Постанова № 37238802, 12.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа № 914/3496/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Марко Р. І.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: не з'явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Лізинговий дім" № 390 від 16.12.2013 року, м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року, суддя Мазовіта А. Б.

у справі за № 914/3496/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

про: стягнення 774527, грн. 04 коп.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року в справі № 914/3496/13 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" 679 670 грн. 53 коп. заборгованості по кредиту, 94 856 грн. 51 коп. заборгованості по відсотках, 15 490 грн. 54 коп. судового збору.

Суд першої інстанції, при винесенні даного рішення дійшов висновку, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, таким чином перервавши перебіг позовної давності.

В апеляційні скарзі та своїх поясненнях до неї, відповідач ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", вказав, що не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, а саме вказує, меморандум від 12.06.2012 року, про наміри наступного відступлення та погашення заборгованості ТОВ «Компанією «Лізинговий дім», укладений між ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Компанією «Лізинговий дім» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», свідчить лише про наміри, але не про вчинення зі сторони боржника дій, що свідчать про визнання боргу.

Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Судом встановлено, що 4 жовтня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", який в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позичальник) було укладено кредитний договір №276.

За цим договором банк зобов'язувався надати у власність позичальникові (відповідачу) грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Згідно п 2.1.1. кредитного договору розмір кредиту та валюта кредиту - 1 386 266 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1.3. кредитного договору процентна ставка становить 17% річних, а у випадках, визначених п.п. 2.1.4., 2.1.5. - 19%.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером №2640542 від 05.10.2007 р.

Згідно п. 4.3. кредитного договору позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2. цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти

Пунктом 5.1. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2011 р. мiж Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (новий кредитор) був укладений договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги.

Згідно даного договору відбулося відступлення/купiвля-продаж права вимоги за кредитним договором №276 від 04.10.2007 р., що був укладений мiж Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім". В результаті укладення договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набуло прав кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім".

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу, заборгованість відповідача в складі портфелю заборгованості, який переданий позивачу, становила 774 527 грн. 04 коп., з яких 679 670 грн. 53 коп. заборгованості по кредиту, 94 856 грн. 51 коп. заборгованості по відсотках

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати позовну давність, оскільки відповідач повинен був сплачувати грошові кошти відповідно до графіку, і перебіг позовної давності в даному випадку почався з дня, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак, не сплатив його.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вірно встановив суд першої інстанції, 12 червня 2012 р. між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" був укладений меморандум про наміри що наступного відступлення та погашення заборгованості ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім".

У таблиці №1 даного меморандуму зазначена заборгованість за кредитними договорами, яку позивач мав намір відступити новому кредитору. Серед кредитних договорів вказано і кредитний договір №276, заборгованість по якому на момент укладення меморандуму становила 774 527 грн. 04 коп. та відповідає розміру позовних вимог у даній справі.

Таким чином, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, у зв'язку чим перебіг позовної давності було перервано.

Крім того, як вірно зазначив суд першої існстанції 27.02.2010 р. Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі №21/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та введено процедуру санації. Інформація про банкрутство була опублікована в газеті "Голос України" №51 від 23.03.2010 р. 19.04.2010 р. ПАТ "Кредобанк" було подано заяву про визнання кредитором в сумі 16 569 070 грн. 37 коп., в тому числі і за кредитним договором №276 від 04.10.2007 р.

29 вересня 2011 р. Львівським апеляційним господарським судом було припинено провадження у справі №21/11 про банкрутство відповідача.

Згідно ст. 25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу в справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, ПАТ "Кредобанк" подавши заяву з кредиторськими вимогами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України вчинив дії, які свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року в справі № 914/3496/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Марко Р. І.