Рішення № 37240714, 20.02.2014, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/118/14-ц

Номер провадження 2/580/107/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року Лебединський районний суд

Сумської області

в складі: головуючого судді - Гури А. О.,

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.

з участю:позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - Науменко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Лебединський Машинобудівельний дослідно-експериментальний завод «Темп» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 06.11.2006 року до 30.12.2013 року вона працювала в ПАТ «Лебединський Машинобудівельний дослідно-експериментальний завод «Темп», обіймаючи посаду інженера з техніки безпеки, що стверджується записом у її трудовій книжці НОМЕР_2. На день звільнення їй нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з серпня 2013 року по 30 грудня 2013 року у розмірі 7123 грн. 80 коп. На її звернення стосовно погашення заборгованості, відповідач не відреагував. Тому вона звернулася до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 7123 грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з одноденного заробітку в розмірі 116 грн. 37 коп., по день ухвалення судом рішення, відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки за цей час тяжко захворіла її мати, яка проживає разом з нею та потребує значних коштів на лікування, які вона вимушена позичати у своїх знайомих.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги: в зв'язку з тим, що відповідачем після її звернення до суду частково була виплачена заборгованість по заробітній платі, вона зменшує суму позову в цій частині до 6631.12 грн., за затримку розрахунку при звільненні просить стягнути кошти в розмірі 3980. 60 грн., виходячи з середньоденного заробітку за вересень та жовтень 2013 року - 76.55 грн. - за 52 дні затримки, моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 300 грн., а всього на суму 11911.72 грн.

Представник відповідача позов визнала частково: в частині виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 6631.12 грн., виплат в зв'язку з затримкою повного розрахунку при звільненні в сумі 3980.60 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн. вона погодилась повністю, а в частині відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 1000 грн. не визнала зовсім, посилаючись на те, що позивачкою не доведено факти спричинення їй моральної шкоди внаслідок несвоєчасно проведеного розрахунку при звільненні, оскільки вона та члени її сім'ї своєчасно отримують пенсію так мають необхідні кошти для проживання. Вона також пояснила, що повний розрахунок з позивачкою при звільненні не проведений в зв'язку з відсутністю коштів у касі підприємства.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 ствердила, що в грудні 2013 року тяжко захворіла мати позивачки і остання 26.12.2013 року позичала в неї гроші в сумі 2000 грн. на лікування матері, посилаючись на те, що ні їй, ні її чоловікові не виплачують заробітну плату.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який являється чоловіком позивачки, ствердив, що він разом з позивачкою працює у відповідача і теж має велику заборгованість по виплаті заробітної плати. На їхні звернення до керівництва заводу про виплату заборгованості хоч би частинами, бо у позивачки раптово була паралізована мати, останнє не відреагувало, тому вони вимушені звертатись до сусідів та знайомих про надання їм позики для лікування матері, яка проживає однією сім'єю з ними.

Довідками Лебединського міськвиконкому №243 від 04.02.2014 року та №312 від 11.02.2014 року ( а.с. 40, 41 ) підтверджується факт проживання матері позивачки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з позивачкою АДРЕСА_1, а довідкою Лебединської ЦРЛ № 77 від 11.02.2014 року - стан здоров'я останньої з 25.12.2013 року з зазначенням діагнозу її захворювання та потреби в постійному сторонньому догляді ( а.с. 42 ).

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Даний спір між сторонами виник з трудових правовідносин, які регулюються ст.116-117 та ст.237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходились в трудових відносинах з 06.11.2006 року до 30.12.2013 року. В день звільнення позивачки з роботи з нею не був проведений повний розрахунок і заборгованість по заробітній платі складала 7123 грн. 80 коп. Після звернення позивачки до суду їй частково була виплачена заборгованість і станом на день розгляду справи в суді невиплачена сума заборгованості заробітної плати складає 6631.12 грн. Вказана сума заборгованості сторонами не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. З наданої відповідачем довідки № 167 від 19.02.2014 року ( а.с. 53) вбачається, що заробітна плата позивачки за вересень та жовтень 2013 року складає 2755.77 грн., кількість відпрацьованих за цей період днів - 36. При діленні вказаних показників ( 2755.77 : 36 = 76.55 грн.) встановлено, що середноденна заробітна плата позивачки за останні два місяці перед звільненням становить 76.55 грн., а середньомісячна - 1377.88 грн. Враховуючи, що час затримки розрахунку при звільненні становить 52 дні ( з 31.12.2013 року до 20.02.2014 року ), середній заробіток за цей час становить 3980.60 грн.. ( 52 дні х середньоденний заробіток - 76.55 грн..= 3980.60 грн.). При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовується розмір суми середньомісячного та середньоденного заробітку, розрахований позивачкою, як не спростовується і сума заборгованості по заробітній платі, що не була виплачена позивачці при її звільненні.

За встановлених у справі обставин, суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 3980.60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачці при звільненні всіх належних їй сум мала місце не з вини відповідача. Крім того, відповідно до ст.. 61 ЦПК України обставини, що визнані в судовому засіданні іншою стороною, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що несвоєчасною виплатою заробітної плати та повного розрахунку при звільненні відповідачем порушені права позивачки, що призвело до її моральних страждань та переживань, що ускладнились раптовою хворобою її матері - ОСОБА_5 - на лікування якої терміново знадобились значні кошти. Позивачка втратила нормальні життєві зв'язки, вимушена неодноразово звертатись до адміністрації заводу з проханням виплатити зароблені нею кошти, відвідувати юристів з приводу надання консультацій та написанням позовної заяви для звернення до суду. Спричинену їй моральну шкоду позивачка оцінює в 1000 грн. і суд вважає, що ці її позовні вимоги підлягають повному задоволенню на підставі ст..237-1 КЗпП України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Вказаний строк позивачкою не порушений, а заявлені нею позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, її права суд визнає порушеними та такими, що підлягають захисту, тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 30, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, ст.. ст.. 116-117, 232, 233, 237-1 КЗпП України суд

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Лебединський Машинобудівельний дослідно-експериментальний завод «Темп» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 06.09.1996 року Лебединським МРВ УМВС України в Сумській області: невиплачену заробітну плату при звільненні в сумі 6631.12 грн., кошти за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3980.60 грн., на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 1000 грн., на відшкодування витрат за надання правової допомоги при подачі заяви до суду - кошти в сумі 300 грн., а всього на суму 11911.72 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на р/р 31216206700214 код бюджетної класифікації 22030001- судовий збір, отримувач державний бюджет Лебединського району, ОКПО отримувача 23636456 Банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя Гура А. О.