СВК „Промінь" відкрито 14 банківських рахунків у національній валюті. Оскільки відповідач у справі має реальну змогу у разі прийняття судом рішення про стягнення з нього оспорюваних коштів перерахувати грошові суми, що обліковуються на зазначених рахунках, на інші рахунки або іншим шляхом унеможливити виконання судового рішення на стадії його примусового виконання, прокурор вважає, що є необхідність у вжитті заходів до забезпечення цього позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2013 р. позовну заяву Заступника прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3441/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Позивач під час розгляду справи позовні вимоги прокурора підтримав.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 68-70). При цьому відповідач зазначив, що майно, яке складає предмет лізингу, а саме: 2 одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський № 00836146 і 00836148, СВК „Промінь" не передавались в порушення п. 6.7 додаткового договору № 1 від 17.02.2010 р. до договору № 10-04-732/1фл від 15.11.2006 р. Також 26.02.2013 р. на адресу відповідача надійшов супровідний лист від 04.02.2013 р. № 930 разом з постановою про закриття виконавчого провадження від 04.02.2013 р., відкритого на виконання наказу № 26-19/17-4147-2011, виданого ГСОО 05.11.2012 р. про вилучення у СВК „Промінь" 2 одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський № 00836146 і 00836148. В постанові про закриття виконавчого провадження зазначено, що дві одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський № 00836146 і 00836148 були зареєстровані за ТОВ „Агротехсоюз". 17.02.2010 р. між СВК „Промінь" та ТОВ „Агротехсоюз" було підписано акт приймання-передачі майна у зв'язку із зміною сторони по договору № 10-04-732/1фл, за яким відповідач de jure отримав майно, а саме: дві одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський № 00836146 і 00836148, але враховуючи зазначену постанову про закриття виконавчого провадження de facto комбайни не передавались і знаходились весь час у ТОВ „Агротехсоюз". Так, на думку відповідача, постанова держвиконавця, а також лист з Держінспекції сільського господарства України є прямим доказом того, що майно ТОВ „Агротехсоюз" з реєстрації не знімало, а також відповідачу не передавало. В свою чергу відповідач вважає, що оскільки предмет лізингу фактично не передавався, то СВК „Промінь" не мав сплачувати лізингові платежі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехсоюз" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 10-04-732/1фл, відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, визначений у додатку до договору "Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.1 договору, предметом лізингу є сільськогосподарська техніка, яку лізингодавець закупив на замовлення лізингоодержувача за рахунок коштів державного бюджету і передав у платне користування лізингоодержувачу на умовах договору №10-04-732 фл від 18.05.04р. в порядку, передбаченому „Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904 "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу".

Згідно п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником.

Пунктом 2.3 визначено, що лізингоодержувач підтверджує, що предмет лізингу знаходився у його користуванні з дати підписання тристоронніх актів приймання-передачі (далі акти приймання-передачі), вказаних в додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 5.7 договору предмет лізингу підлягає обов'язковій реєстрації лізингоодержувачем на його ім'я за його кошт у порядку, встановленому законодавством із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмета лізингу "Без права відчуження третій особі".

Пунктом 6.2. визначено, що у тижневий строк з моменту одержання предмета лізингу лізингоодержувачем укладається на користь лізингодавця договір страхування предмета лізингу і передає його лізингодавцю.

Згідно п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір вступає в дію з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами положень договору.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу визначено майно, яке передається у лізинг - комбайни зернозбиральні КЗС-11 з навісним обладнанням, у кількості 2 шт., вартістю 2 382000,00 грн., заводські № 00836146 і № 00836148, а також зазначено, що майно передано лізингоодержувачу 24.03.2005 р. згідно акту приймання-передачі майна.

Відтак, за ствердженнями прокурора, лізингодавець свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши лізингоодержувачу в користування на умовах лізингу сільськогосподарську техніку - 2 одиниці зернозбиральних комбайнів КЗС-11 з навісним обладнанням виробництва АК „Украгроком", заводські №№ 00836146 і 00836148, загальною вартістю (з ПДВ) 2382 тис. грн.

В подальшому 17 лютого 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія ''Украгролізинг" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (лізингоодержувач), та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Промінь"(лізингоодержувач - 1) укладено додатковий договір № 1/1440 до договору № 10-04-732/1 фл від 15 листопада 2006 року, яким лізингодавець та лізингоодержувач підтверджують, що на дату укладання цього додаткового договору лізингоодержувач на виконання зобов'язань по договору фінансового лізингу від 15.11.2006 р. № 10-04-732/1 фл сплатив лізингодавцю чергові лізингові платежі в сумі 974184,00 грн., в т.ч. в частині відшкодування вартості майна 947 386,50 грн. та в частині сплати винагороди за користування коштами 26 767,50 грн..

Крім того, сторони встановили строк дії договору - 10 років з моменту його укладання та узгодили графік черговості погашення лізингових платежів.

Пунктами 4, 5, 6 додаткового договору визначено, що всі права та обов'язки по договору фінансового лізингу від 15 листопада 2006 року № 10-04-732/1 (надалі - договір), які ніс лізингоодержувач, беззаперечно і без інших умов з моменту підписання даного додаткового договору приймає на себе лізингоодержувач-1. Лізингоодержувач-1 приймає на себе усі боргові зобов'язання лізингоодержувача по договору та зобов'язання, що будуть виникати у майбутньому з дати підписання цього додаткового договору. Майно передається лізингоодержувачем лізингоодержувачу-1 по акту приймання-передачі не пізніше 5-ти днів після підписання даного додаткового договору.

Відповідно до п. 8 додаткового договору, лізингоодержувач зобов'язується передати лізингоодержувачу-1 майно, технічну документацію на майно, що передається лізингоодержувачу-1, оригінал договору та оригінали графіків лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Агротехсоюз" та СВК „Промінь" був складений та підписаний акт приймання-передачі майна від 17.02.2010 р., відповідно до якого у зв'язку зі зміною сторони по договору №10-04-732/1 фл від 15.11.06р. ТОВ „Агротехсоюз" за погодженням з ВАТ Національною акціонерною компанією „Украгролізинг" передає, а Сільськогосподарський виробничий кооператив "Промінь" приймає у платне строкове користування на умовах договору №10-04-732/1 фл від 15.11.06р. з врахуванням додаткового договору №1 від 17.02.10р., майно, яке належить на праві власності лізингодавцю - комбайни зернозбиральний КЗС-11 з навісним обладнанням, у кількості 2 шт. заводські №№00836146, 00836148.

З огляду на викладене, до відповідача - СВК „Промінь" перейшли всі права та обов'язки лізингоодержувача по договору №10-04-732/1 фл від 15.11.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Так, вищевказаний договір лізингу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначає прокурор у позові, в порушення вимог законодавства та всупереч умовам п. 3.5.2 договору і п. 2.2 додаткового договору, лізингові платежі відповідач не проводив, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед лізингодавцем. У зв'язку з цим прокурором Роздільнянського району Одеської області було подано до господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Відкритого акціонерного товариства „Національна компанія „Украгролізинг" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ПРОМІНЬ" про стягнення боргу з урахуванням пені, індексу інфляції, 3% річних, неустойки та зобов'язання повернення майна.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 13 лютого 2012 року у справі №26-19/17-4147-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р., позов прокурора задоволено повністю та стягнуто з СВК "Промінь" на користь Державного ПАТ "НАК "Украгролізинг" основний борг в сумі 391 258,26 грн., пеню в сумі 23768,50 грн., індексацію основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 16576,31 грн., 3% річних в розмірі - 6999,77 грн., неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу 28663,64 грн., а також зобов'язано СВК "Промінь" повернути ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" дві одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський №№ 00836146, 00836148.

З огляду на те, що вищевказаним рішенням господарського суду Одеської області не охоплені платежі від 22.09.2011 р., від 24.03.2012 р., від 22.09.2012 р., від 24.03.2013 р. і від 22.09.2013 р., прокурором пред'явлено позов про стягнення лізингових платежів за вказані періоди.

Так, в підпункті 3.5.2 пункту 3.5 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі згідно з погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Також п. 4.1 договору визначено, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна 6 місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, і суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

Розміри, склад та строки сплати лізингових платежів за користування сільськогосподарською технікою визначено підпунктом 2.2 пункту 2 додаткового договору, зокрема: 22.09.2011 р. - 93272,73 грн., 24.03.2012 р. - 93272,73 грн., 22.09.2012 р. - 93272,73 грн., 24.03.2013 р. - 93272,73 грн., 22.09.2013 р. - 93272,73 грн.

При цьому в підпункті 2.2 пункту 2 додаткового договору визначено порядок сплати боргових зобов'язань в частині відшкодування вартості предмета лізингу, зокрема 22.09.2011 р. - 37146,69 грн., 24.03.2012 р. - 37146,69 грн., 22.09.2012 р. - 37146,69 грн., 24.03.2013 р. - 37146,69 грн., 22.09.2013 р. - 37146,69 грн.

Відтак, СВК „Промінь" зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 466363,65 грн. (93272,73 грн. х 5), а також 185733,45 грн. (37146,69 грн. х 5) - боргові зобов'язання в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов, щодо неотримання та невикористання майна, яке є предметом лізингу, а відтак і про відсутність підстав для сплати лізингових платежів, судом спростовуються, оскільки в матеріалах справи наявний підписаний з боку відповідача акт приймання-передачі від 17.02.2010 р., відповідно до якого ТОВ „Агротехсоюз" передав СВК „Промінь" 2 комбайни зернозбиральні КЗС-11 з навісним обладнанням. Так, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанову держвиконавця про закриття виконавчого провадження від 04.02.2013 р., відкритого на виконання наказу № 26-19/17-4147-2011, виданого ГСОО 05.11.2012 р. про вилучення у СВК „Промінь" 2 одиниці комбайнів зернозбиральних КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський № 00836146 і 00836148, а також на посилання лист Держінспекції сільського господарства України від 10.09.2012 р. № 33-9-12/4633, які, на думку відповідача, є прямим доказом того, що майно ТОВ „Агротехсоюз" з реєстрації не знімало, а також відповідачу не передавало. Адже факт непроведення реєстрації та технагляду спірних комбайнів в органах Держтехнагляду, і того, що майно не застраховане, на думку суду, не свідчать про відсутність вказаного майна у відповідача. При цьому відповідач не надав суду належних доказів в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України в підтвердження факту неотримання майна.

Тим більш наявність чинного на момент розгляду справи підписаного відповідачем 17.02.2010 р. додаткового договору № 1/1440 до договору № 10-04-732/1 фл від 15 листопада 2006 року і акту приймання-передачі від 17.02.2010 р. не звільняють відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань при підписанні вказаних правочинів. Будь-яких доказів, які б спростовували наведені обставини, в матеріалах справи відсутні.

Між тим несплатою позивачу спірної суми заборгованості за договором лізингу та додатковим договором до нього в розмірі 652097,10 грн. відповідач порушив умови цих договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що факт відсутності майна в користуванні у СВК „Промінь" не доведений належним чином та документально не обґрунтований, суд вважає позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості по лізинговим платежам і зобов'язанням в частині відшкодування вартості предмета лізингу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим прокурор, посилаючись на несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати лізингових платежів і відшкодуванню вартості предмета лізингу, вказує на наявність підстав для застосування до відповідача санкцій у вигляді нарахованої пені в сумі 38 929,14 грн.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пункту 7.1 договору лізингу за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До того ж статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Так, дослідивши наведений прокурором у позові розрахунок пені за несплату лізингових платежів, визначених в п. 4.2 договору лізингу (в редакції додаткового договору від 17.02.2010 р.), судом встановлено правильність здійсненого розрахунку пені за шість місяців відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України по кожному платежу за відповідний період (з урахуванням діючої облікової ставки НБУ):

- за період з 22.09.2011 р. по 22.03.2012 р. (182 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 7208,83 грн., на суму 37146,69 грн. - 2870,98 грн.;

- за період з 23.03.2012 р. по 22.09.2012 р. (184 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 7033,68 грн., на суму 37146,69 грн. - 2801,23 грн.;

- за період з 23.09.2012 р. по 24.03.2013 р. (183 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 6995,45 грн., на суму 37146,69 грн. - 2786 грн.;

- за період з 25.03.2013 р. по 09.06.2013 р. (77 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 2951,51 грн., на суму 37146,69 грн. - 1175,46 грн.;

- за період з 10.06.2013 р. по 12.08.2013 р. (64 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 2289,65 грн., на суму 37146,69 грн. - 911,87 грн.;

- за період з 13.08.2013 р. по 22.09.2013 р. (41 дн.) на суму 93272,73 грн. нараховано пені 1362,04 грн., на суму 37146,69 грн. - 542,44 грн.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 38929,14 грн.

Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті ЦК не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі лізингу та додатковому договорі до нього не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 19562,90 грн., розрахунок яких наведено в позовній заяві:

- за період з 22.09.2011 р. по 22.09.2013 р. (731 дн.): на суму боргу 93272,73 грн. нараховано 3% річних в розмірі 5604,03 грн., на суму боргу 37146,69 грн. - 2231,85 грн.;

- за період з 25.03.2012 р. по 22.09.2013 р. (547 дн.): на суму боргу 93272,73 грн. нараховано 3% річних в розмірі 4193,44 грн., на суму боргу 37146,69 грн. - 1670,07 грн.;

- за період з 23.09.2012 р. по 22.09.2013 р. (365 дн.): на суму боргу 93272,73 грн. нараховано 3% річних в розмірі 2798,18 грн., на суму боргу 37146,69 грн. - 1114,40 грн.;

- за період з 25.03.2013 р. по 22.09.2013 р. (182 дн.): на суму боргу 93272,73 грн. нараховано 3% річних в розмірі 1395,26 грн., на суму боргу 37146,69 грн. - 555,67 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пред'являючи позов в інтересах позивача, прокурор послався на наступне.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001 р. № 111 "Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 р. № 354 утворено Національну акціонерну компанію "Украгролізинг" та затверджено статут вказаної Компанії . Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює стосовно Компанії повноваження з управління корпоративними правами.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 951 „Деякі питання Національної акціонерної компанії „Украгролізинг" статут Компанії викладено в новій редакції.

Згідно п. 5 статуту метою діяльності компанії є сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, забезпечення ефективного функціонування і розвитку виробництва шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу технічних засобів для зазначеного комплексу, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу, отримання прибутку.

Пунктом 11 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1904 (із змінами і доповненнями), передбачено, що НАК „Украгролізинг" забезпечує контроль за поверненням лізингових платежів у частині відшкодування вартості техніки, що надходять на рахунки, відкриті в органах казначейства.

На підставі пункту 2 статті 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині кредитування є повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. Аналогічні положення містилися в законах України про Державний бюджет України на попередні роки.

Як вказує прокурор, несплата лізингових платежів позбавляє Національну акціонерну компанію "Украгролізинг" можливості забезпечувати поповнення державного лізингового фонду, розрахуватись із заводами-виробниками України за поставлену ними техніку для подальшої передачі її в лізинг. Ненадходження коштів до Державного бюджету України негативно впливає на виконання важливих економічних програм, і, зокрема, робить неможливим проведення реформ в аграрному секторі, забезпечення сільськогосподарських товаровиробників сучасною технікою.

Отже, у даних правовідносинах, що є предметом спору, інтереси держави та Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" збігаються повністю, оскільки, виконуючи умови договору, Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" реалізує покладені на неї державою завдання.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Клопотання прокурора про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011 року.

При цьому заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача прокурор вказує, що є ймовірність перерахування відповідачем наявних на його банківських рахунках коштів на інші або іншим шляхом. Однак, прокурор не навів та не надав жодних доказів в обґрунтування свого клопотання щодо існування необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема доказів щодо можливості вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від сплати боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого позову.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, за поданий позов судовий збір становить 14211,78 грн. (710589,14 грн. х 2%).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору у зв'язку з подачею позову прокурором, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті до державного бюджету судового збору в сумі 14211,78 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про стягнення 710589,14 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" (67412, Одеська область, Роздільнянський район, с. Лучинські; код ЄДРПОУ 30317883, р/р 26004012206001 в АТ "Імексбанк" м. Одеса, МФО 328384) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16а, код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26001010890607 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) суму основного боргу за договором лізингу в розмірі 652097/шістсот п'ятдесят дві тисячі дев'яносто сім/грн. 10 коп., пеню в розмірі 38929/тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять/грн. 14 коп., 3% річних в розмірі 19562/дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві/грн. 90 коп.

3. СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" (67412, Одеська область, Роздільнянський район, с. Лучинські; код ЄДРПОУ 30317883, р/р 26004012206001 в АТ "Імексбанк" м. Одеса, МФО 328384) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 14211/чотирнадцять тисяч двісті одинадцять/грн. 78 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2014 р.

Суддя Петров В.С.