Ухвала суду № 37240606, 11.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2478/13-а

11.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Прищепа Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_3- ОСОБА_6, довіреність № 672555 від 05.09.11

представник відповідача, Севастопольської міської Ради- Сирський Сергій Валентинович, довіреність № 03-15/18 від 08.01.14

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П.) від 26.11.13 по справі № 827/2478/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської міської Ради (вул.Леніна, буд.3, м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П.) від 26.11.13 у справі № 827/2478/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Скасовано рішення Севастопольської міської Ради № 5874 від 16.07.2007 року з доданими до неї матеріалами на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради.

Зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 24.05.2007 року з доданими до неї матеріалами на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Севастопольська міська Рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 11.02.2014 року представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнав та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3 - 09.10.2013 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до відповідача Севастопольської міської Ради, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення № 5874 від 16.07.2013 року, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 24.05.2007 року з прикладеними матеріалами на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради.

Матеріалами справи встановлено, що 24.05.2007 року, в цілях здобуття у власність земельної ділянки, позивач надав до Севастопольської міської ради заяву про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель за адресою: АДРЕСА_2. До заяви надано необхідний перелік документів, у тому числі відповідні матеріали вибору і узгодження місця розташування і цільового призначення земельної ділянки, погоджені в установленому порядку і в повному об'ємі, комплексний містобудівний висновок від 27.12.2006 року № 3383/4-1, відповідно якого визначено, що надання земельної ділянки. Розташованої АДРЕСА_2, є можливим і відповідає Генеральному плану м. Євпаторії.

Разом з тим, зазначені документі повертались Севастопольською міською Радою заявникові для доопрацювання та доповнення.

Закон України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з абзацом 1 пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 14.06.2010 року по справі № 2а-1204/2010 визнано протиправною бездіяльність Севастопольської міської ради відносно того, що не було розглянуто заяву ОСОБА_3 з матеріалами вибору земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих споруд та будівель АДРЕСА_2, на сесії Севастопольської міської ради. Зобов'язано Севастопольську міську раду розглянути заяву ОСОБА_3 від 24.05.2007 року та надані до неї матеріали на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради. (а.с. 10).

На виконання зазначеного рішення 26.10.2010 року Гагарінським районним судом міста Севастополя видано виконавчий лист № 2а-1204/10. яке не виконано боржником - Севастопольською міською Радою, у зв'язку з чим відповідача притягну до відповідальності, встановленої Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.09.2011 року по справі № 2а-2702/11/2770 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Севастопольської міської Ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України про накладення на Севастопольську міську раду штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця та скасування постанови державного виконавця від 08.06.2011 № ВП 23348838 про накладення на Севастопольську міську раду штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця. (а.с. 13-16).

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що рішенням 5 сесії 6 скликання Севастопольської міської Ради від 11 жовтня 2011 року № 1736 відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_2, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28 лютого 2012 року у справі № 2а-3647/11/2770 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.02.2012 у справі № 2а-3647/11/2770 скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 5-ї сесії 6-го скликання Севастопольської міської Ради від 11 жовтня 2011 року № 1736.

Зобов'язано Севастопольську міську Раду повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 24 травня 2007 року з доданими до неї матеріалами на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради. (а.с. 11-12).

Рішенням 12 сесії 6 скликання Севастопольської міської Ради від 16.07.2013 року № 5874 відмовлено позивачу в наданні згоди на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), мотивуючи відмову відсутністю плану зонування або детального плану запрошеної території. (а.с. 8).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до частини третьої, четвертої та п'ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Судова колегія зазначає, що рішення 12 сесії 6 скликання Севастопольської міської Ради від 16.07.2013 року № 5874 відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент винесення Севастопольською міською Радою оскаржуваного рішення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо зупинення дії заборони на відведення земельних ділянок» від 19.09.2013 року № 606-VII, які набрали чинності 16.10.2013 року, доповнено пунктом 6-1 змісту, а саме встановлено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій".

На підставі викладеного, судова колегія встановила, що рішення 12 сесії 6 скликання Севастопольської міської Ради від 16.07.2013 року № 5874 підлягає скасуванню. Оскільки Законом України від 19.09.2013 року № 606-VII доповнено норми статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Севастопольська міська Рада зобов'язана повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 24.05.2007 року з доданими до неї матеріалами на черговому пленарному засіданні, у зв'язку з тим, що подання іншої заяви виявиться перешкодою щодо реалізації права позивача на одержання безоплатно у власність земельної ділянки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.11.13 у справі № 827/2478/13-а - залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.11.13 у справі № 827/2478/13-а - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя З.І.Курапова