Постанова № 37249116, 28.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5675/2012

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області- Смирнової А.В.

представника позивача ФОП ОСОБА_2- будучи повідомленим не зявився.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та адміністративним позовом Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, або ФОП ОСОБА_2.) з позовом (т.1 а.с.42-49) до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000271700 від 22.05.2012 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 42355 грн., з яких за основним платежем - 33884 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8471 грн.

Також, до Одеського окружного адміністративного суду звернулась Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області (а.с.2 т.1) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42355,00 грн., з яких за основним платежем - 33884,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8471,00 грн.

Справи судом першої інстанції одєднані в одне провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000271700 від 22.05.2012 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42355,00 грн., з яких за основним платежем - 33884,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8471,00 грн.

В задоволенні адміністративного позову Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 42355,00 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Саратською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.04.2010 року по 30.04.2010 року, на підставі наказу начальника Саратської МДПІ Одеської області ДПС № 99 від 17.04.2012 року (а.с.117-188 т.2), повідомлення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки № 4/17 від 17.04.2012 року (а.с.119 т.2), посадовими особами Саратської МДПІ Одеської області ДПС, у відповідності до вимог абзацу 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79, абзацу 1 пункту 82.2 статті 82 ПК України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, який мав правові відносини з платником податків ПП «Орвіл-Трейд» за період з 01.07.2010 року по 31.10.10 року, за результатами якої складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.05.2012 року (т.1 а.с.51-56).

Відповідно до висновку зазначеного Акту позаплановою невиїзною документальною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення останнім п.п. 3.1 1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 33884 грн., у т.ч.: за липень 2010 року на суму 8767 грн., за серпень 2010 року на суму 7750 грн., за вересень 2010 року на суду 10200 грн., за жовтень 2010 року на суму 7167 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Саратська МДПІ Одеської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000271700 від 22.05.2012 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 42355 грн., з яких за основним платежем - 33884 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8471 грн. (т.1 а.с.50).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням Саратської МДПІ Одеської області ДПС № 0000271700 від 22.05.2012 року, Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнавання його протиправним та скасування.

Вирішуючи питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 та відмову у задоволенні позову Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що мід ФОП ОСОБА_2 та ПП «Орвіл - Трейдінг» 01 лютого 2010 року укладено договір поставки № 01/02/10 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар ( автозапчастини), що належать йому на праві власності, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження зазначеного договору з матеріалів справи колегія суддів вбачає: прибуткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів та безпосередньо договір поставки.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення прийняте з порушенням вимог діючого законодавства у зв'язку з тим, що позивач надав всі необхідні документи на підтвердження взаємовідносин з ПП « Орвіл - Трейдінг».

Однак, колегія суддів не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно п. 3.6.Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Згідно п. 5. 1 зазначених рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автотранспорту. підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту використовуються наступні типові форми єдиної первинної транспортної документації:

- дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діюча в межах України);

- товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН.

Згідно з п. 2.7 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ; ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 року №2344-111; - п. 21 ст.11 Закону України «Про міліцію» від грудня 1990 року №565-ХІІ: Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 ст. 11 Правил перевезення визначено, що ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються, тощо.

Так, п.11.3 Правил визначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (11.4). ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (11.5). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри і п. 11.6). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.7).

Таким чином, ТТН належить до первинної транспортної документації, застосування якої всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Таким чином, колегія суддів не вбачає всіх необхідних документів на підтвердження фактичних взаємовідносин з ПП « Орвіл-Трейдінг».

Також суд першої інстанції зазначає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслав до Саратської МДПІ Одеської області ДПС акт від 07.04.2011 року № 502 про неможливість проведення документальної перевірки контрагента ПП « Орвіл - Трейдінг» з питань правомірності нарахування податкового кредиту за період липень - жовтень 2010 року, яким встановлено, що в зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою та враховуючи цей факт, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП « Орвіл - Трейдінг».

Таким чином, докази, на які посилався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування, у справі, яка розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Таку ж позицію висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 27 березня 2012 року по справі № 21-737во10.

Всупереч вимогам статей 11,159 КАС України зазначені доводи відповідача суд першої інстанції до уваги не взяв і не перевірив, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не наддав, хоча вони піддають сумніву висновки суду першої інстанції щодо неправомірності доводів ДПІ і мають істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає ( частина чеверта та пята зазначеної статті)

Згідно ст. 159 КАС України Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та адміністративним позовом Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- відмовити.

Адміністративний позов Саратської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до бюджету заборгованість в сумі 42355,00 грн на р/р 31118029700423 до УДКСУ у Саратському районі, банк одержувача : ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.