Рішення № 37249003, 17.02.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року справа № 919/1418/13Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

(пр.Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135)

в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

(вул.Лягіна, буд.27, м. Миколаїв, 54017),

до Військової частини А 0825

(м. Севастополь, 99002),

(вул.Дибенко, 1-А, м.Севастополь, 99035)

про стягнення 21 962,97 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Берестовенко Роман Георгійович - представник, довіреність № 3542 від 27.12.2013;

від відповідача - не з'явився.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до військової частини А 0825 про стягнення заборгованості за послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден у розмірі 21 962,97 грн., з яких: 21 224,29 грн. - основний борг, 468,68 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 19.04.2013 №31/П-13 в частині своєчасної і повної оплати послуг, наданих йому позивачем.

Ухвалою суду від 11.12.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2014 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором від 19.04.2013 №31/П-13 у розмірі 21 962,97 грн., з яких: 21 224,29 грн. - основний борг, 468,68 грн - пеня, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові (а.с. 3-6). Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 599, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 19.04.2013 №31/П-13 в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден у бухтах, на рейдах м.Севастополя і на підходах до нього.

Відповідач у судове засідання 17.02.2014 не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 11.12.2013, від 25.12.2013, від 21.01.2014 та від 04.02.2014 не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїхзаперечень суду не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних oci6 та фізичних oci6 - підприємців.

Частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у paзi ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних oci6 та фізичних осіб-підприємців. У paзi відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву i витребуваних господарським судом матеріалів. Якщо відзив на позовну заяву i витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка учасників процесу судом обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

19.04.2013 між державним підприємством "Дельта-лоцман" (далі - підприємство, виконавець, позивач) та військовою частиною А 0825 (далі - агент, замовник, відповідач) укладено договір № 31/П-13 (далі - Договір) (а.с.11-14).

Відповідно до розділу першому Договору підприємство зобов'язалось за заявками замовника надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден у бухтах, на рейдах м.Севастополя і на підходах до нього, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є замовник для військових кораблів з'єднання BLACKSEAFOR (далі - кораблі з'єднання), який діє за Угодою про створення Чорноморської групи військово-морського співробітництва, ратифікованою Законом України від 05.06.2003 №948-IV.

Згідно із пунктом 2.1.2 Договору підприємство зобов'язалось надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно подавати на адресу підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, рух суден, надання послуг СРРС та їх уточнення відповідно до Правил та умов цього Договору.

У пунктах 2.2.3 та 2.2.4 Договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов договору за лоцманські послуги і послуги СРРС, які надавалися кораблям з'єднання, у національній валюті , за курсом НБУ на день надання послуги, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному кораблю з'єднання, а також сплачувати вказані рахунки у терміни, що визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна вартість наданих послуг за цим Договором складає 65 144,99 грн.

Згідно з пунктом 4.2 Договору порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до «Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 №214, а по зборам, що не підлягають державному регулюванню, - згідно розцінок підприємства. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плати, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок замовника і проводяться за його рахунок.

Пунктом 4.3 Договору визначається, що оплата проводиться замовником відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг, лоцманськими квитанціями та квитанціями СРРС, рахунків, що виставляються підприємством у безготівковому порядку.

Відповідно до пункту 4.4.1 Договору у випадках, коли кораблі з'єднання заходять в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг здійснюється замовником до їх виходу з українського порту. У випадках, коли вихід кораблів з'єднання з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені замовником не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу кораблів з'єднання з порту.

У пункті 4.4.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється замовником на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Відповідно до пункту 5.4. Договору у разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п.4.2.2 і п.4.5 цього Договору, замовник за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Розділом 8 договору сторони визначили термін дії договору, договір діє з 01.04.2013 до 31.12.2013.

Додатковою угодою від 18.06.2013 до договору № 31/П-13 від 19.04.2013, укладеною між ДП "Дельта-лоцман", Військовою частиною А0825 та ДП "Адміністрація морських портів України" в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою, сторони домовились про заміну з 13.06.2013 ДП "Дельта-лоцман" на ДП "Адміністрація морських портів України", як зобов'язану та управнену сторону у Договорі. Відповідач у пункті 2 Додаткової угоди підтвердив згоду на заміну сторони у договорі (а.с.17-19).

