Постанова № 37238783, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/22428/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Каракоця О.Р., дов. від 28.07.2011 №Э.7.37.7.0.0/Д-305,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013

(дата підписання - 09.12.2013)

у справі №910/22428/13 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7360,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7360,55 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 7360,55 грн страхового відшкодування та 1720,50 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 скасувати частково, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 5370,48 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що представника відповідача неправомірно не було запрошено на огляд пошкодженого автомобіля та відремонтовано його без огляду представником відповідача. Крім того, відповідач оспорює звіт від 26.03.2013 №425-03-13Л про оцінку збитку, спричиненого власнику наземного транспортного засобу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

19.02.2014 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 - без змін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2011 між позивачем (страховик) та ПАТ КБ "Приватбанк" (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №SI38AX0000293352, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем ВАЗ 217030-120-01 (п.1.1 договору).

Як зазначено у довідці ВДАІ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК 26.02.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення легкового автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. СА3036АХ (належить Ракші В.М., водій Горбатов П.Ю.) з легковим автомобілем ВАЗ 217030-120-01, д.н.з. АЕ7276ЕР (належить ПАТ КБ "Приватбанк", водій Бєкіров С.А.) в зв'язку з недотримання дистанції водієм легкового автомобіля Mitsubishi L200.

Відповідно до звіту від 26.03.2013 №425-03-13Л про оцінку збитку, спричиненого власнику наземного транспортного засобу, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - Приватною особою Бендеровичем І.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 217030-120-01 складає 9262,90 грн, а розмір матеріального збитку становить 8275,55 грн.

Вартість відновлювального ремонту в сумі 9262,90 грн підтверджена калькуляцією від 26.03.2013 №425-03-13Л.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 28.02.2013 №1801 позивач склав страховий акт від 16.04.2013 №И-1226, відповідно до якого виплаті підлягає 7870,55 грн страхового відшкодування (8275,55 грн матеріального збитку за мінусом 405,00 грн безумовної франшизи).

Позивач перерахував Бєкірову С.А. 7870,55 грн страхового відшкодування, що підтверджується меморіальним ордером від 17.04.2013 №bot1-9.

12.03.2013 постановою Київського районного суду м. Сімферополя у справі №123/2473/13-п винним у скоєні ДТП визнано Горбатова П.Ю., водія легкового автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. СА3036АХ.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215).

Отже, дії водія Горбатова П.Ю., що керував автомобілем Mitsubishi L200, д.н.з. СА3036АХ, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Бєкірову С.А., що підтверджується постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 12.03.2013 у справі №123/2473/13-п.

Оскільки цивільна відповідальність винного у ДТП Горбатова П.Ю. застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант", 18.07.2013 позивач звернувся до ТДВ СК "Альфа-Гарант" з претензією №18-07/02-02 про відшкодування збитків в порядку регресу, в якій просив відшкодувати 7870,55 грн.

У відповідь на претензію позивача відповідач надіслав лист від 23.09.2013 №12/1859, в якому вимагав надати інформацію щодо запрошення представника ТДВ СК "Альфа-Гарант" або винної особи на огляд пошкодженого автомобіля, та відстрочив здійснення відшкодування позивачу до надання затребуваної інформації.

01.10.2013 позивач листом №01-10/02-09 повідомив, що необхідності у виклику представника ТДВ СК "Альфа-Гарант" або винної особи на огляд пошкодженого автомобіля не було, а наданих ПрАТ СК "Ігосстрах" документів достатньо для здійснення відповідачем відшкодування в сумі 7870,55 грн.

09.10.2013 відповідач у листі №12/1968 виклав аналогічну позицію щодо здійснення відшкодування, яку зазначав у листі від 23.09.2013 №12/1859.

В зв'язку з відмовою відповідача здійснювати виплату позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7360,55 грн (фактично сплачена сума страховою компанією - 7870,55 грн за мінусом 510,00 грн франшизи згідно полісу серії АС №404586 (витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно з вимогами пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 даної Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики, а саме: повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки; найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Звіт від 26.03.2013 №425-03-13Л про оцінку збитку, спричиненого власнику наземного транспортного засобу, відповідає вимогам законодавства, тому у колегії суддів немає підстав не брати його до уваги.

Крім того, п.5.2 Методики, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, при ствердженні про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки наведений пункт Методики передбачає повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним.

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі ґрунтовних та вагомих обставин, які б звільняли його від відшкодування страхової шкоди в порядку регресу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 у справі №910/22428/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22428/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій