Ухвала суду № 37247328, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/11901/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/11901/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЛОКСИ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. позов ТОВ "Торгівельний Дім "ЛОКСИ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.11.2013 р. №0003872203.

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, неврахування доказів, невірне і неповне встановлення обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торгівельний Дім "ЛОКСИ" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ПТР "Ресурс" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2013 р. по 31.07.2013 р., за результатами якої складено акт від 04.11.2013 р. №901/20-0431-22-03-07/38630870 (а.с.8).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки завищено податкового кредиту в сумі 8 344,77 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ПТР "Ресурс" за червень 2013 року в сумі 6 011,38 грн., за липень 2013 року у сумі 2 333,39 грн.

18.11.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003872203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 10 430,96 грн., (8 344,77 грн. основний платіж, 2 086,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.21).

Підставою збільшення позивачу податкових зобов'язань та призначення штрафних санкцій є включення ТОВ "Торгівельний Дім "ЛОКСИ" до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 8 344,77 грн. по відносинам з ТОВ "ПТР "Ресурс", що на думку податкового органу не мали реального характеру .

В якості доказу відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 р. №1508/26-55-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПТР "Ресурс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 р. по 31.07.2013 р., за висновками якого контрагентом позивача порушувалися приписи законодавства, укладалися нікчемні угоди, у нього відсутні матеріально-технічні, трудові та інші умови і засоби реального здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача не підтверджені доказами, тому податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки від 13.06.2013 р. №10/06-2013 позивач придбав у ТОВ "ПТР "Ресурс" канцелярське приладдя, а саме: ручки, ролер, олівці тощо (а.с. 49-51, 54).

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано копію договору, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення. (а.с. 43-49, 51, 107-108).

Фізичне преміщення ТМЦ до позивача (адреса: м. Харків, вул. Примакова,46) здійснено силами постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.109,110,118,119). Позивач має в користування вказане приміщення згідно договору оренди, що підтверджується копіює договору, актом прийому-передачі приміщення (а.с.103-106).

Отриманий товар позивачем відображено (оприбутковано) по бухгалтерському складському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомостю. (а.с.107-108)

На підставі податкових накладних отриманих за вказаними операціями позивачем сформовано податкових кредит в сумі сумі 8 344,77 грн., що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Проте , відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця для здійснення зобов'язань по вище дослідженій угоді.

Колегія суддів відхиляє посилання агента на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 р. №1508/26-55-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ПТР "Ресурс" , як доказ безтоварності спірної угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача, оскільки таким актом фіксується факт перешкод для податкового контролю, і господарська діяльність не досліджується. З цих підстав, акт про неможливість звірки не містить достатніх даних щодо предмету доказування по даній справі, тому як не відображає обставин по операціям за договором поставки між позивачем та його контрагентом щодо якого складено такий акт.

Крім того , висновок одного суб'єкта права - ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо нікчемності певного правочину не може бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України "Про державну податкову службу України"податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору від 13.06.13р. , його предмету, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених грошових коштів, відповідачем не надано.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявность між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Між тим, судом встановлено та визнано сторонами по справі, що на момент укладення та виконання угод позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту придбання товару та не використання його в господарській діяльності, спростовуються матеріалами справи.

Так одним із видів діяльності позивача є роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується довідкою з управління статистики, позивачем надано копії податкових, видаткових накладних, товаротранспортних накладних, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, що підтверджують факт отримання товару, його оплати та оприбуткування в бухгалтерському обліку, проте як відповідачем не надано жодного доказу на спростування зазначених осбавтин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість із урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 10 430,96 грн. , а тому податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 р. №0003872203 правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/11901/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.