Постанова № 37238787, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/15691/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Казімірчук С.В. - довіреність від 28.03.2013;

від відповідача: Кривршей Ю.І. - довіреність від 01.06.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013

у справі №910/15691/13 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал"

про стягнення 352 855,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/15691/13, повний текст якого підписаний 30.10.2013, позов задоволено, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" на користь Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" заборгованість у розмірі 352 855,30 грн. та судовий збір у розмірі 7 057,10 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем, порушено положення ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України та не в повному обсязі здійснено оплату заборгованості за поставлений позивачем в період з квітня по липень 2010 товар.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом першої інстанції не враховано, що згідно наданого відповідачем акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача становить 348 641,33 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" по справі № 910/15691/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15691/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2013 до Київського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 по справі №910/15691/13, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове рішення.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" по справі № 910/15691/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15691/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 по справі №910/15691/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 по справі №910/15691/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №910/15691/13 призначено на 05.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 розгляд справи відкладено на 19.02.2014.

В судовому засіданні 19.02.2014 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2014 просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи 31.12.2008 між позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Макаронна фабрика" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товарситво "Макаронна фабрика"), як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрокапітал", як дистриб'ютором, укладено дистрибуційну угоду №75, відповідно до п. 1.2 якої позивач на пільгових умовах відпускає відповідачу макаронні вироби фабрики в асортименті для реалізації, а відповідач отримує їх з метою систематичного продажу та гарантує своєчасну оплату.

Відповідно до п. 10.4 угоди дана угода діє з моменту її підписання на термін до 31.12.2009, а стосовно зобов'язань дистриб'ютора по сплаті отриманої ним продукції діє до повного його виконання.

Згідно п. 10.5 угоди термін дії угоди може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди, або простим повідомленням за місяць до закінчення строку дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами не було пролонговано зазначену угоду після 31.12.2009.

Як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач у період з квітня по липень 2010 (після закінчення строку дії угоди) поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортних накладних загалом на суму 353 949,76 грн., а саме: №2136/10, №2137/10, №2139/10 від 16.04.2010, №2236/10 від 20.04.2010, №2264/10 від 21.04.2010, №2289/10 від 22.04.2010, №2292/10 від 22.04.2010, №2500/10, №2501/10 від 30.04.2010, №2521/10 від 05.05.2010, №2543/10, №2555/10 від 06.05.2010, №3203/10, №3219/10, №3220/10 від 03.06.2010, №3235/10 від 04.06.2010, №3263/10, №3264/10, №3296/10 від 07.06.2010, №3321/10 від 08.06.2010, №3985/10 від 13.07.2010 та довіреностей №797867 від 06.04.2010, №797869 від 05.05.2010, №797871 від 01.06.2010 №797873 від 08.07.2010.

Відповідно до банківських виписок з особового рахунку позивача відповідач у період з лютого по жовтень 2011 року, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 34 000,00 грн., в результаті чого та з урахуванням угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.05.2010, 01.06.2010 та від 01.07.2010, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість щодо оплати поставленого товару в розмірі 352 855,30 грн.

05.06.2013 та 25.06.2013 позивач звертався до відповідача з вимогами в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги сплатити існуючу заборгованість.

Вимога від 25.06.2013, яка була надіслана відповідачу на дві адреси, вказані в дистрибуційній угоді, отримана відповідачем 01.07.2013 та 03.07.2013, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення копії яких містяться в матеріалах справи, однак, відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, свого зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у розмірі 352 855,30 грн. не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами укладено правочин купівлі - продажу, який оформлено товарно-транспортними накладними, а отже виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України - купівля - продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що між сторонами укладено правочин купівлі - продажу в порядку п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, який оформлено товарно-транспортними накладними.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, підписаних представниками позивача та відповідача, а саме: № 2097/10 від 14.04.2010 на суму 6068,40 грн., № 2105/10 від 15.04.2010 на суму 18 216,36 грн., №2136/10 від 16.04.2010 на суму 2 094,00 грн., №2137/10 від 16.04.2010 на суму 5 863,20 грн., №2139/10 від 16.04.2010 на суму 21 785,28 грн., №2236/10 від 20.04.2010 на суму 9 588,60 грн., , №2264/10 від 21.04.2010 на суму 15 000,00 грн., №2289/10 від 22.04.2010 на суму 380,40 грн., №2292/10 від 22.04.2010 на суму 41 007,18 грн., №2500/10 від 30.04.2010 на суму 6 349,01 грн., №2501/10 від 30.04.2010 на суму 5 769,00 грн., №2521/10 від 05.05.2010 на суму 6 347,19 грн., №2543/10 від 06.05.2010 на суму 19 804,58 грн., №2555/10 від 06.05.2010 на суму 7 623,84 грн., №3203/10 від 03.06.2010 на суму 11 130,48 грн., №3219/10 від 03.06.2010 на суму 46 545,00 грн., №3220/10 від 03.06.2010 на суму 14 235,42 грн., №3235/10 від 04.06.2010 на суму 20 263,02 грн., №3263/10 від 07.06.2010 на суму 61 001,64 грн., №3264/10 від 07.06.2010 на суму 6 282,00 грн., №3296/10 від 07.06.2010 на суму 22 313,04 грн., №3321/10 від 08.06.2010 на суму 6 282,00 грн. та довіреностей №797867 від 06.04.2010, №797869 від 05.05.2010, №797871 від 01.06.2010 №797873 від 08.07.2010, позивач поставив відповідачу товар в період з 14.04.2010 по 08.06.2010 загалом на суму 353 949,76 грн.

З урахуванням підписаних сторонами протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.05.2010, 01.06.2010 та від 01.07.2010, поставки товару позивачем на суму 45 913,26 грн. за товарно-транспортною накладною №3985/10 від 13.07.2010, тобто після підписання протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог та часткової оплати відповідачем поставленого товару на суму 34 000,00 грн., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 352 855,30 грн. (340 942,04 грн. (заборгованість станом на 01.07.2010 згідно протоколу про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2010) + 45 913,26 грн. (поставка 13.07.2010) - 34 000,00 грн. (часткова оплата)).

Однак, відповідач заборгованість в сумі 352 855,30 грн. в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України - не оплатив.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 25.06.2014 про сплату заборгованості, однак, вимога про сплату заборгованості відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 348 641,33 грн. є безпідставними, оскільки, в матеріалах справи наявні докази заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, з урахуванням протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог, часткової оплати відповідачем, в сумі 352 855,30 грн. Доказів протилежного ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції станом на момент вирішення спору - надано не було.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/15691/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/15691/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15691/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран