Рішення № 37237876, 02.12.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/17182/12

02.12.2013

Московський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Погасій О.Ф.

при секретарі Дудці В.О.

представника позивача Тищенко П.А.

представника відповідача ОСОБА_2

3-ї особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_3 про зобов`язання знести гараж,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради із позовом до ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_3 про зобов'язання знести гараж. В позові посилається на те, що у жовтні 2009 року відповідач придбав за договором купівлі-продажу будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, після чого провів внутрішню реконструкцію будинку, а також побудував на земельній ділянці споруду площею 403 кв.м. з порушенням вимог ДБН та Державних санітарних правил, планування та забудови населених пунктів без отримання дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт в органах державного архітектурно-будівельного контролю.

Позивач просить задовольнити позов та зобов'язати відповідача знести будівлю гаражу.

В суді представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення відповідно до викладених в позові обставин.

Третя особа, на стороні позивача, ОСОБА_3 позов підтримала та просила його задовольнити, дала пояснення щодо обставин справи. Пояснила, що вона мешкає в будинку АДРЕСА_2, що є суміжним з домоволодінням відповідача. Обґрунтовувала свою позицією порушенням з боку відповідача при зведенні споруди вимог ДБН та Державних санітарних правил.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що гараж зведений на земельній ділянці, що належить ОСОБА_4 на праві власності, не є капітальною спорудою та жодним чином не порушує норми чинного законодавства України, а також не порушує прав держави та третіх осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує порушеннями, визначеними в листі Московської СЕС

м. Харкова в якому зазначено, що при будівництві гаражу на території домоволодіння по

АДРЕСА_1 були порушені вимоги ДБН Б.2.4.-1-94 «Планування та забудови сільських поселень», які є обов'язковими для індивідуальних забудовників, та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів №173 від 19.06.1996 року, у відповідності з якими, відстань від гаражів до сусідніх житлових будинків, територій шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10 м. Відстань від гаражу до житлового будинку по

АДРЕСА_2 складає близько 9 м. Крім цього, також порушені вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» в частині відсутності нормативної відстані 1,0 м від стіни гаражу до межі сусідньої ділянки (фактична відстань становить 0,2 м). Проектні матеріли на будівництво гаражу з органами державного санітарного нагляду не погоджувалися.

Також, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що ОСОБА_4 порушив будівельні норми та правила: ДБН А.3.1-5-96 згідно якого, до початку виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкти, замовник зобов'язаний отримати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт в органах державного архітектурно-будівельного контролю; ДБН А.2.2.-3-2004, згідно якого встановлено порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації на нове будівництво, реконструкцію будівель та споруд, а також визначено, що будівництво починається після затвердження проектної документації; пункт 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року №273 (наказ діяв до 13.02.2010 року), яким передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право на виконання будівельних робіт та визначено, що виконання робіт без визначеного дозволу забороняється, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», якою передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних норм, стандартів і правил, ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», якою передбачено здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт, які надаються виключно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, вважаються самовільним будівництвом; ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» згідно якої, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифікату про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється, ст.5 Закону України «Про основи містобудування», відповідно до якої при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», згідно якої, будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальним, природо-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

Представник відповідача з аргументацією позивача не погодився, повідомив, що будівля гаражу зведена на власній земельній ділянці, що належить ОСОБА_4, не є капітальною спорудою та жодним чином не порушує норми чинного законодавства, а також права держави та третіх осіб.

Згідно висновку №1102 від 11.11.2013 р. Експертного будівельно-технічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) , визначення терміну «некапітальна будівля» у чинних будівельних нормах відсутнє. Досліджуваний гараж літ. «У», тимчасова одноповерхова споруда, виготовлена з полегшених конструкцій, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій), збірно-розбірна та встановлена тимчасово без закладення фундаменту. За ступенем відповідальності споруда відноситься до 3 класу. Група капітальності для споруди, з вказаними в дослідженні ознаками не визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 в жовтні 2009 року придбав за договором купівлі-продажу будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, після чого провів внутрішню реконструкцію будинку, а також побудував на земельній ділянці споруду площею 403 кв.м. Гараж літ. «У» було зведено до 11.02.2010 року, що вбачається з технічного паспорту.

Відповідно до Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. № 1104 (діяв на момент зведення, Постанова діяла до 13.04.2011 року) установлення на присадибній земельній ділянці тимчасових об'єктів дозволу не потребує.

Крім цього, пункт 4.9. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. № 273 (Наказ діяв до 13.02.2013 року) передбачає, що до переліку будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл відносяться тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.

До того ж, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухомим майном вважаються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частина 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 7 ст. 376 Цивільного кодексу України визначає, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З огляду на те, що згідно з Експертним будівельно-технічнім дослідженням споруда літ. «У» є збірно-розбірною та встановлена тимчасово без закладення фундаменту, суд приходить до висновку, що споруда (гараж) літ. «У» не є об'єктом нерухомості (нерухомим майном), відтак до нього не застосовуються правові наслідки самочинної забудови, встановленої ст. 376 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що гараж літ. «У» є тимчасовою одноповерховою спорудою, виготовленою з полегшених конструкцій, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій), збірно-розбірна та встановлена тимчасово без закладення фундаменту, суд не вбачає в діях відповідача порушень норм законодавства, адже будівельні норми, на які посилається позивач в своєму позові регулюють саме зведення нерухомого майна (будинки та будівлі). В той час, як тимчасовий збірно-розбірний гараж літ. «У», встановлений без закладення фундаменту - є тимчасовою спорудою, і не може бути визнаний судом як нерухоме майно, тому застосовувати до його зведення будівельні норми у суду не має підстав.

Технічний паспорт, виготовлений на спірну споруду , не є правовстановлюючим документом.

Крім цього, позов до суду було подано заступником прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, однак проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, суд не вбачає порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ф.Погасій