Постанова № 37238447, 14.02.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року справа № 823/35/14

м. Черкаси

10 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Ніколенко В.В. (за посадою),

представника відповідача - Власенко В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

13 січня 2014 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест», в якій просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №00005092301 та №00005102301 від 31.10.2012.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах від 23.10.2012 № 278/22-12/35091382 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 за результатами взаємовідносин з приватним підприємством «Фірма «Володар». Позивач вважає, що висновки акту відповідача є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

В період з 17.10.2012 по 23.10.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у м. Черкасах, радником податкової служби ІІІ рангу Шакуля В.М. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія-Інвест»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 за результатами взаємовідносин з приватним підприємством «Фірма «Володар».

За результатами перевірки складений акт від 23.10.2012 № 278/22-12/35091382, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року всього на суму 10488 грн, в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 10488 грн;

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 9120 грн, в тому числі: за липень 2011 року на 9120 грн.

На підставі акту перевірки від 23.10.2012 № 278/22-12/35091382 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 31.10.2012 року:

?- № 00005092301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 11400 грн,

?- № 00005102301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10488 грн.

Під час проведення перевірки контролюючим органом використані наступні документи: договори, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рах. 631 « розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 3 квартал 2011 року, по рах. 631 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за липень 2011 року, по рах. 201 «сировина й матеріали» за 3 квартал 2011 року, декларацію з податку на прибуток, реєстри отриманих податкових накладних товарів (робіт, послуг), податкові накладні, акти виконаних робіт та ін.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Фірма «Володар».

При дослідженні господарських відносин між позивачем та ПП «Фірма «Володар» судом встановлено, що між ними укладений договір підряду від 18.07.2011 №114-11 (а.с.17). Відповідно до умов даного договору ПП «Фірма «Володар» (Субпідрядник) зобов'язується виконати за завданням та з матеріалів Генпідрядника (ТОВ «Олімп Інвест») ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях будівлі на об'єкті за адресою: м. Київ, б-р Т. Шевченко, 50-52, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Зі сторони Генпідрядника договір підписаний від імені директора ТОВ «Олімп-Інвест» Ніколенко В.В., зі сторони Субпідрядника - від імені заступника директора ПП «Фірма «Володар» Шолохова А.В.

Виконані ремонтно-будівельні роботи оформлені актом виконаних робіт від 23.07.2011 №1 (а.с.16) та податковою накладною від 23.07.2011 № 199.

При дослідженні первинних документів встановлено, що:

- в акті № 1 від 23.07.2011 до договору № 114-18 виконаних робіт ПП «Фірма «Володар» відсутні відомості щодо найменування та адреси об'єкту проведення цих робіт, відсутній договір, який вказаний в цьому акті (для перевірки не наданий);

- податкова накладна № 199 від 23.07.2011 та акт № 1 від 23.07.2011 виписана без реального настання правових наслідків та формального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій. Суд зазначає, що податкова накладна підписана також від імені заступника директора ПП «Фірма «Володар» Шолохова А.В. (а.с. 75).

Перевірка проведена з урахуванням інформації, викладеної в акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 № 72/23-1/31988783 про результати проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 по 31.12.2011, постанов ст. слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно матеріалів акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 № 72/23-1/31988783 про результати проведення перевірки ПП «Фірма «Володар», встановлено відображення в податковій звітності правових взаємовідносин з контрагентами, в т.ч. з ТОВ «Олімп-Інвест» без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Висновки зроблені на підставі того, що у ПП «Фірма «Володар» відсутні необхідні умови ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

В акті також зазначено, що місце знаходження ПП «Фірма «Володар» не встановлено. Крім того, згідно з поясненнями від 14.12.2011 громадянки Російської Федерації ОСОБА_6, яка зареєстрована директором та головним бухгалтером ПП «Фірма Володар» згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с. 111), вона в серпні-вересні погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_7 виїхати в м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. У своїх поясненнях ОСОБА_6 зазначила, що вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП «Фірма «Володар» не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті банківського рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Також суд зазначає, що19.01.2012 СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Фірма «Володар» на ім'я громадянки Російської Федерації ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) ( далі - Положення), де зазначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з підпунктом 2.13 пункту 2 Положення керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Отже, зазначені вище первинні документи, оформлені від імені ПП «Фірма «Володар» в адресу ТОВ «Олімп-Інвест»», складені з порушенням вимог чинного законодавства і не можуть бути визнані первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський та податковий облік підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підприємство отримало від ПП «Фірма «Володар» електронну копію наказу про надання повноважень заступнику директора ПП «Фірма «Володар» Шолохову А.В. на підписання первинних документів. Натомість на підтвердження своїх пояснень не надав жодного доказу.

Суд зауважує, що проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плани податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодекс) ) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися, проте, в ході перевірки ТОВ «Олімп-Інвест» виявлено, що його контрагент відображав в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися, а тому первинні документи за такими операціями не мають юридичної сили і доказовості.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленого позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Суд наголошує на тому, що у разі якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» (18031, Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський район, вул. Василини, 138, ідентифікаційний код 35091382) до Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 19 лютого 2014 року