Рішення № 37251525, 17.02.2014, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/44/14-ц

Провадження № 2/739/54/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участю: секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення на її користь аліментів на утримання їхньої дитини у розмірі 1100 грн., зменшивши їх розмір у ході розгляду справи до 500 грн. щомісячно та стягнення на її утримання аліментів до досягнення дитиною трьох років у розмірі ? частки від усіх виді його заробітку (доходу) щомісячно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син. На даний час вона проживає з сином окремо, відповідач допомоги на утримання дитини не надає, ухиляючись від своїх батьківських обов'язків, його доходи мають мінливий характер, оскільки він офіційно ніде не працює. Сама вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років тому потребує матеріальної допомоги від відповідача.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив про визнання його частково, вважає, що з нього мають бути стягнуті аліменти не в твердій грошовій сумі, а в розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного, оскільки його доходи складаються з допомоги по безробіттю, яка становить трохи більше 500 грн., при цьому він не є підприємцем чи людиною творчої професії, відповідно його доходи не мають мінливого характеру. Вимогу про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років вважає необґрунтованою, оскільки він не має можливості її надавати.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, пояснивши, що інших осіб у відповідача на утриманні немає, аліменти на утримання дитини просила стягнути в твердій грошовій сумі, оскільки відповідач ніде не працює, але при цьому користується автомобілем, відповідно, на її думку, має доходи для того, щоб сплачувати аліменти не лише на дитину, але й на її утримання.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що відповідач згоден сплачувати позивачці аліменти на утримання їхньої дитину у розмірі ? частки від заробітку (доходу) але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при цьому стягнення аліментів у твердій грошовій сумі вважав необґрунтованим, оскільки відповідач хоча й не має постійного місця роботи, але перебуває на обліку в Новгород-Сіверському районному центрі зайнятості як безробітний, де йому виплачується допомога по безробіттю у розмірі приблизно 500 грн. При цьому звернув увагу суду на те, що під час проживання у шлюбі він подарував позивачці нерухомість, а саме приміщення, в якому раніше здійснював торгівлю товарами. Щодо стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років то в цій частині позов вважав необґрунтованим, оскільки відповідач не має змоги їх сплачувати.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивачка та відповідач з 12 червня 2011 року перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народилася дитина - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11 липня 2012 року (а.с.5). Зі свідоцтва про народження вбачається, що батьком дитини є ОСОБА_3, тобто відповідач, а матір'ю - ОСОБА_1, тобто позивачка.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2014 року, яке набрало законної сили 20 січня 2014 року, шлюб позивачки та відповідача розірвано (а.с.8). На даний час позивачка разом з дитиною фактично проживає окремо від відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що відповідач проживає окремо і дані про його участь в утриманні дитини відсутні, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання обов'язку утримувати її, тому з нього необхідно стягнути аліменти на користь позивачки на утримання їхньої спільної дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому, частиною першою статті 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідач на даний час не має регулярного доходу, оскільки ніде не працює, перебуваючи на обліку в Новгород-Сіверському районному центрі зайнятості як безробітний (а.с. 14). Дана обставина свідчить про те, що стягнення з нього аліментів у частці від заробітку (доходу) є неможливим та призведене до порушення інтересів дитини. Доводи представника відповідача про те, що відповідач отримує постійний дохід у виді допомоги по безробіттю суд не вважає обґрунтованими, оскільки дана виплата здійснюється особам, визнаним у встановленому порядку безробітними та має строковий характер. Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує, що відповідач не має постійного місця роботи, відповідно постійного доходу, а дані про перебування на утриманні відповідача інших осіб, наявність у нього чи у їхньої спільної з позивачкою дитини захворювань, що потребують додаткових витрат, відсутні. Доводи представника відповідача про те, що позивачці було подаровано під час перебування у шлюбі нерухомість не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів, оскільки остання не була передана в рахунок сплати аліментів, також суду не надано доказів про отримання позивачкою доходів від цієї нерухомості.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі, в розмірі 500 грн. щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. При цьому, на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 11 січня 2014 року. Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до частини четвертої статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працю, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Частиною шостою статті 84 СК України передбачено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

З аналізу вказаних законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою для стягнення вказаного виду аліментів є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу позивачці.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідач на даний час ніде не працює, дані про наявність у нього доходів, крім допомоги по безробіттю, відсутні, що свідчить про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачці.

За таких обставин в задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання їхнього малолітньої дитини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З приводу стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме судового збору, суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року, позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, за відповідача на користь держави, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 84, 180-184 Сімейного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі, в розмірі 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 січня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 21 лютого 2014 року