Рішення № 37248693, 19.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.14р. Справа № 904/9599/13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Клязніка Володимира Миколайовича, м.Прилуки Чернігівської області

про стягнення 60 683,74 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Артьомова Ю.С., довіреність № 1145-О від 19.04.2013р.

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУС" та відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Клязніка Володимира Миколайовича про стягнення 60 683,74 грн., з яких: 30 000,00грн. - заборгованість за кредитом, 18 660,00 - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 416,89 - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 4 606,85 - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору про відкриття поточного рахунку від 21.03.2011р., за яким відповідач-2 отримав кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн., однак не здійснював погашення заборгованості у встановлені строки. В забезпечення виконання зобов`язання за вищеназваним договором між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки № 10221CNR0S02Z від 11.11.2011р.

Ухвалою суду від 10.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.12.2013р.

Розгляд справи відкладався з 25.12.2013р. на 15.01.2014р., з 15.01.2014р. на 29.01.2014р.

У судове засідання, яке відбулось 29.01.2014р., представник відповідача-2 не з'явився, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 29.01.2014р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 19.02.2014р.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представники відповідачів не з'явилися, поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) на час розгляду справи до суду не надійшли.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідачі-1,2 в судове засідання жодного разу не з'явилися, відзиви на позов до суду не надали, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд вважає, що відповідачі 1,2 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відзивів на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до матеріалів справи надано заяву від 21.03.2011 року (а.с.34).

За змістом цієї заяви, банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку, а саме № 26008060189725. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Також позивач разом з позовною заявою подав договір поруки № 10221CNR0S02Z від 11.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "ВЕРУС" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП Клязніком Володимиром Миколайовичем (боржник) всіх своїх обов'язків за договором №б/н від 21.03.2011р. (р/с 26008060189725).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що заява від 21.03.2011 року (а.с.34), на яку посилається позивач, не підписана сторонами та не скріплена печатками.

Стосовно твердження позивача про те, що договір було підписано сторонами за допомогою електронного цифрового підпису належить зазначити наступне.

Так, ст.1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису).

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. (ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Наведене дозволяє дійти висновку, що електронний цифровий підпис застосовується виключно для документів в електронній формі.

У позовній заяві позивач посилається на ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", зазначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису.

Дійсно, відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Однак за наявності певних умов, а саме якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат

ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Крім того визначальним є те, що використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ч.3 ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис»).

Також спростовуються посилання позивача на п.3.18.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг" (яким передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі), оскільки він не відповідає вимогам ст.207, ст.1055 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис».

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач свої позовні вимоги ґрунтує саме на кредитному договорі. Однак як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано підписаного Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та фізичною особою-підприємцем Клязніком Володимиром Миколайовичем кредитного договору, в якому визначені розмір та умови надання грошових коштів (кредиту).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1720,50гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.В. Мілєва Повне рішення складено 20.02.2014