Рішення № 37251990, 13.02.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року справа № 919/1449/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99006)

про стягнення заборгованості у розмірі 108 429,35 грн за договором оренди нерухомого майна

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.01.2014;

відповідач - не з'явився

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 53-12 від 26.03.2012 у розмірі 108 429,35 грн, з яких: 11 513,62 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 16.12.2012, 859,38 грн - пеня, 3 824,35 грн - 30% річних, 92 232,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.12.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 22.01.2014.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 13.02.2014.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою місця проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (арк.с.13), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк.с.21). Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку та її неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 53-12 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 70,80 кв.м., що розташовані у житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_3, які знаходяться на балансі комунального підприємства «РЕП-22». Вартість вбудованих нежитлових приміщень загальною площею - 70,80 кв.м. складає, згідно незалежної оцінки станом на 20.02.2012 - 170 800,00 грн (арк.с.9-12).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і складає 30 744,00 грн на рік. Орендна плата встановлена виходячи із орендної ставки - 18 % від вартості об'єкта оренди, визначеною незалежною оцінкою станом на 20.02.2012 (Додаток № 3). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата складає 2 567,12 грн (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на березень 2012 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ у м.Севастополі, МФО 824509, код ЗКПО 38022717, код платежу 22080400. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Крім того, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором (пункт 8.7 Договору).

Зазначений договір діє з моменту підписання до 06.03.2015 (пункт 7.1 Договору).

Актом прийому передачі орендованого майна від 26.03.2012, складеним сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди № 53-12 від 26.03.2012 (арк.с.10).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.12.2012, яке набрало законної сили 17.12.2012, розірвано договір оренди нерухомого майна № 53-12 від 26.03.2012 та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 70,80 кв.м., що розташовані у житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_3 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та стягнуто із ФОП ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 14 842,65 грн.

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.08.2012 по 16.12.2012 стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 108 429,35 грн, з яких: 11 513,62 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 16.12.2012, 859,38 грн - пеня, 3824,35 грн - 30% річних, 92232 грн - штраф.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11 513,62 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 11 513,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 859,38 грн - пені, 3824,35 грн - 30% річних, 92 232,00 грн - штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (зворотній бік арк.с.8), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 3824,35 грн підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України, передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (зворотній бік арк.с.8), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 859,38 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за рік 30 744,00 грн, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 92 232,00 грн (30 744,00 грн * 3) (арк.с.8).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, а також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його у розмірі місячної орендної плати - 1314,38 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 17 511,73 грн, з яких: 11 513,62 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 16.12.2012, 859,38 грн - пеня, 3 824,35 грн - 30% річних, 1 314,38 грн - штраф.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 168,59 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99006, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 3321387070001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 38022717, код платежу 22080400) заборгованість за договором оренди нерухомого майна №53-12 від 26.03.2012 у розмірі 17 511,73 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот одинадцять грн. 73 коп.), з яких: 11 513,62 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 16.12.2012, 859,38 грн - пеня, 3824,35 грн - 30% річних, 1314,38 грн - штраф.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99006, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 37188003000416 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 25750044, отримувач: ФКМ СМР) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 168,59 грн (дві тисячі сто шістдесят вісім грн 59 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2014.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

919/1449/13/3739/14