Рішення № 37248973, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/98/14

За позовом фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ";

до відповідача: Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС"

про стягнення 131927,83 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Стойкова М.Д. по довіреності №б/н від 25.10.2013р.;

Від відповідача: Ткач В.С. по довіреності №34 від 08.01.2014р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ", звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" про стягнення заборгованості у розмірі 131927,83 грн., з яких 115595,60грн. - заборгованість за договором, 3% річних у розмірі 2850,30грн. та пеня у розмірі 13481,93грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.14р. порушено провадження у справі № 916/98/14.

Відповідач надав відзив на позов (вх. 2889/14 від 04.02.2014р.) в якому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю з підстав викладених у відзиві.

17.02.2014р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, та просить стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" 115595,60грн. - заборгованість за договором, 3% річних у розмірі 2850,30грн. та пеню у розмірі 8604,75грн..

Розглянувши матеріали справи , суд встановив.

26.11.2012 р. між Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою „Мікромегас" (Замовник) та Фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Краянліфт" (Підрядник) укладено договір підряду № 01-11-2012, згідно умов якого Підрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу спеціальних робіт по монтажу та налагодженню 2 ліфтів у 17-поверховому 4-секційному житловому будинку по вул. Армійській, 8-6 (будівельна адреса) №2 у м. Одесі. Підрядник зобов'язався здійснити вказані роботи згідно проектно-кошторисної документації, що є невід'ємною частиною даного договору, з належною якістю у відповідності з існуючими нормами і правилами.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість доручених Підряднику робіт складає 234,384 тис. грн. Згідно з п. 5.1. Договору Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 30% від повної вартості виконуваних за договором робіт. Розрахунок за завершені об'єми робіт, згідно п.3.2 Договору, здійснюються на підставі акту приймання-передачі впродовж 5 банківських днів після його підписання сторонами.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Підрядник гарантує якість виконаних робіт. При виявленні Замовником дефектів чи браку в роботі, Підрядник усуває останні за рахунок своїх коштів, на підставі дефектних актів, складених уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.3. Договору у разі несвоєчасного розрахунку за завершені об'єми робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Розірвання чи зміна умов Договору можливі лише за угодою сторін (п.5.6. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання лонами своїх договірних зобов'язань.

Згідно проектно-кошторисної документації, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною договору № 01-11-2012 від 26.11.2012 р. сума договору складає 234384,00 грн., в тому числі: вартість монтажу пасажирських ліфтів 125 595,60 грн.; вартість виготовлення і установки обрамлення дверей шахт 16 231,20 грн.; вартість придбання, монтажу обладнання диспетчерської системи 15 938,40 грн.; вартість налагодження пасажирських ліфтів 58 771,00 грн.; вартість налагодження диспетчерської системи пасажирських ліфтів 17 847,80 грн.

Як стверджує позивач, у січні 2013 року пасажирські ліфти було змонтовано Підрядником. Тоді ж Підрядником надано Замовнику акти виконаних робіт на загальну суму 125 595,60 грн., які, однак, відповідачем підписані не були, при цьому будь-які зауваження щодо виконаних позивачем робіт відповідач не надав, вартість робіт не оплатив.

Також позивач вказує на те, що 17.04.2013 р. Замовником за вказаним договором було сплачено лише 10 000,00 грн. Станом на теперішній час, борг Замовника за виконані згідно договору № 01-11-2012 монтажні роботи становить 115 595,60 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за виконані роботи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 115 595,60 грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2850,30грн. та пеню у розмірі 8604,75грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 4. ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність виконання позивачем відповідачу робіт, існування заборгованості по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в сумі 115595,60грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Заперечення викладені відповідачем у відзиві судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідач посилається на те, що у 2013 році дійсно працівниками ТОВ «Краянліфт» виконувались якісь роботи із монтажу ліфтів у секції №5 житлового будинку №8-Б по вулиці Армійській у місті Одесі. Однак, але в повному обсязі роботи, відповідно до умов зазначеного Договору, підрядником виконані не були. В зв'язку із цим, з метою встановлення готовності робіт, виконаних працівниками Позивача, Відповідачем було залучено спеціалізовану установу ТОВ «Еле-Текс», що діє на підставі Дозволу №040.13.51 від 28.01.2013р., виданого Територіальним управлінням Дергірпромнагляду в Одеській області, щодо встановлення факту готовності ліфтів до експлуатації. Даним підприємством 24.01.2014 року було проведено технічний огляд ліфтів у секції №5 житлового будинку №8-Б по вулиці Армійській у місті Одесі, за наслідками якого був складений та наданий Акт технічного огляду ліфтів. Згідно цього Акту, ТОВ «Еле-Текс» виявило цілий ряд недоробок та несправностей, що виключають можливість нормальної експлуатації ліфтів.

Таким чином, ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» не вбачає підстав для підписання Акта приймання виконаних робіт, а також оплати за Договором підряду на виконання окремих видів та комплексів робіт №01-11-2012 від 26 листопада 2012 року.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається з матеріалів справи на момент звернення позивача з позовом ніяких зауважень щодо роботи ліфтів не було.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач не був позбавлений права перевіряти про хід і якість робіт та негайно заявити про них підрядникові.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2850,30грн. та пеню у розмірі 8604,75грн. суд відмовляє з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі несвоєчасного розрахунку за виконані та пред"явлені до сплати роботи Учасник має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням наведеного Фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю -Краянлліфт" нараховано Приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі Мікромегас» 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2850,30 грн. (115 595,60 х 3 х 300: 365 : 100) за період з 06.02.2013 р. по 02.12.2013 р. та пеню у розмірі 8604,75грн. за період з 06.02.2013р. по 06.08.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання та 3% річних вважає їх не обґрунтованими та такими що не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок за завершені об'єми робіт здійснюється на підставі прийомоздавального акту форми №2 на протязі 5-ти банківських днів після їх підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, тільки 10.02.2013р. супровідним листом №130/13 позивач направив на адресу відповідача довідку про вартість виконаних робіт за січень 2013р. у 2-х екземплярах; акт приймання виконаних робіт за січень 2013р. у 2-х екземплярах та акт звірки взаєморозрахунків які отримані відповідачем 19.12.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням. Про то, що позивач раніше направляв на адресу відповідача вищевказані документи в матеріалах справи відсутні.

Так як, період нарахування 3% річних з 06.02.2013 р. по 02.12.2013 р. та період нарахування пені з 06.02.2013р. по 06.08.2013р., а супровідний лист з вищевказаними документами направлений відповідачу лише 10.12.2013р. тому суд відмовляє в задоволені вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2850,30 грн. та пеню у розмірі 8604,75грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу у розмірі 115 595,60грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18-а код ЄДРПОУ 30199632) на користь фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 20982809) заборгованість у розмірі 115595,60грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2317,78грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2014р.

Суддя Літвінов С.В.