Ухвала суду № 37236239, 13.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/979/13-ц 13.02.2014 13.02.2014 13.02.2014

Провадження №22-ц/784/510/14

провадження № 22ц/784/510/2014 Головуючий у першій інстанції: Янчук С.В.

категорія 41 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

13 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участі: позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення,

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення.

Позивач зазначав, що відповідачу на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. 12 січня 2010 року він зареєструвався у вказаному будинку та проживав як член сім'ї власника.

Посилаючись на те, що відповідач з кінця 2010 року чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком, не дає йому ключі та не допускає до двору і будинку, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком та надати йому ключі від воріт та будинку, а також вселити його в цей будинок.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідача надати позивачу ключі від воріт та житлового будинку АДРЕСА_1, не чинити перешкоди у користуванні вказаним будинком, а також вселити ОСОБА_3 до вказаного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. 12 січня 2010 року позивач зареєструвався у вказаному будинку та проживав в ньому як член сім'ї власника до грудня 2010 року. Іншого житла він не має.

Відповідач почав перешкоджати позивачу користуватись спірним будинком, не дає йому ключі, не допускає до двору та будинку, в зв'язку з чим позивач не зміг більше ввійти до будинку, хоча неодноразово намагався це зробити.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування зазначеним будинком.

Із змісту ст. 156 ЖК України вбачається, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач набув право користування спірним будинком на підставі ст.ст. 64, 156 ЖК України. Тому правильно вселив позивача в спірне житлове приміщення, та зобов'язав відповідача не чинити позивачу перешкоди в користуванні спірним будинком, віддати ключі від воріт та житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість спільного проживання з позивачем, та посилання апелянта на положення ч. 3 ст. 116 ЖК України, не можуть бути підставою для відмови у вселенні, оскільки виходять за межі підстав та предмету позову по даній справі.

Зазначене не перешкоджає відповідачу відстоювати свої права, передбачені ст. 156 ЖК України, або за наявності відповідних підстав, звернутись за захистом своїх прав в судовому порядку.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: