Рішення № 37241017, 10.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2014 Справа № 905/8713/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Донецької регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 5660,34грн., пені - 59,26грн., 3 % річних - 13,63грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Волченко О.В. (за довіреністю №01-10/620-1 від 27.11.2013р.);

від відповідача: Усік Т.В. (за довіреністю №29 від 20.12.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», м. Маріуполь Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Донецької регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 5660,34грн., пені - 59,26грн., 3 % річних - 13,63грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р., додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та додаткову угоду № 1 до договору; рахунки № 5012 від 30.06.2013р., № 5913 від 31.07.2013р., № 6958 від 31.08.2013р., № 8049 від 30.09.2013р., № 9159 від 31.10.2013р.; акти на відшкодування витрат на утримання приміщень та з надання комунальних послуг за червень 2013р. від 30.06.2013р., за липень 2013р. від 31.07.2013р., за серпень 2013р. від 31.08.2013р., за вересень 2013р. від 30.09.2013р., за жовтень 2013р. від 31.10.2013р.; акти на відшкодування витрат по водопостачанню та водовідведенню з 01 по 30.06.2013р. від 30.06.2013р., з 01 по 31.07.2013р. від 31.07.2013р., з 01 по 31.08.2013р. від 31.08.2013р., з 01 по 30.09.2013р. від 30.09.2013р., з 01 по 31.10.2013р. від 31.10.2013р.; акти на відшкодування витрат, пов'язаних з електро та теплозабезпеченням орендованого приміщення з 01 по 30.06.2013р. від 30.06.2013р., з 01 по 31.07.2013р. від 31.07.2013р., з 01 по 31.08.2013р. від 31.08.2013р., з 01 по 30.09.2013р. від 30.09.2013р., з 01 по 31.10.2013р. від 31.10.2013р.; поштові повідомлення; претензію № 65/п від 31.07.2013р.; претензію № 70/п від 31.08.2013р.; претензію № 80/п від 30.09.2013р.; претензію № 92/п від 31.10.2013р.; листи № 03-19-1/827 від 03.09.2013р., № 03-19-1/763 від 09.08.2013р.; платіжні доручення № U 1986986 від 18.06.2013р., № U 2059628 від 19.07.2013р., № U 2059627 від 19.07.2013р., № U 2265459 від 14.08.2013р., № U 2265458 від 14.08.2013р., № U 2370194 від 22.08.2013р., № U 2364366 від 22.08.2013р., № U 2555070 від 11.09.2013р., № U 2741867 від 11.09.2013р., № U 2879222 від 17.10.2013р., № U 2278751 від 17.10.2013р., № U 3156643 від 20.11.2013р., № U 3186606 від 20.11.2013р.; розрахунок позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: правоустановчі документи; лист № 18/531 від 20.12.2013р., у якому зазначено, що відносно позивача відсутнє провадження про банкрутство, та дані позовні вимоги відсутні в провадженні іншого судді; посадова інструкція; договір про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. з додатками; бланк узгодження.

Відповідач до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач є бюджетною установою, оскільки заборгованість виникла з причини нездійснення виплат Державною казначейською службою України в Донецькій області, просив замінити його на належного відповідача. В обґрунтування своїх заперечень надав рахунки № 5012 від 30.06.2013р., № 5913 від 31.07.2013р., № 6958 від 31.08.2013р., № 8049 від 30.09.2013р., № 9159 від 31.10.2013р. з печаткою Державної казначейської служби України в Донецькій області; акт звірки взаємних розрахунків за підписом обох сторін.

25.12.2013р. від позивача надійшла заява № 18/535 від 23.12.2013р. про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5660,34грн., пеню - 59,26грн., 3 % річних - 13,63грн. Крім того позивач надав: розрахунок суми позовних вимог; рахунки № 10358 від 30.11.2013р., № 10363 від 30.11.2013р., № 10364 від 30.11.2013р.; акти на відшкодування витрат на утримання приміщень та з надання комунальних послуг за листопад 2013р. від 30.11.2013р., на відшкодування витрат, пов'язаних з електро та теплозабезпеченням орендованого приміщення з 01 по 30.11.2013р. від 30.11.2013р., на відшкодування витрат по водопостачанню та водовідведенню з 01 по 30.11.2013р. від 30.11.2013р.; поштовий реєстр.

10.02.2014р. від позивача надійшла заява б/н від 29.01.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 4775,36грн., пеню - 97,08грн., 3% річних - 22,36грн. Також надані платіжні доручення № U3686520 від 18.12.2013р., № U3581325 від 18.12.2013р., № U3686522 від 18.12.2013р., № U3328558 від 20.11.2013р., № U3699537 від 30.12.2013р.

10.02.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 18/622 від 03.02.2014р., в якій останній просив стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 5270,74грн., пеню - 101,84грн., 3% річних - 23,46грн. Також надав: розрахунок позовних вимог, рахунок № 10952 від 20.12.2013р.; акт на відшкодування витрат на утримання приміщень та з надання комунальних послуг за грудень 2013р. від 20.12.2013р.; акт на відшкодування витрат, пов'язаних з електро- та теплозабезпеченням орендованого приміщення за грудень від 20.12.2013р.; акт на відшкодування витрат по водопостачанню та водовідведенню за грудень від 20.12.2013р.; поштове повідомлення; платіжні доручення № U3719263 від 28.12.2013р., № U3676523 від 27.12.2013р., № U3675563 від 26.12.2013р., № U3676783 від 27.12.2013р., № U3550914 від 25.12.2013р., № U3550839 від 25.12.2013р.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 03-16/171 від 10.02.2014р., у якому останній просив залучити у якості третьої особи Державну казначейську службу України в Донецькій області та зобов'язати позивача зробити звірку розрахунків з Донецькою регіональною службою з метою уточнення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013р. між Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (балансоутримувач) та Донецькою регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (орендар) був укладений договір про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 (а.с. 8-10) (далі договір), за умовами п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує обслуговування (прибирання приміщень загального користування та прибудинкової території, охорона приміщення, вивіз відходів, надання комунальних послуг), експлуатацію та ремонт будівлі битовок причалу № 2, що знаходиться за адресою: пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500 (далі - будівля), загальною площею 1392,4 м2, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. орендар користується приміщеннями загальною площею 51,6 м2, розміщене на другому поверсі будівлі (надалі - орендоване приміщення), відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору; орендоване приміщення використовується з метою розміщення офісу; орендар за умовами цього договору бере на себе обов'язок відшкодувати витрати балансоутримувача пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, прибиранням приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності орендаря, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту - пропорційно до займаної орендарем площі у будівлі, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованого приміщення та прийманню стоків.

Оплата наданих послуг здійснюється орендарем на підставі рахунків, що виставляються балансоутримувачем не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно (п. 2.2. договору).

Згідно приписів п. 2.3. договору виставлення рахунків здійснюється балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються сторонами щомісячно.

Орендар зобов'язався вносити плату за надані послуги у порядку, передбаченому розділом 2 даного Договору (п. 3.6. договору).

Пунктом 5.1. встановлено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язань за кожен день прострочення платежу).

Цей договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2013р. включно. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли з 01.01.2013р. (п. 6.1. договору).

Позивач свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. виконав належним чином, протягом червня 2013р. - листопада 2013р. забезпечив технічне обслуговування (прибирання приміщень загального користування та прибудинкової території, охорона приміщення, вивіз відходів, надання комунальних послуг), будівлі за адресою: пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500. На виконання умов п. 2.3. договору, представниками сторін буди складені та підписані акти на відшкодування витрат на утримання приміщень та з надання комунальних послуг за червень 2013р. від 30.06.2013р., за липень 2013р. від 31.07.2013р., за серпень 2013р. від 31.08.2013р., за вересень 2013р. від 30.09.2013р., за жовтень 2013р. від 31.10.2013р., за листопад за 2013р. від 30.10.2013р.; акти на відшкодування витрат по водопостачанню та водовідведенню з 01 по 30.06.2013р. від 30.06.2013р., з 01 по 31.07.2013р. від 31.07.2013р., з 01 по 31.08.2013р. від 31.08.2013р., з 01 по 30.09.2013р. від 30.09.2013р., з 01 по 31.10.2013р. від 31.10.2013р., з 01 по 30.11.2013р. від 30.11.2013р.; акти на відшкодування витрат, пов'язаних з електро та теплозабезпеченням орендованого приміщення з 01 по 30.06.2013р. від 30.06.2013р., з 01 по 31.07.2013р. від 31.07.2013р., з 01 по 31.08.2013р. від 31.08.2013р., з 01 по 30.11.2013р. від 30.11.2013р. (а.с.а.с. 19-21, 23-25, 27-29, 31-33, 35-37, 138, 140, 142).

На підставі відповідних актів виконаних робіт позивачем були виставлені рахунки № 5012 від 30.06.2013р., № 5913 від 31.07.2013р., № 6958 від 31.08.2013р., № 8049 від 30.09.2013р., № 9159 від 31.10.2013р., № 10358 від30.11.2013р., № 10363 від 30.11.2013р., № 10364 від 30.11.2013р. (а.с.а.с. 18, 22, 26, 30, 34, 137, 139, 141).

Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями № 65/п від 31.07.2013р., № 70/п від 31.08.2013р., № 80/п від 30.09.2013р., № 92/п від 31.10.2013р., які були частково задоволені останнім.

Відповідач здійснив часткову сплату суми боргу на загальну, що підтверджується платіжні дорученнями № U 2059628 від 19.07.2013р., № U 2059627 від 19.07.2013р., № U 2265459 від 14.08.2013р., № U 2265458 від 14.08.2013р., № U 2370194 від 22.08.2013р., № U 2364366 від 22.08.2013р., № U 2555070 від 11.09.2013р., № U 2741867 від 11.09.2013р., № U 2879222 від 17.10.2013р., № U 2278751 від 17.10.2013р., № U 3156643 від 20.11.2013р., № U 3186606 від 20.11.2013р., № U3686520 від 18.12.2013р., № U3581325 від 18.12.2013р., № U3686522 від 18.12.2013р., № U3328558 від 20.11.2013р., № U3699537 від 30.12.2013р., № U3719263 від 28.12.2013р., № U3676523 від 27.12.2013р., № U3675563 від 26.12.2013р., № U3676783 від 27.12.2013р., № U3550914 від 25.12.2013р., № U3550839 від 25.12.2013р.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. у відповідача виникла заборгованість, яка станом на грудень 2013р. склала 5660,34грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

25.12.2013р. від позивача надійшла заява № 18/535 від 23.12.2013р. про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5660,34грн., пеню - 59,26грн., 3 % річних - 13,63грн., яка була прийнята судом 25.12.2013р.

10.02.2014р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 29.01.2013р., а саме стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 4775,36грн., пеню - 97,08грн., 3% річних - 22,36грн.

10.02.2014р. до суду надійшла заява позивача (а.с.а.с.159-160), якою він просив збільшити позовні вимоги шляхом їх доповнення вимогою про стягнення заборгованості за рахунку № 10952 від 20.12.2013р.

Відносно додаткових вимог про стягнення суми боргу у розмірі 5270,74грн., пені - 101,84грн., 3% річних - 23,46грн., за заявою № 18/622 від 03.02.2014р. (а.с. 159-160) поданою 10.02.2014р., яких (додаткових вимог) не було в первісній позовній заяві, суд зауважує таке: позивачем не надано належних доказів надсилання відповідачу заяви, поданої 10.02.2014р., а отже - доказів інформування останнього про висування додаткових вимог про стягнення суми боргу у розмірі 5270,74грн., пені - 101,84грн., 3% річних - 23,46грн.

Заява про збільшення розміру позовних вимог №18/622 від 03.02.2014р. судом до розгляду не приймається, оскільки за своїм змістом вона опосередковує не збільшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а поданий після початку розгляду справи по суті (а.с.146) самостійний позов (із власними підставами та предметом - несплатою послуг за грудень 2013р. та стягненням заборгованості за цей місяць) відносно права та обставин його порушення, яких ще за хронологією не існувало на момент подання позову (10.12.2013р.), тоді як за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України порушення хронологічно має передувати зверненню до суду.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви б/н від 29.01.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4775,36грн., пеню - 97,08грн., 3% річних - 22,36грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги на підставі договору про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами глави 63 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про надання послуг.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі п. 2.3. договору направив відповідачу рахунки за червень 2013р. - листопад 2013р., які були отримані останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення та реєстром поштового відправлення (а.с. а.с. 38-42, 143).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті наданих послуг за договором про відшкодування витрат ДП «Маріупольський морський торговельний порт» пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р., оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки на надані послуги отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4775,36грн.

Щодо нарахованих пені та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.1. договору орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язань за кожен день прострочення платежу).

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 97,08грн., 3 % річних - 22,36грн.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати - оплата наданих послуг здійснюється орендарем на підставі рахунків, що виставляються балансоутримувачем не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно (п. 2.2. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за рахунками № 5012 від 30.06.2013р. - 26.07.2013р., № 5913 від 31.07.2013р. - 20.08.2013р., № 6958 від 31.08.2013р. - 20.09.2013р., № 8049 від 30.09.2013р. - 25.10.2013р., № 9159 від 31.10.2013р. - 25.11.2013р., № 10363 від 30.11.2013р. - 21.12.2013р., № 10364 від 21.12.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, що позивачем невірно встановлено період нарахування 3 % річних та пені. Тоді як вірним періодом є: за рахунком № 5012 від 30.06.2013р. - з 26.07.2013р. по 01.12.2013р.; за рахунком № 5913 від 31.07.2013р. - з 20.08.2013р. по 01.12.2013р.; за рахунком № 6958 від 31.08.2013р. - з 20.09.2013р. по 01.12.2013р.; за рахунком № 8049 від 30.09.2013р. - з 25.10.2013р. по 01.12.2013р.; за рахунком № 9159 від 31.10.2013р. - з 25.11.2013р. по 01.12.2013р.; за рахунком № 10363 від 30.11.2013р. - з 21.11.2013р. по 31.12.2013р.; № 10364 від 30.11.2013р. - з 21.12.2013р. по 29.12.2013р. Тому суд ввіжає за мажливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 93,63грн. та 3% річних - 22,36грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Оскільки відповідне рішення не може вплинути на права або обов'язки Державної казначейської служби України в Донецькій області, суд не вбачає за можливе залучити її у якості третьої особи

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 253, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 627, 901 Цивільного кодексу України, ст. 1, 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 01125755) до Донецької регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, м. Донецьк (ЄДРПОУ 04683773) про стягнення суми основного боргу у розмірі 4775,36грн., пеню - 97,08грн., 3 % річних - 22,36грн. задовольнити частково.

2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Донецької регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (83018, м. Донецьк, вул. Сіверська, 18, ЄДРПОУ 04683773) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ЄДРПОУ 01125755) суми основного боргу у розмірі 4775,36грн., пеню - 93,63грн., 3 % річних - 22,36грн., судовий збір в сумі 1719,29грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 41438/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачам

1 - відповідачу