Отже, починаючи з 13.06.2013 всі права та обов'язки за Договором перейшли від ДП "Дельта-лоцман" до ДП "Адміністрація морських портів України".

Внаслідок неналежного виконання умов Договору, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21 224,29 грн., що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання оплати послуг, що були надані йому позивачем, за договором від 19.04.2013 №31/П-13.

Відповідно до статті 92 Кодексу торговельного мореплавства України, з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами.

Статтею 106 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до пунктів 4.8.-4.11. Положення про морських лоцманів (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 08.05.2013 №292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 за № 920/23452, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг.

У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції.

Зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Згідно із пунктом 4.17. Положення, лоцманський збір, окремі винагороди і штрафи, передбачені цим Положенням, стягуються лоцманськими підприємствами і включаються в їх дохід.

Статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Частиною першою статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що із суден, які користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340, служби регулювання руху суден (надалі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214, з наступними змінами і доповненнями, затвердженні збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, та передбачено, що збори та плата справляються у портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором, у тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання рухом суден.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 4.4.2) остаточний розрахунок здійснюється замовником на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору, відповідачем були надані позивачу наступні заявки на лоцманське проведення та послуги СРРС:

1) заявки від 14.08.2013 та від 20.08.2013 на лоцманське проведення та послуги СРРС судна «PRIBOY» (а.с.24-25);

2) заявки від 14.08.2013 та від 20.08.2013 на лоцманське проведення та послуги СРРС судна «ESTATIU SEBASTIAN» (а.с.30-31);

3) заявки від 14.08.2013 та від 20.08.2013 на лоцманське проведення та послуги СРРС судна «TURGUTREIS» (а.с.36-37).

Фактичне надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден, що містяться в матеріалах справи (а.с.22-23, 28-29, 34-35).

На виконання пункту 2.1.2. Договору позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки №№ СР-0000205 від 20.08.2013 на суму 3 911,65 грн (а.с.20-21), СР-0000206 від 20.08.2013 на суму 6 616,67 грн (а.с.26-27), СР-0000207 від 20.08.2013 на суму 10 695,97 грн (а.с.32-33), отримання яких підтверджується копією поштового повідомленя про отримання поштового відправлення (арк.с.38).

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Оплата за надані послуги відповідачем на момент розгляду справи здійснена не була.

Згідно до статі 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначають обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, вимоги заявника, суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці та інше.

Претензією від 24.10.2013 №1974 позивач вимагав від відповідача у місячний строк повного виконання умов спірного договору від 19.04.2013 №31/П-13 в частині оплати за надані послуги, проте відповіді на претензію відповідач не надав, також ним не була погашена заборгованість в сумі 21 224,29 грн (а.с. 39-40).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати послуг, наданих позивачем за Договором, відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21 224,29 грн обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4. Договору у разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п.4.2.2 і п.4.5 цього Договору, замовник за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Розмір пені, передбачений статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення здійснення оплати за надані послуги за Договором за період з 20.09.2013 по 20.11.2013 у розмірі 468,68 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені у розмірі 468,68 грн. (а.с. 10), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений вірно та з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 19.04.2013 №31/П-13 у розмірі 21 692,97 грн., з яких 21 224,29 грн. - сума основного боргу, 468,68 грн. - пеня за період з 20.09.2013 по 20.11.2013 такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А0825 (м. Севастополь, 99002, ідентифікаційний код 24976869) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 38728507, р/р 260091640 у відділенні ПУМБ в м. Миколаїв, МФО 334851) заборгованість у розмірі 21 962,97 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві грн. 97 коп.), у тому числі: 21 224,29 грн. - основного боргу, 468,68 грн. - пеня за період з 20.09.2013 по 20.11.2013.

3. Стягнути з військової частини А0825 (м. Севастополь, 99002, ідентифікаційний код 24976869) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 38728507, р/р 260091640 у відділенні ПУМБ в м. Миколаїв, МФО 334851) 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2014.

Суддя Ю.В. Лотова

919/1418/13/3809/14