Постанова № 37249040, 18.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 915/2009/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Лавренюк О.Т.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.01.2014р. №51 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лушников В.П., за довіреністю від 15.03.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2013 року

по справі №915/2009/13

за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція"

про стягнення 74360 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення 57200 грн. заборгованості та 17160 грн. штрафу.

02.12.2013р. відповідачем було подано до місцевого господарського суду заяву про часткове визнання позову та відстрочку виконання рішення суду, в якій визнав лише основну заборгованість у розмірі 57200 грн. та просив відстрочити виконання рішення відповідно до 01.09.2014р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2013 року у справі №915/2009/13 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 57200 грн. основного боргу, 17160 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору, окрім того, виконання даного рішення відстрочено до 01.09.2014р.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57200 грн. за поставлений 05.03.2012 року товар є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов п.4.2 договору, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення до 01.09.2014р.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати його в частині надання відстрочки виконання рішення господарського суду першої інстанції, з посиланням при цьому на неправомірність оскаржуваного рішення, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.01.2014р.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 16.01.2014р. №51 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лавренюк О.Т.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2012 року між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (позивач, постачальник) та ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки насіння №7-09 (надалі - договір, спірний договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин, а покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому Договорі.

Розділом 3 Договору сторонами встановлена вартість договору та порядок розрахунків, а саме:

3.1 Загальна вартість цього Договору становить 78000,00 грн., сума без ПДВ 78000,00 грн., ПДВ - 0,00 грн.

3.2. Розрахунок проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача поетапно:

3.2.1. Суму в розмірі 7800,00 грн., на умовах 100% передоплати.

3.2.2. Суму заборгованості у розмірі 70200,00 грн., відповідач сплачує наступним чином:

- 500,00 грн. до 25.03.2012р.; 500,00 грн. до 25.04.2012р.; 500,00 грн. до 25.05.2012р.; 500,00 грн. до 25.06.2012р.; 500,00 грн. до 25.07.2012р.; 67700,00 грн. до 01.09.2012р.

3.3. У разі невиконання відповідачем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) позивач має право стягнути, а відповідач зобов'язаний достроково сплатити весь залишок заборгованості протягом 7(семи) днів з моменту надходження на адресу відповідача письмової вимоги про це, якщо інший строк не вказано у письмовій вимозі.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

За п. 5.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень цього Договору, якщо не спричинено діями сил, що є за межами контролю Сторони, яка не виконала своїх обов'язків, а саме стихійне лихо, вкрай несприятливі погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, страйки, громадські безпорядки, втручання влади, далі обставини непереборної сили. Даний перелік не є вичерпним. Сторона, що постраждала від обставин дії непереборної сили повинна негайно, але не пізніше 5 днів з моменту їх виникнення, сповістити іншу сторону телеграмою, факсом чи цінним листом з описом вкладення про настання ті обставин, вказати їх тип, можливу тривалість та причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання п. 3.2 з виникненням обставин непереборної сили. Якщо сторона вчасно не сповістить іншу сторону про вищевикладені обставини, то вона не має права на них посилатися в майбутньому, крім випадку, коли сама обставина непереборної сили перешкоджає такому повідомленню (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору, - документом, який підтверджує факт наявності обставин непереборної сили, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України, яка має бути направлена на адресу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" протягом 30 днів з дня виникнення обставин непереборної сили. Дія обставин непереборної сили не є підставою для повного або часткового невиконання зобов'язань за цим Договором (п. 5.7 Договору).

Згідно з п.7.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов'язань сторонами цього договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар - насіння соняшнику сорту "Ясон" гібрид F1 у кількості 3 т. на загальну суму 78000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №7-15 від 05.03.2012 року (а.с. 11). Вказаний товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреності № 2 від 28.02.2012 року (а.с. 12). Вказане не спростовується сторонами.

23.10.2012 року сторонами була укладена Додаткова Угода №01 до Договору поставки насіння № 7-09 від 31 січня 2012 року, якою сторони, зокрема, визначили, що позивач та відповідач прийшли до згоди, що суму заборгованості по Договору поставки насіння № 7-09 від 31 січня 2012 року, у розмірі - 67200,00 грн. відповідач сплатить наступним чином: - 1000,00 грн. до 25.11.2012р.; 1000,00 грн. до 25.12.2012р.; 1000,00 грн. до 25.01.2013р.; 1000,00 грн. до 25.02.2013р.; 1000,00 грн. до 25.03.2013р.; 1000,00 грн. до 25.04.2013р.; 1000,00 грн. до 25.05.2013р.; 1000,00 грн. до 25.06.2013р.; 1000,00 грн. до 25.07.2013р.; 58200,00 грн. до 01.09.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідачем отриманий товар за спірним договором оплачено лише частково, на суму 20800 грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованого на таку заборгованість штрафу.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Щодо позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з відповідача 57200 грн. основної заборгованості, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказана заборгованість у розмірі 57200 грн. визнається у повному обсязі.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, матеріали та обставини справи, приймаючи до уваги належним чином оформлену довіреність відповідача на отримання товару, видаткову накладну №7-15 від 05.03.2012р., вимоги чинного законодавства та умови спірного договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з відповідача 57200 грн. основної заборгованості за поставлений товар за договором №7-09 від 31.01.2012р. є обґрунтованими, правомірними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з відповідача 17160 грн. штрафних санкцій, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено вище, п. 4.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 Договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень цього Договору, якщо не спричинено діями сил, що є за межами контролю Сторони, яка не виконала своїх обов'язків, а саме стихійне лихо, вкрай несприятливі погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, страйки, громадські безпорядки, втручання влади, далі обставини непереборної сили. Даний перелік не є вичерпним. Сторона, що постраждала від обставин дії непереборної сили повинна негайно, але не пізніше 5 днів з моменту їх виникнення, сповістити іншу сторону телеграмою, факсом чи цінним листом з описом вкладення про настання ті обставин, вказати їх тип, можливу тривалість та причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання п. 3.2 з виникненням обставин непереборної сили. Якщо сторона вчасно не сповістить іншу сторону про вищевикладені обставини, то вона не має права на них посилатися в майбутньому, крім випадку, коли сама обставина непереборної сили перешкоджає такому повідомленню (п. 5.2 Договору).

У відповідності до вимог п. 5.3 Договору, - документом, який підтверджує факт наявності обставин непереборної сили, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України, яка має бути направлена на адресу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" протягом 30 днів з дня виникнення обставин непереборної сили. Дія обставин непереборної сили не є підставою для повного або часткового невиконання зобов'язань за цим Договором (п. 5.7 Договору).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що умовами Договору (п.4.2) чітко визначена відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків за отримане від позивача насіння, при цьому, посилання відповідача на обставини непереборної сили, визначені п. 5.1 Договору не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування факт повідомлення позивача про виникнення обставин дії непереборної сили, як то визначено п. 5.2 Договору та факт направлення на адресу позивача в строк визначений п. 5.3 Договору - висновку Торгово-промислової палати України № 1522/05-4 від 16.07.2013 року про форс-мажорні обставини (а.с. 56), окрім того, як погоджено сторонами в п. 5.7 Договору, - обставини непереборної сили не звільняють відповідача від повного або часткового невиконання зобов'язань за Договором, тобто обов'язку відповідача щодо розрахунку з позивачем на умовах Договору та Додаткової угоди до Договору, у зв'язку з наведеним, заперечення відповідача про відмову в стягненні з підприємства штрафу є необґрунтованими та не приймаються до уваги.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з відповідача 17160 грн. штрафу.

Щодо відстрочення виконання відповідного рішення суду, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена і у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вимоги відповідача про надання відстрочки ґрунтуються на тому, що затримка з оплатою вартості поставленого йому насіння була пов'язана із тим, що на весні 2013р. на площах відповідача в наслідок засухи були значно пошкоджені посіви, що підтверджується висновком торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №1522/05-4 від 16 липня 2013р., відповідач є сільськогосподарським підприємством, основним та єдиним джерелом доходів якого є вирощування та реалізація сільгосппродукції, 09 серпня 2008 р. слідчим СВ Печерського РВ ГУ МВС України частину збиральної техніки було вилучено, що суттєво обмежило діяльність підприємства та можливість отримувати дохід, який міг би бути отриманий шляхом надання послуг по обробітку землі іншим особам і який не був отриманий в зв'язку з загибеллю значної кількості врожаю.

Апеляційний господарський суд, дослідивши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, зазначає, що наведений відповідачем у заяві аналіз економічного стану заявника дозволяє господарському суду дійти висновку щодо можливості надання відстрочення виконання рішення у даній справі з метою спрямування ПАТ „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" до вересня 2014 року отриманих ним від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства, минаючи можливу ситуацію застосування до ПАТ „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" процедури банкрутства, оскільки несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості пов'язана із об'єктивними обставинами та труднощами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан його підприємства і негативний вплив відстрочення виконання судового рішення, при цьому, позивач, укладаючи Договір поставки із відповідачем, забезпечив свої ризики в якості компенсації від несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати поставленого насіння 30-ти відсотковим штрафом, який судом першої інстанції стягнуто з відповідача у сумі 17160 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відстрочення виконання рішення, на підставі наданих сторонами доказів, здійснено із врахуванням матеріальних інтересів обох сторін, скрутного фінансового стану відповідача (позивач не надав документів щодо свого фінансового стану), ступеню вини відповідача у виникненні спору, часткової сплати відповідачем вартості поставленого насіння та враховано, що негайне виконання рішення призведе до продажу основних фондів, що позбавить відповідача можливості здійснення основного виду діяльності підприємства - вирощування та реалізація сільгосппродукції, що в свою чергу може призвести до банкрутства відповідача та суттєво утруднить в подальшому виконання рішення суду, а тому правомірно відстрочив виконання рішення суду по даній справі до 01.09.2014 року.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що у 2013 році у відповідача в результаті засухи, відповідно до висновку ТПП України про форс мажорні обставини від 16.07.2013р., було пошкоджено лише 60% посівів пшениці, ячменю та ріпаку,а спірним товаром є насіння соняшнику, на врожай якого, на думку позивача, засуха не вплинула, оскільки вказані доводи спростовуються тим самим висновком ТПП України про форс мажорні обставини від 16.07.2013р., відповідно до якого засуха негативно позначилася на розвитку усіх сільськогосподарських культур, та підтверджено, що пошкодження всіх сільськогосподарських культур на площах відповідача спричинили форс-мажорні обставини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" в повному обсязі та наявність підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про відстрочення виконання судового рішення до 01.09.2014р.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2013 року у справі №915/2009/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 20 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов О.Т. Лавренюк А.І. Ярош