Постанова № 37245250, 04.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року о 12 год. 09 хв.Справа № 808/8934/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників:

позивача - Горського А.О.,

відповідача - Гнідої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс, ЛТД»

до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс, ЛТД» (далі - позивач) до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №89-р від 01.08.2013 р. про анулювання ліцензії АЕ №152279 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність прийнятого відповідачем розпорядження про анулювання ліцензії, оскільки підставою для його прийняття стали висновки ВКМСМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області про вчинення співробітником позивача ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 річного віку. Разом з тим, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя встановлено відсутність в діях ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Отже, ГУ Міндоходів у Запорізькій області не мало підстав для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідачем правомірно прийнято розпорядження про анулювання ліцензії у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». прийнято рішення про анулювання ліцензії. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази їх достатність та взаємозв'язок в сукупності, встановив наступне.

21 лютого 2013 року працівникам ВКМСМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області проведено перевірку кафе «Фенікс», яке належить позивачу. В ході даної перевірки виявлено факт реалізації паку портвейну «999», особі, яка не досягла 18 річного віку.

За результатами проведеної перевірки співробітниками ВКМСМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області відносно бармена кафе «Фенікс» складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. Матеріали перевірки передано до ГУ Міндоходів у Запорізькій області для прийняття рішення згідно чинного законодавства. На підставі матеріалів перевірки ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями кафе «Фенікс».

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про анулювання ліцензії, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії став висновок відповідача про порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме порушення позивачем заборони продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження, зокрема, на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, підставою для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії є порушення суб'єктом господарювання заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Щодо посилань представника позивача на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2013 р. по справі №337/2002/13-а, яким визнано неправомірним та скасовано постанову адміністративної комісії при районній адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №30 від 27.03.2013 р. про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що дійсно постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2013 р. по справі №337/2002/13-а, визнано неправомірним та скасовано постанову адміністративної комісії при районній адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №30 від 27.03.2013 р. про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрито. При цьому при прийнятті вказаної постанови, суд в обґрунтування її прийняття вказував на відсутність умислу в діях ОСОБА_3

Водночас вказаним судовим рішенням встановлено факт продажу позивачем алкогольного напою особі, яка не досягла 18 річного віку.

Разом з тим, суд зазначає, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. При цьому вказана норма законодавства не пов'язує обов'язковість притягнення до адміністративної відповідальності особи, винної в продажі алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 річного віку. Достатньою умовою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є вчинення суб'єктом господарювання продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 річного віку, тобто порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підтвердження факту продажу неповнолітній особі алкогольного напою, а саме паку вина «999» до матеріалів справи надано протокол про адміністративне правопорушення №166861 від 21.02.2013 р., пояснення неповнолітнього ОСОБА_4, який придбав алкогольний напій, пояснення продавця кафе «Фенікс» ОСОБА_3, копію фіскального чека №55 від 21.02.13 р., на вино «999», копію свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_4, протокол огляду від 21.02.2013 р., копію медичної книжки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3

Суд зазначає, що в наданих під час проведення перевірки поясненнях продавець ОСОБА_3 не заперечує те, що дійсно здійснила продаж алкогольного напою ОСОБА_4, при цьому вона не поцікавилась віком особи, яка купує алкогольний напій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт продажу позивачем алкогольного напою, особі яка не досягла 18 річного віку.

Стосовно посилань представника позивача на те, що вимагати від особи, яка купує алкогольні напої, документи, які підтверджують її вік є правом продавця, а не обов'язком, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Таким чином, продавець зобов'язаний отримати у покупця паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, у випадку якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. В інших випадках чинне законодавство не зобов'язує продавця отримувати такі документи. Разом з тим, суд зазначає, що при продажу алкогольних напоїв продавець діє на власний розсуд, і може як вимагати, так і не вимагати документи, які підтверджують вік особи, яка купує алкогольні напої, проте якщо після продажу алкогольного напою виявиться, що особа якій продано алкогольний напій недосягла 18 річного віку, це тягне за собою порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» незалежно від наявності чи відсутності умислу винної особи.

Крім того, частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Вищезазначена позиція суду узгоджується з практикою Верховного суду України, висловленою у постанові від 26 березня 2013 року у справі №21-48а13.

Стосовно посилань представника на порушення строків та порядку прийняття податковим органом розпорядження про анулювання ліцензії, суд зазначає наступне.

При розгляді справи з пояснень представника відповідача встановлено, що чинне законодавство не містить спеціального нормативно - правового акту, який регулював би порядок та строки прийняття розпорядження про анулювання ліцензії. Тому, суд перевіряє порядок та підстави прийняття оскаржуваного розпорядження на відповідність вимогам Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

При розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стало порушення позивачем ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», спірне розпорядження відповідно до вимог чинного законодавства підписано заступником начальника ОСОБА_5, а отже відсутні підстави для його скасування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Фенікс, ЛТД».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс, ЛТД» до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування розпорядження відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва