Ухвала суду № 37250989, 20.02.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"20" лютого 2014 р. Чернігів Справа № 825/661/14

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І. І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Чернігівської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.02.2014 ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просять суд визнати таким, що не пов'язаний з виробництвом нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 04.09.2014 року в АДРЕСА_1; визнати протиправними дії Чернігівської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності; зобов'язати Чернігівську міжрайонну виконавчу дирекцію Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з вимог позовної заяви, позивач ставить питання про визнання таким, що не пов'язаний з виробництвом нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 04.09.2014 року в АДРЕСА_1, тобто фактично є вимогою про встановлення юридичного факту.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, відповідач не здійснює в даних правовідносинах управлінських функцій, які є обов'язковою складовою публічно-правового спору у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, за своїм змістом заявлена позовна вимога не стосується публічно-правових відносин, оскільки предметом позову зазначений не порядок та наслідки реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій, а встановлення факту, що має юридичне значення для позивача.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З позовної заяви вбачається, що вимога позивачів про визнання таким, що не пов'язаний з виробництвом нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 04.09.2014 року в АДРЕСА_1 стосується цивільних відносин, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 109, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині визнання таким, що не пов'язаний з виробництвом нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 04.09.2014 року в АДРЕСА_1, - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в частині надіслати позивачам.

Попередити позивачів, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такими самими позовними вимогами, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко