Постанова № 37246671, 20.02.2014, Київський районний суд м. Донецька

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/257/16/14

257/14154/13-п

19 лютого 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Андрєєвої О.М.,

при секретарі - Хомутовій Н.Г.,

за участю прокурора - Комарової Л.Ю.,

представника митниці - Коваленко В.І.,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калінінабад Курган-Тюбінської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

про порушення митних правил, передбачене ст. 472 МК України, -

В С Т А Н О В И В :

20 вересня 2013 року біля 06 год. 55 хв. ОСОБА_3, рухаючись через митну територію України транзитом з Російської Федерації до Республіки Білорусь у якості пасажиру потягу № 390 сполученням «Анапа-Мінськ», при проходженні зони митного контролю «Іловайськ» Східної митниці подав письмову декларацію про відсутність в нього товарів, що підлягають декларуванню, але перемістив через митний кордон України не зазначені в письмовій декларації 533500 рублів, що за курсом Національного банку України відповідає 134991 гривні 51 коп.; 20 доларів США, що за курсом Національного банку України відповідає 159 гривням 86 коп.; 481600 білоруських рублів, що за курсом Національного банку України відповідає 428 гривням 61 коп., тобто перемістив валюту у розмірі, який в цілому перевищує еквівалент 10000 євро, проте під час митного контролю зазначену валюту в нього було виявлено та вилучено працівниками митниці.

ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом в протоколі про порушення митних правил (а.с.10), а також його письмовими заявами, в яких він просив розглянути справу у відповідний час без його участі (а.с.89, 106), в зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності відповідно до ст.526 МК України.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення та пояснила, що у зазначений час за вказаний обставин ОСОБА_3 дійсно слідував потягом сполученням «Анапа-Мінськ» транзитом через митну територію України, маючи при собі 540000 рублів Росії, належних громадянину ОСОБА_5, за договором з яким ОСОБА_3 мав придбати для ОСОБА_5 автомобіль у Республіці Білорусь. При цьому перед виїздом до Белорусії, слідуючи на зазначеному потязі, ОСОБА_3 не мав уявлення, що йому доведеться перетинати державний кордон України, митний кордон між Росією та Україною він раніше ніколи не проходив та не мав досвіду у заповненні митної делкрації. Крім того, після тривалого перебування в дорозі ОСОБА_3 почувався стомленим, тому у потязі міцно заснув. Розбудив його інспектор української митниці о 6.45 годині ранку і оголосив про митний контроль, раздавши бланки митної декларації для заповнення, але жодних роз?яснень щодо заповнення декларації та перевірки правильності заповнення кожного пункту декларації інспектор не здійснював, а також не роз?яснював наслідків порушення порядку заповнення декларації. Про митні правила України щодо перевезення грошових коштів інспектор митниці не пояснив. Тому ОСОБА_3 не знав і не міг знати про ці правила та не усвідомлював, що його проїзд є транзитом через митну територію України. Ніякого опитування свідків та самого ОСОБА_3 у вагоні потягу інспектор не проводив, гроші у присутності свідків не перераховував, а порушення ч.8 ст.507 МК України при затриманні ОСОБА_3 не повідомили про це ані його родичів, ані консульську або дипломатичну установу Російської Федерації. Протокол про адміністративне правопорушення був складений під час адміністративного затримання, без присутності свідків, про що свідчить відсутність відповідного запису в протоколі, після чого ОСОБА_3 було запропоновано підписати протокол під загрозою, що в іншому випадку йому не будуть поверені його гроші. На порушення ч.1 ст.507 МК України посадові особи митного поста порушили порядок адміністративного затримання, перевищивши встановлений трьохгодинний строк затримання на одну годину. Крім того, посадові особи, що готували матеріали адміністративної справи, сфабрикували показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин роз?яснення інспектором митниці ОСОБА_3 порядку та правил заповнення митної декларації та виявлення у ОСОБА_3 у присутності свідків конкретної суми валюти. Разом з тим, підтвердила, що ОСОБА_3 вважає себе винним у порушенні митних правил, передбачених ст.472 МК України та розкуаюється у вчиненому, але умислу на порушення митних правил у нього не було. В даному випадку державі не завладно жодних збитків в результаті недекларування грошових коштів. Тому міра відповідальності, передбачена ст.472 МК України, не відповідає тяжкості правопорушення, покладає на нього надмірний тягар та не відповідає загальним принципам міжнародного права.

Суд, заслухавши представника ОСОБА_3, представника митниці, думку прокурора, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає доказаною вину ОСОБА_3 у незаявленні за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягали обов'язковому декларуванню.

Суд встановив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного порушення митних правил підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема:

протоколом про порушення ОСОБА_3 митних правил, передбачене ст.472 МК України (а.с.3-10), із роз?ясненням ОСОБА_3 його прав та обов?язків, з описом виявленої та вилученої в нього валюти. При цьому доводи представника ОСОБА_3 про нібито незаконне складення цього протоколу за відсутності свідків не відповідає вимогам закону, зокрема ст.ст.254, 256 КпАП України та ст.494 Митного кодексу України, згідно з якими присутність свідків при складанні протоколу про порушення митних правил не є обов?язковою;

письмовою митною декларацією, заповненою власноруч ОСОБА_3, в якій він заявив про відсутність в нього товарів, які підлягають обов?язковому декларуванню (а.с.11), в тому числі власноруч заповнив графу 3.1 розділу 3 бланку митної декларації, складеного російською мовою. При цьому зазначена графа 3.1 у бланку сформульована наступним чином: «сведения о валюте Украины и иностранной валюте наличными, платежные документы и другие ценные бумаги, банковские металлы», і саме у зазначеній графі ОСОБА_3, маючи при собі валюту сумі 533500 рублів Росії, 20 доларів США, 481600,00 білоруських рублів, власноруч проставив прочерк, тобто письмово повідомив митним органам про відсутність в нього будь-якої валюти.

Таким чином, проставляючи прочерк у зазначений графі 3.1 митної декларації, ОСОБА_3 не міг не усвідомлювати, що таким чином приховує від митного органу відомості про наявну в ньго валюту, а в цілому заповнюючи наданий йому інспектором української митниці бланк митної декларації під назвою «Таможенная декларция для письменного декларирования товаров, которые перемещаются через таможенную границу Украины» не міг не розуміти, що він перетинає митний кордон України та переміщує із собою зазначені валютні кошти, не зазначаючи відомості про них у спеціально призначеній для цього графі декларації.

За таких обставин факт заповнення ОСОБА_3 зазначеної письмової митної декларації без заявлення митниці відомостей про переміщувану ним валюту безумовно підтверджує не тільки час, місце, обставини та умисел на вчинення ним правопорушення, але й підтверджує правильність кваліфікації його дій за ст.472 МК України, якою передбачено відповідальність саме за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З врахуванням усіх обставин справи, даних про особу ОСОБА_3 які виходячи з його віку (37 років), рівня освіти (середня технічна) та суспільного стану безумовно дозволяли йому ознайомитися з правилами переміщення валюти через митний кордон України та виконати вочевидь прості вимоги щодо внесення відомостей про наявну валюту до відповідної графи митної декларації, вкрай доступної для розуміння, суд вважає доказаною його вину у вчиненні зазначеного правопорушення.

А за всіх викладених обставин доводи представника ОСОБА_3 про те, що інспектор митниці при проведенні митного контролю не роз?яснив ОСОБА_3 порядок проходження контролю, заповнення декларації, наслідки незаявлення достовірних відомостей у цій декларації і тим самим спровокував вчинення ОСОБА_3 правопорушення, є вочевидь надуманими, не заснованими на законі та не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про умисне невнесення ОСОБА_3 відомостей про наявну в нього валюту до митної декларації.

При цьому як виходить з усіх матеріалів справи, сам ОСОБА_3 під час досудового провадження в адміністративній справі та його представник в судовому засіданні не спростовували факт вчинення ОСОБА_3 зазначеного порушення митних правил, передбаченого ст.472 МК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 стверджувала, що письмові показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були сфабриковані працівниками митниці, та надала суду інші письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, засвідчені приватним нотаріусом м. Мінська та отримані адвокатом ОСОБА_3 від свідків під час перебування теперішньої справи на розгляді в суді.

Разом з тим, із зазначених пояснень свідків, наданих суду представником ОСОБА_3, лише виходить, що під час оформлення митних декладарцій ОСОБА_3 та його сусідами по купе ОСОБА_7 і ОСОБА_8 інспектор митниці не роз?яснив порядку заповнення митних декларацій, а наступних огляд речей ОСОБА_3 та виявлення в нього валюти відбувалося за відсутності цих свідків, після чого сам ОСОБА_3 повідомив цим свідкам, що під час митного огляду добровільно віддав представникам митниці грошові кошти у великому розмірі.

Таким чином, показання зазначених свідків, наданих представником ОСОБА_3 суду, самі по собі не спростовують встановленого судом факту умисного невнесення ОСОБА_3 відомостей до митної декларації про наявну у нього валюту у значному розмірі, а та обставина, що вже після заповнення митної декларації під час проведення митного контролю ОСОБА_3 надав представникам митниці наявні в нього грошові кошти, свідчить лише про визнання ним своєї вини у вчиненні порушення вже після початку інспекторами митниці митного контролю, тобто вже після початку ними перевірки достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_3 у митній декларації.

Крім того, доводи представника ОСОБА_3 в судовому засіданні про перевищення терміну адміністративного затримання ОСОБА_3 на одну годину не може бути законною підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, дані про особу правопорушника, приймаючи до уваги, що санкція ст.472 Митного кодексу України передбачає безальтернативне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів з конфіскацією на користь держави товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, суд не знаходить законних підстав для звільнення ОСОБА_3 від передбаченої законом відповідальності, а тому повинен накласти на ОСОБА_3 зазначене стягнення, передбачене ст.472 МК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 472 МК України, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 визнати винним у порушенні митних правил, передбаченому ст.472 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 135579 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 98 коп., на користь держави на розрахунковий рахунок № 31117106705002 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37967785, код бюджету 24010100, код виду надходжень бюджету - 095, отримувач м.Донецьк 21081100 ДМСУ, з конфіскацією на користь держави товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Конфіскувати на користь держави грошові кошти у розмірі 533500 (п?ятсот тридцять три тисячі п?ятсот) рублів Російської Федерації, 20 (двадцять) доларів США, 481600 (чотириста вісімдесят одну тисічу шістсот) рублів Республіки Білорусь, що зберігаються у Східній митниці.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 коп.

Постанову може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Постанова може бути оскарженою до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: