Постанова № 37242352, 19.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 справа №908/3403/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:Маньчин О.О. - за дов. №18-188 від 17.12.2013р.від відповідача:Жердєв І.С. - за дов. №3120 від 25.12.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід08.01.2014 рокуу справі№ 908/3403/13 (суддя Боєва О.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжядо відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжяпростягнення 120 124 грн. 55 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 120 124 грн. 55 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.14 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя пеню у розмірі 120 124 грн. 55 коп.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.14 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги. Відповідач надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, а також клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000 грн. 00 коп.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/3403/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець) був укладений договір поставки № 11-13/14/20/2013/31, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити згідно п.3.3 цього договору феросплави (товар), протягом строку з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., на умовах, в кількості та строки, вказані в Специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ "ЗФЗ"), при спільній прийомці, і встановлення ваги на ПАТ "ЗФЗ", що підтверджена сертифікатом якості постачальника. У випадку поставки товару вантажовідправником та виробником - ПАТ "НФЗ", датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничної накладній станції Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, що підтверджується актом прийому-передачі складеним у період прийомки.

Згідно п. 2.5.1 договору, при поставці товару автотранспортом, датою поставки та переходу права власності за даним договором, вважається дата передачі товару покупцю (перевізнику, що ним наймано), вказана у видатковій накладній вантажовідправником ПАТ "НФЗ", або накладній на відпуск форми М-15 вантажовідправником ПАТ "ЗФЗ". Розвантаження товару автотранспортним засобом здійснюється при наявності довіреності від покупця на отримання ТМЦ у постачальника, у відповідності з даним договором. Момент переходу права власності на товар, підтверджується актом прийому-передачі, складеним у період прийому товару (при вантажовідправникові товару ПАТ "НФЗ").

Пунктами 3.3, 3.5 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на протязі 15-ти банківських днів з дати поставки товару. Датою платежу вважається зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.6 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки пунктом 3.3, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Згідно п. 8.6 договору, останній вступає в силу з 01.01.2013 р. та діє до 31.12.2013 р., або до розірвання в установленому законом порядку. В частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до умов укладеного договору протягом грудня 2012р. - липня 2013р. сторонами підписані Специфікації №№ 1-12 до договору №11-13/14/20/2013/31 від 06.12.2012р., в яких сторони визначили кількість, якість та ціну товару, умови та строки його поставки.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за період з 23 січня 2013 року по 11 серпня 2013 року поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується відповідними залізничними накладними, накладними, складеними вантажовідправником (ПАТ «Запорізький завод феросплавів), актами прийому - передачі, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №18-8 від 14.03.13 р. з вимогою сплатити пеню у розмірі 152 676 грн. 03 коп., яка залишена відповідачем без відповіді і виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача пені за договором №11-13/14/20/2013/31 від 06.12.2012 року у розмірі 120 124 грн. 55 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 120 124 грн. 55 коп. за порушення строків оплати поставленого товару, обумовлених сторонами договором, який укладений сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.6 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки пунктом 3.3, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, вважає, що позивачем невірно розрахована сума пені, яка підлягає до стягнення всупереч вимогам постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 р., оскільки невірно визначена кількість днів прострочки та подвійна облікова ставка Національного Банку України, яка підлягає застосуванню, а тому розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача є більшим, ніж зазначено позивачем у позовній заяві.

Проте, суд апеляційної інстанції, з огляду на матеріали справи, погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені саме у розмірі 120 124 грн. 55 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 14.02.13 року по 03.09.13 року, оскільки суд не має права згідно норм частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України виходити за межі позовних вимог без клопотання позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000 грн. 00 коп., оскільки в даному випадку відповідачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявність виключних обставин та можливість застосування судом свого права щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій. З тих же підстав суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000 грн. 00 коп., наданого відповідачем до суду другої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання грошових зобов»язань за договором №11-13/14/20/2013/31 від 06.12.2012 р. у розмірі 120 124 грн. 55 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів направлення товаросупровідних документів на адресу відповідача, у зв»язку з чим нібито право позивача на момент звернення до суду порушено не було, оскільки умовами договору поставки №11-13/14/20/2013/31 від 06.12.2012р. не пов»язано виникнення обов»язку відповідача по оплаті за поставлений товар саме з моменту передачі таких документів. Крім того, судова колегія вважає, що надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції за договором та прийняття цієї продукції останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по договору щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо) суду не надавалися.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. До того ж проведення повної оплати за отриману продукцію з прострочкою платежів свідчить про відсутність заперечень відповідача в момент прийняття продукції стосовно її комплектності (нібито відсутності рахунків, в яких і зазначені платіжні реквізити позивача, за якими відповідач перерахував грошові кошти).

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року по справі № 908/3403/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року у справі № 908/3403/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2014 року у справі № 908/3403/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2- позивачу; 3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Довгалюк К.Г.